Рішення № 139818131, 17.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/712/26

Провадження № 2/595/485/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

представника відповідача, адвоката Ковалівського Б.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Грибанов Д.В., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 6867631 в розмірі 29380,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 2700,00 грн сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 11680,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою. Окрім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 03 жовтня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6867631 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства. 24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24022026 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 24 лютого 2026 року до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29380,00 грн, з яких: 10 000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 11 680,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). З моменту відступлення права вимоги до відповідача, а саме, з 24 лютого 2026 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 6867631 в розмірі 29 380,00 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковалівського Б.В., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі. Відзив мотивує тим, що сторона відповідача не заперечує факт укладення вказаного вище кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у вказаній сумі. Разом з тим, відповідач категорично не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості і просить відмовити у стягнення такої в повному обсязі з огляду на таке. Так, договором №6867631, графіком платежів, анкетою заявою на кредит не передбачалося нарахування процентів за користування кредитними коштами. Разом з тим, первісний кредитор встановив комісію за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, що суперечить вимогам законодавства. П. 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту в сумі 2700,00 грн, яка нараховується за ставкою 27.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Згідно п. 1.5.2 договору про споживчий кредит комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 32120.00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Разом з тим, встановлені договором комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості у кожному наступному розрахунковому періоді, не підлягає задоволенню, оскільки це буде суперечити нормам Закону України «Про споживче кредитування». Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пунктів 1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання та за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Сторона відповідача стверджує, що жодних додаткових послуг з обслуговування кредиту відповідачу надано не було, однак первісним кредитором безпідставно заявлено вимоги про стягнення такої. Відтак, сторона відповідача вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 2700 грн та за обслуговування кредиту в розмірі 11680,00 грн слід відмовити з огляду на нікчемкість встановлення таких. Також вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача неустойки за кредитним договором № 6867631 в розмірі 5000,00 грн. Так, враховуючи, що кредитором здійснено нарахування в період воєнного стану, вказані суми в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають списанню позивачем, як новим кредитором, а тому відсутні підстави для стягнення таких сум з відповідача. Що стосується заборгованості в частині тіла кредиту, то сторона відповідача зауважує, що між сторонами узгоджено строк кредитування 360 днів, а саме, до 28.09.2026, тобто, позивач просить достроково повернути кредит. Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок. Сторона відповідача зауважує, що досудового врегулювання спору позивачем не здійснювалося, досудову вимогу про повернення боргу відповідачу направлено не було і матеріали справи такої не містять. Зважаючи на викладене, просять відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у повному обсязі.

23 червня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Канак М.С. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає відзив сторони відповідача безпідставним та необґрунтованим. Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк його повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспореним. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Звертає увагу, що відповідно до умов укладеного договору № 6867631 від 03.10.2025, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Законом № 3498-IX внесені зміни, зокрема до пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Так, пункт 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення. звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону «Про споживче кредитування». Водночас, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Також звертають увагу, що на підставі Закону № 3498-IX було виключено пункт 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування». Також частиною третьою статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. У преамбулі Закону про споживче кредитування передбачено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто, його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту. Враховуючи вищезазначене, положення пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.24, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Враховуючи те, що Договір позики був укладений після набрання чинності Закону № 3498-IX, заборгованість по зазначеним договорам була нарахована первісним кредитором згідно вимог чинного законодавства. Враховуючи п. 1.5.1 Кредитного договору № 6867631 комісія за надання кредиту: 2700.00 грн, яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. П. 1.5.2. передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 32120.00 грн, що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Відповідно до ч. 2 с. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені до відома позичальника безоплатно, що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що відповідач з всіма Умовами ознайомлений та погоджується, перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі істотні умови договору. Зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. Жодних застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Зазначає, що у випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Інформація надана первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Доводи ОСОБА_1 щодо, нібито, порушенні первісним кредитором норми законодавства зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відсутність жодних підтверджень доводам позичальника, позиція є неаргументованою та невмотивованою.

26 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковалівського Б.В., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити у повному обсязі. Відповідач із доводами, викладеними у відповіді на відзив не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують адрументів відзиву. Так, у відповіді на відзив позивач значну частину своїх пояснень присвячує питанню укладення кредитного договору в електронній формі, застосуванню одноразового ідентифікатора, порядку реєстрації в особистому кабінеті, правомірності підписання договору в електронній формі. Разом з тим, зазначені доводи не спростовують позиції відповідача, оскільки у відзиві відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Спір у цій справі стосується не самого факту укладення договору, а обґрунтованості заявленого позивачем розміру заборгованості, зокрема, правомірності нарахування комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, неустойки, а також наявності підстав для дострокового стягнення тіла кредиту. Таким чином, наведені позивачем міркування щодо електронної форми договору фактично не стосуються спірних обставин та не доводять наявності заборгованості саме у тому розмірі, який заявлено у позові. Позивач у відповіді на відзив не спростував основних доводів відповідача, а саме: не довів правомірності нарахування комісії за надання кредиту; не довів правомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту; не зазначив, які саме реальні додаткові чи супутні послуги були надані відповідачу; не довів правомірності нарахування неустойки; не довів наявності підстав для дострокового стягнення тіла кредиту; не обґрунтував поважності причин пропуску строку для подання клопотання про витребування доказів; не довів неможливості самостійного отримання доказів; подав клопотання про витребування доказів, яке містить суперечності щодо номера договору, банківської установи, періоду виписки та дати надходження коштів.

