Постанова № 13976012, 01.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 25/208

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача –Доля І.П. (керівник)

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Стрілець", м. Кременчук Полтавська область (вх. № 316 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.12.10 р. у справі № 25/208

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький завод залізобетонних виробів"

до Приватного підприємства "Фірма "Стрілець"

про стягнення 151 534,89 грн, -

встановила:

Позивач, ТОВ "Гадяцький завод залізобетонних виробів", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача, ПП "Фірма "Стрілець", заборгованості в розмірі 151 534,89 грн., з яких 136 785,94 грн. - основний борг, 10 960,21 грн. - інфляційні, 3788,74 грн. - три проценти річних, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №7/09-09 від 07.09.2009р. щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.12.2010 р. по справі № 25/208 (суддя Босий В.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 136785,94 грн. - основного боргу, 10960,21 грн. інфляційних, 3788,74 грн. - 3 % річних.

Крім того, додатковим рішенням від 10.01.2011 р. по справі № 25/208 стягнуто з відповідача на користь позивача 1515,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, посилаючись на надмірно стягнутий розмір інфляційних та 3% річних, вважає, що судом при вирішення даного питання не взято до уваги приписи ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вирішив питання про права Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної фірми «Гадяцький завод залізобетонних виробів», тобто особи, яка не приймала участі у справі. На цій підставі просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача сум інфляційних та 3% річних за період з 29.06.2010 р. по 29.10.2010 р. та провести новий розподіл судових витрат.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. В обґрунтування наданих заперечень позивач посилається зокрема на те, що інфляційні та 3% річних не є штрафними санкціями та на ці нарахування не поширюється вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 03.02.2011 р.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтвердив свою позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції 07 вересня 2009 року між Приватним підприємством "Фірма Стрілець" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадяцький завод залізобетонних виробів" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 7/09-09, згідно якого ТОВ "Гадяцький завод ЗБВ" зобов'язувалось продати, а ПП "Фірма "Стрілець" прийняти та оплатити товар - товарний бетон, залізобетонні вироби на умовах даного договору.

Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи (аркуш справи 7-17), на виконання умов договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 376 786,70 грн.

Згідно п.3.2 вищезазначеного договору, Покупець розраховується за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Попередня оплата - 100 %.

Проте, в порушення умов договору, відповідач у встановлений термін не провів розрахунки за отриманий товар в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 136 786,70 грн.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 136 786,70 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних в сумі 10960,21 грн. та 3788,74 грн. - три проценти річних в зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, сума яких складає відповідно 10960,21 грн. та 3788,74 грн. за період з 30.10.2009 року по 29.10.2010 року (аркуш справи 3).

Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунку вказаних сум, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10960,21 грн. інфляційних та 3788,74 грн. –3% річних, оскільки вказані позовні вимоги відповідають взаємовідносинам, що склалися між сторонами, зроблені з урахуванням несплаченої відповідачем суми заборгованості, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені місцевим господарським судом в зазначеній сумі.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Посилання відповідача на те, що розрахунок суми інфляційних та річних є надто завищеним та виконаний позивачем невірно, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені твердження документально не підтверджені, та заявником апеляційної скарги не представлено до господарського суду обґрунтованого контррозрахунку зазначених сум. В свою чергу, в даному випадку нарахування інфляційних та річних відповідає характеру правовідносин, що склалися між сторонами, їх застосування передбачено нормами чинного законодавства, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим відповідачем, розмір нарахованих інфляційних та річних підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи розрахунком.

Посилання заявника скарги на застосування в даному випадку положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є хибним, оскільки за своєю правовою природою інфляційні та 3% річних, стягнення яких передбачено положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу, суть яких полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів які б підтверджували реальну і правову обґрунтованість для звільнення його від сплати нарахованих позивачем інфляційних в сумі 10960,21 грн. та річних в сумі 3788,74 грн. або зменшення їх розміру.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на процесуальні порушення судом першої інстанції в зв’язку з тим, що в оскаржуваному рішенні фактично вирішено питання про права Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної фірми «Гадяцький завод залізобетонних виробів», не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки допущена судом технічна помилка в назві позивача (замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький завод залізобетонних виробів", в резолютивній частині рішення судом зазначено Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної фірми "Гадяцький завод залізобетонних виробів") не впливає на суть рішення та не змінює його обґрунтованих висновків щодо правомірності позовних вимог.

Колегія суддів також звертає увагу, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 09 листопада 2010 року провадження у справі № 25/208 порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький завод залізобетонних виробів", м. Гадяч Полтавської області, а ідентифікаційний код позивача - 05455065, зазначеного у рішенні як Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної фірми "Гадяцький завод залізобетонних виробів", збігається з ідентифікаційним кодом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький завод залізобетонних виробів", саме позивача по даній справі.

З урахуванням викладеного, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 23 грудня 2010 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Стрілець", м. Кременчук Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23 грудня 2010 року по справі № 25/208 залишити без змін з урахуванням додаткового рішення.

          Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Афанасьєв В.В.

Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 28 лютого 2011 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Барбашова С.В.