Рішення № 139807200, 16.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/11882/26-Е

Провадження №2/522/9537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 300,00 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою судді Косіциної В.В. від 02 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву. Клопотання представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про витребування доказів задоволено.

14 липня 2026 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявниця вказує, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 12 000,00 гривень здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану, коли їх нарахування було заборонено чинним законодавством, таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом є такими, що не відповідають законодавству. Також заявниця зазначає, що з 11.08.2024 по 25.07.2025 відповідач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у період воєнного стану, а отже відповідач має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, а зокрема на звільнення від сплати процентів за користування кредитом. Окрім того, представник відповідача вказує, що позивач не надав документального обґрунтування кредитної заборгованості ОСОБА_1 , з яких можна встановити факт укладення кредитного договору, узгоджений розмір відсотків за користування кредитом, строк кредитування, розмір заборгованості тощо, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Також вказує, що з відповідача не може бути стягнуто судовий збір, оскільки останній є військовослужбовцем. Вказує, що попередній розмір судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 10 000,00 гривень. У прохальній частині просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» відмовити в повному обсязі.

21 липня 2026 року від представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенка Михайла Ігоровича надійшла відповідь на відзив, у якій заявник зазначає, що товариство не оспорює того факту, що ОСОБА_1 проходив військову службу та набув статусу військовослужбовця, проте ним недостатньо доведено наявність правових підстав для застосування пільги щодо ненарахування процентів за спірним кредитним договором за період їх нарахування, а відтак відсутні підстави для звільнення його від обов`язку сплати процентів. Окрім того зазначає, що як убачається з наданих відповідачем доказів, ОСОБА_1 проходив військову службу з 11.08.2024, в той час як кредитний договір №21388-05/2024 був укладений значно раніше 17.05.2024, а отже, до моменту вступу на військову службу на відповідача поширювалися загальні умови кредитного договору, а тому він був зобов`язаний своєчасно виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, зокрема повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, нараховані за період до 11.08.2024. Також, з метою усунення допущеної технічної помилки, належного оформлення матеріалів справи, а також для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, позивач подає належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви, які стосуються ОСОБА_1 та кредитного договору №21388-05/2024 від 17.05.2024 і просить суд долучити їх до матеріалів справи. У прохальній частині заявник просить суд позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задовольнити в повному обсязі.

23 липня 2026 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у який заявниця вказує, що у даній справі відповідач не має доводити наявність у нього статусу військовослужбовця станом на теперішній час з метою ненарахування йому фінансовою установою процентів за користування кредитом на майбутнє, натомість, він заперечує проти такого нарахування на минулий період, протягом якого він проходив військову службу, що підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами. У запереченні на відповідь на відзив заявник вказує, що відповідач частково визнає позов щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грвиень. Також представник відповідача зазначає про нікчемність п. 1.4.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.05.2024 №21388-05/2024 в частині встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,50%, яка не відповідає ЗУ «Про споживче кредитування». Окрім того вказує, що думку відповідача, у даній справі заявлені позивачем судові витрати є завищеними, враховуючи те, що справа є незначної складності, не потребує вивчення значного обсягу законодавства та дослідження значного обсягу доказів та просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000,00 гривень. При цьому вказує, що з урахуванням розміру позовних вимог, які визнає відповідач (6 000,00 гривень з 28 300,00 грвиень (21,2%), відповідач вважає, що стягненню з нього можуть підлягати витрати на правничу допомогу у розмірі 212,00 гривень (1 000,00 гривень * 21,2%).

