Ухвала суду № 139783241, 15.09.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3193/26

Провадження № 1-кп/545/440/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої- адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м Полтава клопотання ОСОБА_6 , захисника обвинуваченої- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні № 12025170000000138 від 12.02.2025 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

-обвинуваченої за ч. 3 ст. 201-2,ч. 1ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000138 від 12.02.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2,ч. 1ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

14.09.2026 рок захисник обвинуваченої- адвокат ОСОБА_5 надав клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 18.02.2026 року (справа № 554/8298/25), на легковий автомобіль марки «BMW X5», білового кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , і який належить на праві власності ОСОБА_4 і який на теперішній час поміщено на спеціальний майданчик зберігання транспортних засобів ГУ НП в Полтавській області за адресою: вул. Кременчуцька, 2-в с. Розсошенці Полтавського району, в частині заборони користуватись вказаним ТЗ та передати його на відповідальне зберігання і користування власниці в особі ОСОБА_4 до розгляду кримінального провадження по суті в суді. Зазначає, що використання обвинуваченою ОСОБА_4 вилученого у неї вищевказаного легкового автомобіля у власних інтересах та інтересах своєї родини лише з забороною його відчуження, продажу та дарування жодним чином не може вплинути на доказову базу в рамках кримінального провадження. Крім того, у обвинувальному акті відсутні будь-які посилання, що вказаний легковий автомобіль був знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 ; на ньому наявні сліди вчинених кримінальних правопорушень, докази, що без вказаного транспортного засобу злочини не могли бути вчинені, тощо; також по вказаному кримінальному провадженні не пред`явлено жодного позову за вимогами яких легковий автомобіль міг бути конфіскованим за рішенням суду для погашення завданої діями обвинуваченої матеріальної шкоди. Також, органом досудового слідства та процесуальним прокурором не надані до суду будь-які визначені нормами КПК України докази, що ОСОБА_4 буде приймати міри по приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню чи перетворенню вказаного транспортного засобу чи вчиняти інші дії, які б перешкоджали встановленню фактичних обставин події під час розгляду провадження в суді.

В судовому засіданні прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання про зняття арешту, оскільки на даний час не досліджено докази, та за зазначені речі визнано речовими доказами у кримінальному проводженні.

Захисник обвинуваченої- адвокат ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_4 просили клопотання про скасування арешту задовольнити.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 14.02.2026 року накладений арешт на вищевказане майно, зазначене в клопотанні.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою статті 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так під час судового засідання встановлено, що вказані у клопотанні речі визнані у вказаному кримінальному провадженні речовими доказами.

Суд зауважує, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження та не призначене до розгляду по суті, а зазначені у клопотанні речі, з яких сторона обвинуваченої просить зняти арешт, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні і такі судом також ще не досліджувались.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна є передчасним і на даний час в збереженні арешту зазначеного майна є нагальна потреба, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Також суд звертає увагу на те, що питання щодо долі речових доказів буде вирішуватися судом під час ухвалення остаточного рішення по даному провадженні відповідно до вимог КПК України.

Таким чином, захисником обвинуваченої всупереч положень ст. 174 КПК України не доведено, що на даний час відсутні потреби у застосуванні арешту майна або необґрунтованість його накладення.

Керуючись ст.ст. 170-174, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотаннязахисника обвинуваченої- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту з майна - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_7