Ухвала суду № 139802323, 16.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14362/26

Провадження № 2/369/14835/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування арешту з нерухомого майна

встановив:

представник позивача - адвокат Розпаченюк А.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, згідно якого просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 - спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1505219832224); скасувати арешт нерухомого майна, накладений на невизначене майно, все майно, власником якого є ОСОБА_3 , зокрема: реєстраційний номер обтяження 2408758 зареєстрований 20.09.2005 року Смілянською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника ам216476 від 15.09.2005 року, Смілянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби та вилучити відповідний запис про обтяження із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати арешт нерухомого майна, накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 власником якого є ОСОБА_3 зокрема: реєстраційний номер обтяження 1375629 зареєстровано 13.10.2004 року Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови В/15 від 12.06.2001 року, Відділ державної виконавчої служби у Ленінградському р-ні, та вилучити відповідний запис про обтяження із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: Архівний номер: 3423223КIЕV12, Архівна дата: 20.06.2001, Дата виникнення: 20.06.2001, N? реестра: 5423, внутр. N? СЕ01913527F24F2А432F, ВХ.745; судові витрати покласти на відповідача.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до такого.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування арешту з нерухомого майна залишено без руху.

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що позивачем не було зазначено вартості одного з об`єктів нерухомого майна, щодо якого заявлено вимогу про скасування арешту, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості перевірити питання територіальної підсудності справи за правилами статті 30 ЦПК України.

На виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2026 року представником позивача ОСОБА_4 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14 серпня 2026 року, унікальний номер 201-20260814-0012241168, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

У заяві про усунення недоліків представник позивача зазначив, що вказану довідку подано на виконання вимог ухвали суду від 07 серпня 2026 року, якою позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема щодо надання доказів вартості зазначеного об`єкта нерухомості. Представник позивача просив прийняти подану довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості, визнати недоліки позовної заяви усунутими, вважати позовну заяву такою, що відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, та відкрити провадження у справі.

На підтвердження вартості нерухомого майна до матеріалів справи долучено довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості.

Зокрема, відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29 травня 2026 року, унікальний реєстраційний номер 201-20260529-0011801208, оціночна вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,10 кв. м, становить 1 239 694,31 грн. Також на виконання ухвали суду від 07 серпня 2026 року позивачем подано Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14 серпня 2026 року, унікальний реєстраційний номер 201-20260814-0012241168, відповідно до якої оціночна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 54,00 кв. м, становить 2 997 217,47 грн.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Нормами статті 30 ЦПК України передбачено випадки виключної підсудності.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5 позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність). Якщо майно розташоване або знаходиться у різних районах міста чи в різних містах, то позов пред`являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якої перевищує вартість тих, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

З урахуванням наведеного, позов про зняття арешту з майна має пред`являтися за місцезнаходженням цього майна або основної його частини, вартість якої є найвищою серед вартості об`єктів нерухомого майна, яке є предметом даного позову, за правилами виключної підсудності.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За змістом частини другої статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Таким чином, законодавець встановив спеціальне правило територіальної юрисдикції для спорів, предметом яких є нерухоме майно, та виключив можливість застосування до таких спорів загальних правил територіальної підсудності.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено взаємопов`язані вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також про скасування арештів, накладених на нерухоме майно спадкодавця, у тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначені позовні вимоги є пов`язаними між собою, оскільки стосуються нерухомого майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 , та заявлені позивачем в межах одного позову з метою реалізації та оформлення права на спадкове майно і усунення обтяжень, які перешкоджають реалізації такого права.

При цьому відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29 травня 2026 року, унікальний реєстраційний номер 201-20260529-0011801208, оціночна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 239 694,31 грн.

Водночас відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14 серпня 2026 року, унікальний реєстраційний номер 201-20260814-0012241168, оціночна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , становить 2 997 217,47 грн.

Отже, вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , є вищою за вартість квартири, розташованої у АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене, при визначенні територіальної юрисдикції цієї справи підлягає застосуванню положення частини першої статті 30 ЦПК України щодо розгляду пов`язаних між собою позовних вимог за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, вартість якого є найвищою.

Такий підхід узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 175/3635/22 зазначено, що системний аналіз частини першої статті 30 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 181 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі пред`явлення пов`язаних між собою вимог щодо кількох об`єктів нерухомого майна територіальна підсудність визначається за місцезнаходженням того об`єкта нерухомості, вартість якого є найвищою як цілісного об`єкта цивільних прав, а не за розміром частки у праві власності на нього чи вартістю заявлених щодо нього позовних вимог.

Верховний Суд у зазначеній постанові також звернув увагу на те, що закон використовує категорію «об`єкт, вартість якого є найвищою», а не категорію «ціна позовних вимог», а тому для визначення виключної територіальної підсудності враховується вартість відповідного об`єкта нерухомого майна в цілому. Такий підхід, за висновком Верховного Суду, забезпечує стабільність судової юрисдикції та відповідає принципу процесуальної економії.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2024 року у справі № 369/15932/21, провадження № 61-2204св24, у якій Верховний Суд зазначив, що виключна підсудність встановлена для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, а правила частини першої статті 30 ЦПК України підлягають застосуванню у разі пред`явлення пов`язаних між собою вимог щодо декількох об`єктів нерухомості.

Таким чином, з огляду на предмет та характер заявлених позовних вимог, а також наявність двох об`єктів нерухомого майна, щодо яких заявлено пов`язані між собою вимоги, визначальним для встановлення територіальної юрисдикції є місцезнаходження об`єкта нерухомого майна з найвищою вартістю.

Оскільки найбільш вартісним об`єктом нерухомого майна, щодо якого заявлено позовні вимоги, є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої становить 2 997 217,47 грн, справа підлягає розгляду судом за місцезнаходженням саме цього об`єкта нерухомого майна.

Зазначена квартира розташована на території Святошинського району міста Києва, а тому справа належить до територіальної юрисдикції Святошинського районного суду міста Києва.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною першою статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин справа підлягає передачі за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що встановлена законом виключна підсудність є обов`язковою та не залежить від волевиявлення позивача, оскільки частина перша статті 30 ЦПК України прямо визначає суд, який має розглядати спір у випадку пред`явлення пов`язаних між собою вимог щодо декількох об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання апеляційної скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 30, 31, 32 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність передачі матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування арештів з нерухомого майна за територіальною підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 30, 31, 187 ЦПК України, суддя

постановив:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування арешту з нерухомого майна передати на розгляд за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя - Лапченко О.М.