27 липня 2026 року від представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенка Михайла Ігоровича надійшли додаткові пояснення у справі, у який заявник вказує, що матеріали справи свідчать, що довідка за формою № 5, яка входить до переліку документів, необхідних для підтвердження права на відповідну пільгу, відповідачем до суду не надана. Також зазначає, що до моменту проходження військової служби на правовідносини між сторонами поширювалися загальні умови кредитного договору, а відповідач був зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, зокрема своєчасно повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, нараховані за період до 11.08.2024, а отже, положення пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не звільняють відповідача від обов`язку повернути отриману суму кредиту та не поширюються на проценти, правомірно нараховані до набуття ним статусу військовослужбовця. Окрім того, заявник вказує, що відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 гривень є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству, узгоджується з підходами Верховного Суду та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг, а заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

26 серпня 2026 року та 07 вересня 2026 року від АТ «ОТП БАНК» витребувана ухвалою суду від 02 липня 2026 року інформація.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

17 травня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21388-05/2024, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 6 000,00 гривень, строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% в день.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі №753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Відповідно до пункту 1.6. кредитного договору від 17.05.2024 №21388-05/2024, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня х дня прийняття рішення про видачу кредиту

Факт виконання ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язань за кредитним договором від 17.05.2024 №21388-05/2024 перед ОСОБА_1 , в частині надання кредитних коштів підтверджується:

- наданою позивачем, довідкою від 17.02.2026 №3426_260217115652 виданою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до якої 17.05.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 6 000,00 гривень.

- відповіддю наданою АТ «ОТП БАНК» на виконання ухвали суду від 02.07.2026, відповідно до змісту якої на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Також банком було надано виписку по вище вказано картковому рахунку за період з 17.05.2024 по 22.05.2024, відповідно до якої 17.05.2024 на картку наявне зарахування грошових коштів у сумі 6 000,00 гривень.

24 вересня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №24092024, відповідно до змісту якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами та за яким було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.05.2024 №21388-05/2024, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги до договору факторингу від 24.09.2024 №24092024.

Згідно пункту 1.4. договору факторингу від 24.09.2024 №24092024, права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до пункту 7.1. договору факторингу від 24.09.2024 №24092024, фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3 564 318,78 гривень, без ПДВ.

На підтвердження виконання зобов`язань за пунктом 7.1 договору, позивачем надано копію платіжної інструкції від 24.09.2024 №5895, відповідно до якої ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» здійснило грошовий переказ на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у розмірі 3 564 318,78 гривень.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками та іншими обов`язковими платежами, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором - не виконав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.05.2024 №21388-05/2024 становить 28 300,00 гривень, та складається з:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 гривень;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом 10 300,00 гривень;

- заборгованості за неустойкою (штрафом) у розмірі 12 000,00 гривень.

Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Щодо заборгованості по відсотках за користування кредитом, суд зазначає наступне.

У заявах по суті справи представник відповідача вказує, що з 11.08.2024 по 25.07.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у період воєнного стану, а отже відповідач має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, а зокрема на звільнення від сплати процентів за користування кредитом.

Так, дійсно, у ч. 15 ст. 14 зазначеного Закону вказано, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417 щодо особливого періоду зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу №303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин, строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.

Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

На підтвердження того, що відповідач має право на таку пільгу, ним до суду було надано копію військового квитка в якому стоїть відмітка про проходження військової служби у В/Ч НОМЕР_2 з 11.08.2024 по 17.09.2024, у В/Ч НОМЕР_3 з 17.09.2024 по 25.07.2025.

Отже, доводи позивача про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для застосування передбаченої законодавством пільги щодо ненарахування процентів за спірним кредитним договором у період, за який вони були нараховані, суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що правовідносини за кредитним договором №21388-05/2024 виникли з моменту його укладання, а саме з 17.05.2024.

Цей факт також підтверджується, наданим позивачем, розрахунком заборгованості за кредитним договором від 17.05.2024 №21388-05/2024, відповідно до змісту якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» здійснювало нарахування відсотків за кредитним договором починаючи з 17.05.2024 та по 24.09.2024.

З урахуванням наведених обставин, суд доходить до висновку, що відсотки, які були нараховані первісним кредитором, за час перебування ОСОБА_1 на військовій службі, а саме у період з 11.08.2024 та по 25.07.2025 підлягають списанню із загальної суми заборгованості відповідача.

