Постанова № 13975275, 28.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 9/103

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Рів’єра", смт. Чутове Полтавської області (вх. № 312 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.12.10 р. у справі № 9/103

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз Трейд", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Рів"єра" смт. Чутове

про стягнення 39 107,94 грн., -

встановила:

Позивач, ТОВ "Експогаз Трейд", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив суд стягнути на свою користь з відповідача, ТОВ "Торговий дім "Молочна Рів’єра", 38500,00 грн. основного боргу, пені в сумі 443,27 грн. та річних - 129,73 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки № 21/10-ЭТ від 01.01.2010р. щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.12.2010 р. по справі № 9/103 (суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 38500,00 грн., пеню в сумі 443,27 грн., 129,73 грн. річних, 389,65 грн. державного мита та 231,63 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.12.2010 року по справі № 9/103, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає про недоведеність факту отримання відповідачем спірного товару (зрідженого газу пропан-бутан).

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. В обґрунтування наданих заперечень позивач посилається на те, що факт отримання відповідачем товару підтверджується належними документальними доказами, які знаходяться у матеріалах справи, у тому числі копіями видаткових накладних та копіями банківських виписок, які свідчать про часткову сплату заборгованості.

Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 02.02.2011 р.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції між сторонами по справі укладено договір поставки № 21/10-ЭТ від 01.01.2010р. (далі - договір), за умовами якого, постачальник - ТОВ "Експогаз Трейд" зобов'язався поставляти на передавати у власність покупця - ТОВ "Торговий дім "Молочна Рів'єра" зріджений газ пропан-бутан окремими партіями, узгодженими сторонами, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Кількість та вартість товару, який поставляється по даному договору, визначаються між сторонами в рахунках-фактурах та накладних на товар (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Матеріалами справи підтверджено, що за період з 01 січня по 29 квітня 2010 року згідно видаткових накладних РН-0000116 від 31.01.2010р., РН-0000341 від 28.02.2010р., РН-0000419 від 10.03.2010р., РН-0000856 від 29.04.2010р. позивачем було поставлено відповідачу зріджений газ пропан-бутан на загальну суму 109608,05 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується відповідними довіреностями, а також підписом уповноваженого представника відповідача на вказаних накладних (аркуш справи 64-70, 84-87).

Як зазначив позивач, відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 71108,05 грн., що підтверджено копіями банківських виписок (аркуш справи 71-80). В зв'язку з цим, у відповідача утворилася заборгованість за поставлений товар перед позивачем в сумі 38500,00 грн.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки договором строк виконання обов'язку відповідача по оплаті поставленого товару не встановлено, тому 30.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу про сплату заборгованості в розмірі 38500,00 грн. (аркуш справи 81). На підтвердження отримання відповідачем вимоги про оплату позивач надав копію поштового повідомлення (аркуш справи 9), згідно якої дану вимогу отримано 02.09.2010р.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, сума боргу залишилась ним не сплаченою.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач суму боргу в розмірі 38500,00 грн. не визнає, посилаючись взагалі на відсутність заборгованості перед позивачем. На підтвердження викладених заперечень відповідачем надані копії банківських виписок на загальну суму 97108,05 грн.

Дослідивши вказані документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що з наданих відповідачем копій банківських виписок (аркуш справи 101-108) видно, що копії виписок від 02.02.2010р., 03.02.2010р., 03.03.2010р. та 10.03.2010р. свідчать про розрахунки ТОВ "Торговий дім "Молочна рів'єра" з ДП "ЕКСПОГАЗ" (ідентифікаційний код 30881544), а не з позивачем - ТОВ "Експогаз Трейд" (ідентифікаційний код 36429608). В зв'язку з цим вищевказані банківські виписки обґрунтовано визнані судом першої інстанції не належними доказами по даному спору.

Таким чином, враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 38500,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 443,27 грн. за період з 10.09.2009 р. по 20.10.2010 р.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, в разі, якщо в обумовлений строк заборгованість не погашена, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

Вимога позивача про стягнення пені визнана судом першої інстанції правомірною, але, перевіривши правильність нарахованої суми пені, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено розмір облікової ставки НБУ за період, протягом якого стягується пеня, в результаті чого розмір пені завищено.

В зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені визнані такими, що підлягають задоволенню в сумі 335,16 грн. В іншій частині стягнення пені судом відмовлено, як зайво нарахованої.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних в сумі 10960,21 грн. та 3788,74 грн. - три проценти річних в зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунку суми річних, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 129,73 грн. 3% річних, оскільки вказані позовні вимоги відповідають взаємовідносинам, що склалися між сторонами, зроблені з урахуванням несплаченої відповідачем суми заборгованості, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені місцевим господарським судом в зазначеній сумі.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не досліджено у повному обсязі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем, вважає недоведеним факт отримання товару.

Колегія суддів з наведеними доводами не погоджується та зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками, тощо.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів –накладними, довіреностями, іншими документами (аркуш справи 13-29, 64-88), які містять підпис уповноваженої особи як позивача, так і відповідача, скріплені печаткою їх підприємств, підтверджують здійснення господарської операції, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у визначеній сумі.

До того ж, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції підтвердив факт отримання ним зрідженого газу пропан-бутан згідно видаткових накладних № РН-0000116 від 31.01.2010р., РН-0000341 від 28.02.2010р., РН-0000419 від 10.03.2010р., РН-0000856 від 29.04.2010р. (аркуш справи 99-100) та здійснив дії по частковій сплаті отриманого товару, про що свідчать відповідні копії банківських виписок.

З урахуванням викладеного, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 21 грудня 2010 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Рів’єра", смт. Чутове Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21 грудня 2010 року по справі № 9/103 залишити без змін.

          Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 28 лютого 2011 року