Ухвала суду № 139821931, 16.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"16" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/976/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,

розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс», м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.01.2024 №16/37-24 в частині відмови ТОВ «Kpic» у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами щодо дванадцяти «city-light», відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача, шляхом визнання за ТОВ «Kpic» права на користування відповідними дванацятьма місцями та зобов`язання Виконавчого комітету Мукачівської міської ради в межах його компетенції вчинити передбачені законом дії та прийняти необхідні рішення для оформлення і реалізації цього права, у тому числі забезпечити можливість відновлення (встановлення) демонтованих рекламних конструкцій позивача на відповідних місцях, а також стягнення 222 000 грн упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс» до відповідача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.01.2024 №16/37-24 в частині відмови ТОВ «Kpic» у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами щодо дванадцяти «city-light», відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача, шляхом визнання за ТОВ «Kpic» права на користування відповідними дванацятьма місцями та зобов`язання Виконавчого комітету Мукачівської міської ради в межах його компетенції вчинити передбачені законом дії та прийняти необхідні рішення для оформлення і реалізації цього права, у тому числі забезпечити можливість відновлення (встановлення) демонтованих рекламних конструкцій позивача на відповідних місцях, а також стягнення 222 000 грн упущеної вигоди.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі №635/551/17 дійшла висновку, що судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Вказувала, що крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема, постанови від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, це ст. 19 КАС України, стаття 20 ГПК України, стаття 19 ЦПК України).

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду висновували таке:

- до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див. постанову Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 480/749/23);

- адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів (див. постанову Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №120/19700/21-а);

- приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18).

У п. 54 постанови від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

Отже, головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владно-управлінські функції.

Згідно ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений у ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Між тим, спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в ст. 20 ГПК України, зокрема зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 2 4 ст. 20 ГПК України для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Отже, визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №910/10009/22).

Щодо твердження позивача, про те, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, як спір щодо захисту права юридичної особи, варто зауважити, що спір про право це спір, що пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Між тим, з контексту позовної заяви не вбачається оспорювання, порушення чи невизнанням права позивача на майно.

Відповідно до статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки судом прийнято рішення про відмову у відкритті провадження, позивач має право звернутися до Господарського суду Закарпатської області з відповідним клопотанням про повернення сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. При цьому, копія позовної заяви залишається в суді.

Оскільки позовну заяву з доданими до неї документами було подано з використанням системи «Електронний суд», таким чином, позовна заява разом з доданими до неї документами підлягає поверненню у розуміння процесуального законодавства, отже підстав для повернення позовної заяви засобами поштового зв`язку у суду відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Відмовити у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс», м. Мукачево Закарпатської області до відповідача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.01.2024 №16/37-24 в частині відмови ТОВ «Kpic» у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами щодо дванадцяти «city-light», відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача, шляхом визнання за ТОВ «Kpic» права на користування відповідними дванацятьма місцями та зобов`язання Виконавчого комітету Мукачівської міської ради в межах його компетенції вчинити передбачені законом дії та прийняти необхідні рішення для оформлення і реалізації цього права, у тому числі забезпечити можливість відновлення (встановлення) демонтованих рекламних конструкцій позивача на відповідних місцях, а також стягнення 222 000 грн упущеної вигоди.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду, постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 16.09.2026.

Суддя А.А. Худенко