Окрім того, у запереченні на відповідь на відзив, ОСОБА_1 зазначає, що первісним кредитором порушено вимоги Закону України «Про споживче кредитування», оскільки останнім здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою, яка не відповідає встановленим законодавством обмеженням.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи:

- з 24.12.2023 - денна ставка має бути не більше 2,5%,

- з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%,

- з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Оскільки, кредитний договір, за яким ініціюється стягнення заборгованості було укладено 17.05.2024, тобто, після набрання чинності законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», умови такого кредитного договору повинні у повній мірі відповідати п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданого позивачем кредитного договору від 17.05.2024 №21388-05/2024 вбачається, що первісний кредитор здійснював нарахування відсотків у розмірі 1,5% протягом всього періоду кредитування, а саме 120 днів.

Проте, таке нарахування дійсно не відповідає умовам п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки, з 20.08.2024 максимально допустимий розмір процентної ставки, що підлягав застосуванню до зазначеного кредитного договору не повинен був перевищувати 1%.

Встановлений у кредитному договорі від 17.05.2024 №21388-05/2024 розмір відсотків за користування кредитом порушує умови закону та обмежує права споживача, а тому, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору в частині встановлення відсотків за користування кредитним договором є нікчемними.

Таким чином, до зазначеного договору підлягає застосуванню максимально допустимий розмір відсотків, встановлений Законом України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор є фінансовою компанією, що здійснює надання грошових коштів в кредит (позику), а тому, в силу цього повинен був бути обізнаний із п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», які на момент укладання договору уже встановлювали граничний розмір відсотків з урахуванням перехідного періоду до 20.08.2024.

За таких обставин, у період з 17.05.2024 (дата укладання договору) до 11.08.2024 (дата вступу відповідача на військову службу) підлягала застосуванню процентна ставка у розмірі 1,5% в день, а в подальшому, з 18.09.2024 (1 день після звільнення відповідача з військової служби) по 13.09.2024 (кінець кредитування) у розмірі 1%.

Однак, оскільки період кредитування строком в 120 днів охоплює проміжок часу з 17.05.2024 по 13.09.2024, в який входить період з 11.08.2024 по 13.09.2024 під час якого відповідач, в силу проходження ним військової служби, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом, суд доходить до висновку, що первісним кредитором було нараховано відсотки за період з 17.05.2024 по 10.08.2024 із застосуванням процентної ставки, що відповідала встановленим законодавством вимогам на момент її застосування.

Отже розрахунок відсотків за період з 17.05.2024 по 10.08.2024 повинен виглядати наступним чином:

Тіло кредиту 6 000,00 гривень.

Період нарахування 17.05.2024 по 10.08.2024.

Кількість днів у періоді: 86.

Відсоткова ставка 1,5% в день.

Розмір відсотків 7 740,00 гривень (6 000,00 (тіло кредиту) * 1,5% (проценти) * 86 (кількість днів у періоді)).

Суд також зазаначає, що згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі N 679/1103/23).

Зазначена позиція також висловлена у постановах Одеського апеляційного суду у справах №514/954/24, №501/928/25, №523/7247/24, №946/5436/24, №521/20016/24, №512/1028/23, №947/37615/23, №947/17016/23, №521/20507/24, №521/23020/23, №947/32463/24, №521/3988/25, №498/1035/23, №497/695/24, №514/1865/24, №522/19240/24-Е, №518/1854/24, №514/954/24, №947/14166/24, №947/7507/25, №501/3274/25, №947/8194/25,№ 523/10598/21.

Так, дійсно, відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, первісний кредитор здійснював нарахування процентів за користування кредитом відповідно до встановленої у договорі процентної ставки протягом строку кредитування

Проте, надмірна тривалість дії кредитного договору (120 дні з яких на 86 днів нараховувались відсотки) та висока процентна ставка у розмірі 1,5% призвели до виникнення заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 7 740,00 гривень, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що більше ніж в 1,3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто, 6 000,00 гривень.

Щодо заборгованості за неустойкою (штрафом), суд зазначає наступне.

У заявах по суті справи ОСОБА_1 вказує про те, що первісним кредитором було здійснено нарахування неустойки всупереч вимог чинного законодавства.

Суд погоджується з доводами відповідача.

Дійсно, у п. 5.3 кредитного договору від 17.05.2024 №21388-05/2024 встановлено, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що к випадку прострочення клієнтом сплати тіла кредиту відповідно до терміну, встановленого в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, нарахована сума у розмірі 12 000,00 гривень не підлягає включенню до розрахунку заборгованості та відповідно стягненню з відповідача.

