Ухвала суду № 139802325, 16.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21081/23

Провадження №2/369/1008/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Романцової Тетяни Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі № 369/21081/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ спільного майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/21081/23 за позовом ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. За первісним позовом ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

До суду надійшла заява представника позивачки адвоката Романцової Тетяни Володимирівни про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на квартиру загальною площею 35,8 кв. м, житловою площею 17,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860294032080, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну квартиру та 05 листопада 2024 року відчужив її ОСОБА_3 . Представник позивачки зазначає, що подальше відчуження квартири або її обтяження може утруднити виконання рішення суду та поновлення прав позивачки, спричинити чергову зміну власника і необхідність пред`явлення нових вимог. Посилаючись на те, що квартира є предметом спору, заявниця вважає накладення арешту необхідним та співмірним із позовними вимогами. Підстав для застосування зустрічного забезпечення не вбачає.

У зв`язку з відчуженням квартири представником позивачки подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою позов доповнено вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05 листопада 2024 року, зареєстрованого за № 40814, та витребування квартири від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.08.2026 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі як співвідповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом заяви без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною третьою цієї статті передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. За ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням наданих доказів пересвідчитися у наявності спору між сторонами та обставин, які свідчать про можливість істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту прав позивача. При цьому необхідно враховувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність обраного заходу предмету спору, а також інтереси інших осіб, права яких можуть бути обмежені внаслідок його застосування.

Співмірність заходу забезпечення позову передбачає оцінку наслідків його застосування порівняно з наслідками, які можуть настати в разі невжиття такого заходу. Тимчасове обмеження прав відповідача має бути пов`язане з предметом спору та необхідністю забезпечити виконання рішення або поновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 викладено висновок про можливість забезпечення вимоги про недійсність правочину шляхом арешту спірного майна. Вирішальними для застосування цього заходу є його зв`язок із предметом спору, обґрунтованість ризику утруднення захисту та співмірність обмеження. Отже, сама наявність вимоги про недійсність договору не виключає арешту нерухомості, якої стосується цей договір.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 759/5607/25 залишив без змін арешт спірних квартир, застосований судом апеляційної інстанції після скасування відмови у забезпеченні позову. Суд врахував, що можливість відчуження спірного майна та виникнення нових спорів може перешкодити ефективному захисту прав позивача, тоді як тимчасове обмеження розпорядження майном забезпечує його збереження на час розгляду справи.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті. Обґрунтованість позовних вимог, правовий режим майна подружжя, розмір частки позивачки, дійсність договору купівлі-продажу та підстави витребування квартири підлягають перевірці під час розгляду справи з оцінкою всіх доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд вирішує питання зустрічного забезпечення. Обставини, за яких його застосування є обов`язковим, визначені ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 487603616 від 27 липня 2026 року, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв. м, житловою площею 17,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860294032080, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Державну реєстрацію права власності проведено 05 листопада 2024 року о 12:45:58 на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2024 року № 40814, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним Андрієм Олеговичем. Номер відомостей про речове право 57416313; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 75915084 від 05 листопада 2024 року. За даними зазначеної довідки відомості про зареєстровані іпотеки та обтяження відсутні.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо прав на зазначену квартиру. Право власності на неї перейшло до іншої особи під час розгляду справи про поділ майна подружжя. Нинішню власницю квартири ОСОБА_3 залучено співвідповідачем, а отже, заявлений захід стосується майна відповідача, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Враховуючи відчуження квартири під час судового розгляду та можливість її подальшого відчуження або обтяження, суд вважає доводи заявниці щодо ризику ускладнення захисту обґрунтованими. Чергова зміна власника або виникнення прав інших осіб на квартиру може спричинити необхідність зміни складу учасників справи та пред`явлення додаткових вимог чи нового позову. При цьому суд не вирішує питання дійсності договору або добросовісності набувачки.

Заявлені вимоги про недійсність договору відчуження та витребування квартири стосуються спірного об`єкта в цілому, тому накладення арешту на квартиру відповідає предмету цих вимог. Такий арешт не означає визнання за позивачкою права власності на всю квартиру і не визначає розміру її частки, щодо якої заявлено вимогу про визнання права власності в порядку поділу майна подружжя. Наведені висновки Верховного Суду щодо збереження спірного майна застосовні до цих обставин, оскільки подальше розпорядження квартирою може перешкодити захисту прав у межах цієї справи.

Обраний захід є співмірним із заявленими вимогами та забезпечує баланс інтересів сторін, оскільки обмежує лише розпорядження спірною квартирою, не передбачає її вилучення, виселення мешканців чи обмеження користування житлом. Право власності до вирішення спору зберігається за ОСОБА_3 ; на інше її майно арешт не поширюється.

У заяві зазначено місце проживання позивачки в Україні. Обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, які зумовлюють обов`язкове застосування зустрічного забезпечення, з наданих матеріалів не вбачається. Даних про конкретні збитки, що могли б виникнути внаслідок тимчасового обмеження розпорядження квартирою та потребували забезпечення їх можливого відшкодування, не надано. З огляду на характер обраного заходу суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, що не перешкоджає зверненню з відповідним клопотанням за наявності належного обґрунтування.

За таких обставин накладення арешту на спірну квартиру відповідає заявленим вимогам та є необхідним для збереження можливості виконання рішення суду і поновлення прав позивачки у разі задоволення позову. Заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149154, 157, 247, 260, 261, 353355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Романцової Тетяни Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі № 369/21081/23 задовольнити повністю.

Накласти арешт на квартиру загальною площею 35,8 кв. м, житловою площею 17,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860294032080, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер відомостей про речове право 57416313.

Найменування сторін:

Позивач (Стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Співвідповідач (Боржник): ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання становить три роки; його обчислення здійснюється відповідно до ст. 12 та з урахуванням застосовних положень розділу XIII цього Закону.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвалу не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали складено: 16.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко