Постанова № 13976001, 23.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2011                                                                                           № 61/26

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко О.В.

суддів:           Смірнова Л.Г.

          Алданова С.О.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача: Цімейко Б.А. – керівник (голова ліквідаційної комісії)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробнича фірма "Зігфрід"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2011

у справі № 61/26 (Івченко А.М. .....)

за позовом                               ТОВ "Арда-Трейдинг"

до                                                   Науково-виробнича фірма "Зігфрід"

про                                                   стягнення 4900,00 грн.

На розгляд Господарського суду м. Києва були передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арда-Трейдинг” до Науково-виробничої фірми “Зігфрід” про стягнення 4 900 грн. 00 коп. суми заборгованості за отриманий товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за отриманий товар (алкогольні напої).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.01.2011 року у справі № 61/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Науково-виробничої фірми «Зігфрід» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» 4 900 грн. -заборгованості, 102грн. 00 коп. - державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів за отриманий товар (алкогольні напої), в результаті чого у останнього виникла заборгованість за отриманий товар в сумі 4 900 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.01.2011 року у справі № 61/26, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що 05.10.2010 року за заявою відповідача(боржника) порушено провадження у справі про банкротство НВФ ““Зігфрід”. Суд першої інстанції порушив вимоги ст. 14 закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також не враховано Постанову Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.02.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2011 року у справі №61/26 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Представник позивача в судове засідання 23.02.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 23.02.2011року за відсутності представників позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Арда» та Науково-виробничою фірмою “Зігфрід” було досягнуто усну домовленість про купівлю-продаж товару.

На підставі зазначеної усної домовленості, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Арда» було поставлено відповідачу товар, а саме: алкогольні напої на суму 6348 грн. 76 коп., що підтверджується видатковою накладною №501290110 від 29.01.2010.

Відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується генеральною довіреністю №536 від 01.01.2010 р.

Отже, сторонами на підставі ст. ст. 202-205 Цивільного кодексу України було укладено усну угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. 11, ст.ст. 509-626 Цивільного кодексу України виникло зобов’язання щодо сплати грошових коштів за отриманий товар (алкогольні напої).

30 серпня 2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Арда» (далі - «первісний кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (далі - «новий кредитор») було укладено договір відступлення вимоги.

Відповідно до умов якого в порядку та на умовах, первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги у розмірі 4 900 грн. 00 кой., належне первісному кредитору на підставі видаткової накладної № 501290110 від 29.01.2010 р., згідно якої первісним кредитором були здійснені поставки товару Науково-виробничій фірмі «Зігфрід». За цим договором новий кредитор набув право вимагати від боржника належного виконання його зобов'язань за договором.

Листом № 5 від 30.08.2010 ТОВ “Арда-Трейдинг” повідомило відповідача про те, що згідно договору уступки вимоги від 30.08.2010, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Арда» передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», належне йому на підставі видаткової накладної №501290110 від 29.01.2010.

ТОВ “Арда-Трейдинг” на адресу відповідача надіслав вимогу №70 від 21.09.2010 року про сплату грошових коштів в розмірі 4 900 грн. 00 коп. за поставлений товар.

Дана вимога надіслана ТОВ “Арда-Трейдинг” 28.09.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням від 28.09.2010 року № 0442 та описом вкладення.

Відповідачем вимога залишена без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за отриманий товар (алкогольних напоїв), позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 4 900 грн. 00 коп. за поставлений товар.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року №46/473-б за заявою НВФ ““Зігфрід” порушено провадження у справі про банкрутство в порядку процедури, передбаченої ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .

Пунктом 8 ухвали Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів заявника (боржника) до закінчення провадження у справі.

На виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року в газеті "Урядовий кур’єр" №197від 22 жовтня 2010 р опубліковано оголошення про порушення судом справи про банкрутство НВФ "Зігфрід".

Державним реєстратором 21.10.2010 р. внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про порушення провадження у справі про банкрутство НВФ "Зігфрід".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року у справі №46/473-б заяву НВФ "Зігфрід" про визнання останнього банкрутом залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року ухвалу Господарського суду міста Києва 25.10.2010 року у справі № 46/473-б скасовано. Матеріали справи № 46/473-б передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" на підставі частини п'ятнадцятої статті 11 Закону всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

Як вже зазначалось вище, в газеті "Урядовий кур’єр" №197 від 22 жовтня 2010 р. було опубліковано оголошення про порушення судом справи про банкрутство НВФ "Зігфрід".

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язаний був подати до господарського суду письмову заяву з вимогою до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Проте як, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до боржника про стягнення з Науково-виробничої фірми “Зігфрід” 4 900 грн. 00 коп. суми заборгованості за отриманий товар лише 24.12.2010 року, тобто через два місяці.

Згідно п. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Згідно з ч. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, враховуючи вимоги п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" та чинне законодавство України, судова колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство вимоги останнього вважаються погашеними. Отже, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга Науково-виробничої фірми “Зігфрід” підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 21.01.2011 року у справі 61/26 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу у зв’язку із задоволенням апеляційної скарги з Позивача на користь Відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 51 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Науково-виробничої фірми “Зігфрід” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року у справі № 61/26 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28; код ЄДРПОУ 37029549) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Науково-виробничої фірми «Зігфрід» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 24; код ЄДРПОУ 30373911) 51грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №61/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко О.В.

Судді                                                                                          Смірнова Л.Г.

                                                                                          Алданова С.О.