Ухвала суду № 139795717, 14.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/6856/25

Провадження № 6/209/544/26

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участю секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі № 209/6856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, в якій просить: розстрочити виконання судового рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського та постанови Дніпровського апеляційного суду у справі № 209/6856/25 строком на 24 місяці; встановити графік щомісячних платежів у розмірі 1362 грн. щомісячно, до 10 числа кожного місяця, починаючи з липня 2026 року до повного погашення суми боргу.

На обґрунтування заяви зазначено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі № 209/6856/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 11 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов TOB «СВЕА ФІНАНС» задоволено частково. Вказаним судовим рішенням з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» присуджено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 29999,96 грн (з яких 14999,98 грн - тіло кредиту, 14999,98 грн - відсотки) та судовий збір у сумі 1144,83 грн. Також з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1533,09 грн. Загальна сума, що підлягає сплаті, становить 32677,88 грн. Вона повністю визнає свій обов`язок, не ухиляється від виконання судового рішення та має безумовний намір виплатити присуджену суму, проте, одномоментна сплата всієї суми є абсолютно неможливою через скрутне матеріальне становище. Вона є офіційно безробітною, не має стабільного доходу, самостійно утримує двох малолітніх дітей (віком 3 та 4 роки) та має офіційний статус малозабезпеченої родини. Факт наявності цих виняткових обставин та скрутного майнового стану вже було офіційно досліджено, визнано та зафіксовано Дніпровським апеляційним судом у постанові від 04 червня 2026 року по цій справі. Вона зверталася до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» електронною поштою з проханням про добровільну розстрочку боргу, проте відповіді по суті графіка отримано не було. Наразі існує високий ризик раптового відкриття виконавчого провадження та повного блокування її рахунків виконавчою службою, що позбавить малолітніх дітей єдиних засобів для існування.

Відповідно ч. 2 ст. 435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Заявниця і представник позивача у судове засідання в судове засідання не з`явилися, заяв та клопотань від них не надходило.

Оскільки неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду питання про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд вважає можливим розглянути заяву про розстрочення виконання рішення суду за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області було задоволено позов ТОВ "СВЕА ФІНАНС" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за договором № 1532305 від 28 травня 2024 року у розмірі 63478,08 грн., яка складається з: 14999,98 грн. сума основного боргу за кредитом, 40978,10 грн. сума нарахованих процентів, 7500 грн. - сума штрафних санкцій, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СВЕА ФІНАНС" судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 11 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1532305 від 28 травня 2024 року в загальній сумі 29999,96 грн, з яких: 14999,98 грн - сума основного боргу, 14999,98 грн - сума заборгованості за відсотками, у задоволенні іншої частини позову відмовлено. також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1144,83 грн. і на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1533,09 грн.

На утриманні ОСОБА_1 знаходяться дві малолітні дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їхня сім`я є малозабезпеченою і отримує державну соціальну допомогу. За 2025 рік сума фактичного заробітку/доходу ОСОБА_1 становила 89792,20 грн. Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтв про народження, повідомленням про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та формами ОК-5 і ОК-7.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, відповідачка ОСОБА_1 , як на підставу для її задоволення, посилалася на ті обставини, що вона має намір здійснити виконання рішення, що набуло законної сили, у добровільному порядку, проте, такої можливості на теперішній час позбавлена, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Разом з тим, наведені доводи, в розумінні ст. 435 ЦПК України, не є виключною правовою підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, заявниця просить розстрочити виконання рішення суду на 24 місяці з фіксованою сумою платежу - 1362 грн, тоді як відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, і у разі задоволення заяви та розстрочення виконання рішення на строк передбачений законом, тобто на 12 місяців, щомісячний платіж, з урахуванням загальної суми заборгованості в розмірі 32677,88 грн., буде становити 2723,16 грн., що може суттєво погіршити матеріальний стан заявниці.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 435 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі № 209/6856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя К.Л. Шендрик