23 липня 2026 року ухвалою суду поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» строк на звернення з клопотанням про витребування доказів.Клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування доказів задоволено частково. Витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» (Код ЄДРПОУ 21133352, Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період з 02.10.2025 по 04.10.2025; інформацію про надходження у жовтні 2025 року на картковий рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 10000,00 грн. В решті вимог клопотання відмовлено.

25 серпня 2026 року на адресу суду від АТ «Універсал Банк» надійшов лист за № БТ/Е-36849 від 25.08.2026 на виконання ухвали суду від 23.07.2026 у справі № 595/712/26.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду через систему «Електронний суд» 23.06.2026, представник позивача Канак М.С. просила розглядати справу у відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ковалівський Б.В., в судовому засіданні просив у задоволенні позову відповити з підстав, викладених у відзив на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібранні по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

Судом установлено, що 03 жовтня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 6867631 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 03.10.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Згідно п.1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 28.09.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту становить 2700.00 грн, яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

П. 1.5.2. Договору передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) становить 32120.00 грн, що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п.1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 0,00 грн.

Згідно п.2.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Договір про споживчий кредит № 6867631 підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 927683.

Попередньо ОСОБА_1 ознайомився та підписав одноразовим ідентифікатором 437786 паспорт споживчого кредиту № 6867631. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), в якому визначено умови кредитування, зокрема: сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду : 0.0010 відсотків річних. Протягом решти строку кредитування 0.0010 відсотків річних. База для нарахування процентів фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році; тип процентної ставки фіксована; комісія за надання кредиту 2700.00 грн, яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту сума комісії за весь строк кредитування: 32120.00 грн, яка нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Заява на отримання кредиту, яка є Додатоком №2 до Договору про споживчий кредит № 6867631 від 03.10.2025 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем.

За даними платіжного доручення 163361704 від 03.10.2025, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок НОМЕР_2 суму коштів в розмірі 10 000,00 грн згідно договору № 6867631.

Як убачається з листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-36849 від 25.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . У жовтні 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було зарахування коштів в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, здійсненої ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 03.10.2025 надано кредит в сумі 10 000,00 грн.

24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24022026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» (клієнт) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, неустойку та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Факт оплати суми фінансування за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 26.02.2026.

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 від 24.02.2026 до договору факторингу № 24022026, ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості останнього за договором № 6867631 склала 29380,00 грн, з яких: 10 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 2700,00 грн сума заборгованості за надання кредиту; 11680,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 03.10.2025 підписав Договір про споживчий кредит № 6867631 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 927683 та отримав від ТОВ «Мілоан» суму позики в розмірі 10 000,00 гривень на картковий рахунок, що стороною відповідача не заперечується.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Так, сторонами у договорі узгоджено, що такий укладається на строк 360 днів, з 03.10.2025 (дата надання кредиту) до 28.09.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

З відомості про щоденні нарахування та погашення (довідка сформована первісним кредитором ТОВ «Мілоан») слідує, що в період з 03.10.2025 по 24.02.2026 кредитним договором № 6867631, де боржником виступає ОСОБА_1 , здійснювалися операції з: надання кредиту, нарахування комісії за надання кредиту, нарахування комісії за обслуговування кредиту, нарахування штрафу згідно п.4.1 договору; кошти, отримані від відступлення кредиту, списання штрафу за порушення зобов`язання за рахунок фінансового результату, списання тіла кредиту за рахунок фінансового результату, списання комісії за обслуговування кредиту за рахунок фінансового результату, дохід від відступлення права вимоги по кредиту, списання комісії за рахунок фінансового результатц, списання нестандартної комісії за обслуговування кредиту за рахунок фінансового результату.

Згіднго умов Договору №6867631 нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 0,00 грн, що також передбачено графіком платежів, який є Додатком № 1 до Договору.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за надання кредиту в сумі 2700,00 грн та заборгованість по комісії обслуговування кредиту в сумі 11680,00 грн, однак такі вимоги задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

У кредитному договорі № 6867631 передбачено комісію пов`язану з наданням та обслуговуванням кредиту.

Однак, розмір комісії за надання кредиту, який визначено в кредитному договорі, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас, з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо сплати комісій є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2700,00 грн та за обслуговування кредиту в розмірі 11680,00 грн задоволенню не підлягають.

Окрім того, щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6867631 від 03.10.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає.

Суд також вважає, що задоволення вимог позивача в частині тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн є передчасним з огляду на таке.

Як видно з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів з 03.10.2025, який ще не сплинув.

Так, з відомості про щоденні нарахування та погашення слідує, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору згідно графіку платежів та не здійснював жодних платежів.

Разом з тим, згідно п.2.4.3. Договору № 6867631 у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов Договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10.06.2017).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, у цій справі регулювання правовідносин із споживачем щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 36 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-360цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), в якій був установлений обов`язків досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Тому, в суду відсутні підстави стягувати суму боргу, строк повернення якої ще не настав.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені висновки, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за наведеним кредитним договором, відтак, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварського району Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. І. Тхорик