За таких обставин, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» повинен виглядати наступним чином:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 гривень;

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 6 000,00 гривень.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 12 000,00 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «АПОЛОГЕТ» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, за яким клієнт замовляє, приймати та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту представництва інтересів клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також відносинах із юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів клієнта.

Відповідно до п. 2.2. договору, справи в роботу виконавця передаються на підставі замовлення, сформованого клієнтом.

У п. 2.3. договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000,00 гривень.

Згідно п. 2.4. договору, детальна інформація про справу, обсягу послуг, ціну послуг вказуються в акті наданих послуг.

До матеріалів справи долучено акт наданих послуг №658 підписаний між АО «АПОЛОГЕТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» 08.06.2026, з якого вбачається, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання АО «АПОЛОГЕТ» та прийняття ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107.

У п. 2 акту зазначено, що виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послугу згідно договору від 01.07.2025 № 0107 щодо боржника ОСОБА_1 .

У пункті 3 акту вказано, що сума наданих послуг склала 8 000,00 гривень.

Згідно детального опису наданих послуг до акту від 08.06.2026 №658 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107, виконавцем були надані наступні види послуг:

- усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0 год. 30 хв.);

- ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год. 00 хв.);

- погодження правової позиції клієнта у справі (0 год. 30 хв.);

- складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.);

- подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.).

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних з ознайомленням з матеріалами кредитної справи то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами та документами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.

Щодо витрат на надання консультації та витрат на погодження правової позиції, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях не брав, власну позицію щодо справи не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійно не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу відсутні.

Щодо витрат, пов`язаних зі складання та подання позову, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, повинна відповідати критерію співмірності, розумності та справедливості, з відповідача в порядку розподілу судових витрат підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 28 300,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 12 000,00 гривень.

Питома вага 0,4240 (12 000,00 / 28 300,00).

Витрати на професійну правничу допомогу, пропорційні до розміру задоволених позовних вимог 1 272,00 гривень (3 000,00 * 0,4240).

За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 272,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2 662,40 гривень.

Згідно копії платіжної інструкції від 16.06.2026 №38355, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплатило 2 662,40 гривень в якості судового збору.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказує, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 16 червня 2025 року на його ім`я, у зв`язку із чим просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Суд зазначає, що відповідно до п. п. 12-13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються; військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

ВП ВС зазначила, що звернення до суду з позовом приводу оскарження нормативного акта, який не зачіпає порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни не є підставою для звільнення від сплати судового збору. В таких випадках, судовий збір сплачується на загальних засадах.

ВП ВС в ухвалі від 11.09.2024 року у справі №567/79/23 зазначила, що прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості, а тому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку.

ОП КЦС ВС у постанові від 22 червня 226 року у справі №752/3051/25 (провадження №61-12120сво25) встановила, що системне тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав у поєднанні зі статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою учасники бойових дій звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань, свідчить про те, що законодавець не пов`язує сплату / звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій у разі захисту ними питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, від того мають вони статус позивача чи відповідача у справі.

Системний аналіз зазначених норм та правової позиції ОП КЦС ВС дає підстави дійти висновку, що звільнення учасника бойових дій від сплати судового збору за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» можливе лише у справах, пов`язаних із порушенням його прав, зокрема прав у сфері соціального захисту.

Враховуючи те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, що не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів війни, суд доходить до висновку, що судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 28 300,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 12 000,00 гривень.

Питома вага 0,4240 (12 000,00 / 28 300,00).

Сума судового збору, пропорційна до задоволених позовних вимог 1 128,86 гривень (2 662,40 * 0,4240).

За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 128,86 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, поверх 4, ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором від 17.05.2024 №21388-05/2024 у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, поверх 4, ЄДРПОУ 35234236, витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, поверх 4, ЄДРПОУ 35234236, суму сплаченого позивачем судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 128 (одна тисяча сто двадцять вісім) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 16 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.