Ухвала суду № 139760538, 14.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/7002/26

Провадження №2-о/463/287/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Личаківсський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

при секретарі Заверусі О.Б.

представника заявника Прімєрової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Песійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

встановив :

У провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа № 463/7002/26 за заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Представником заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано клопотання в якому просить суд подану заяву залишити без розгляду.

Подане клопотання мотивує тим, що із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту необхідне йому для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а, саме, права на пенсію.

В судовому засіданні представник заявника в частині залишення заяви без розгялду заперечили з підстав викладених у відповіді на відзив.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судове засідання не з`явилась, заявою до суду просить слухання у справі проводити за її відсуності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У даній справі заявник просив встановити належність йому трудової книжки, у якій ім`я не співпадає з ім`ям, замість « ОСОБА_2 » помилково зазначено « ОСОБА_2 ».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Суд зазначає, що пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України і не звернули увагу на те, що законом прямо віднесено встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження (розділ IVЦПК України).

Відповідно до абзацу 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Отже, архівні довідки № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р., є іншими документами про трудовий стаж, які підтверджують факт перебування заявника у трудових відносинах з даним роботодавцем (ЗАТ «Львівська хутрова фабрика») та розмір заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії і суд може встановлювати факт належності заявникові даних довідок.

При цьому, питання щодо права особи на призначення (перерахунок) пенсії з врахуванням відомостей, викладених у вищевказаних документах, судом у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 260, 293, 315 ЦПК України, -

постановив :

У задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про залишення заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів без розгляду відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Нор Н.В.