Постанова № 13975980, 21.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2011                                                                                           № 30/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           Гаврилюк О.М.

          Мальченко А.О.

при секретарі:           Рижова В.В.

За участю представників:

згідно з протоколом судового засідання від 21.02.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»

на ухвалу господарського суду м.Києва від 02.09.2010

у справі № 30/34 (Ващенко Т.М. .....)

за скаргою Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та

підвищення якості»

на дії Відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного

управління юстиції у місті Києві

за позовом                               Комунального підприємства «Дирекції з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради

до                                                   Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»

про                                                   розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі №30/34 позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної в м. Києві ради до Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» про розірвання договору оренди та виселення задоволено повністю.

01.06.2010 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі № 30/34 було видано відповідні накази.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 року № 30/34 повернуто Благодійній організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі № 30/34.

11.08.2010 року представник Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» звернувся до господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві, в якій відповідач просив суд визнати дії посадових осіб ДВС Солом'янського РУЮ щодо виселення БО з приміщення за адресою: вул.Уманська, 31, корп.2, незаконними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року зазначена скарга була прийнята до розгляду.

Скарга відповідача мотивована тим, що дії представників Відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві по виселенню Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» із займаного приміщення відбулось з порушенням норм чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2010 року у справі № 30/34 в задоволенні скарги Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» на дії Відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві відмовлено повністю.

При прийнятті вказаної вище ухвали, місцевим господарським судом встановлено, що постанова від 16.02.2010 року ВП № 20391712 про виселення боржника відповідає вимогам чинного законодавства України, і підстави для визнання її недійсною відсутні.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач, Благодійна організація «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу № 102184 від 06.09.2010 року (вх № 06-29.2/7788 від 11.10.2010 року), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2010 року, скаргу задовольнити, визнати неправомірними дії посадових осіб ДВС Солом'янського РУЮ та визнати недійсною постанову про виселення боржника від 16.07.2010 року.

Згідно із твердженнями відповідача висновки місцевого господарського суду, які викладені в ухвалі від 02.09.2010 року, не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того за твердженням представника відповідача ДВС позбавило права скаржника на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки на адресу організації не надходили документи виконавчого провадження та судом не взято до уваги докази порушення державними виконавцями норм Закону України «Про виконавче провадження».

Розпорядженням заступника Голови КАГС від 14.02.2011 року змінено склад колегії суддів у справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М. та Мальченко А.О.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі №30/34 задоволено повністю позов КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної в м. Києві ради до БО «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» про розірвання договору оренди та виселення.

16.07.2010 року на підставі заяви стягувача (позивача) державним виконавцем ДВС Солом’янського РУЮ прийнято постанову, відповідно до якої відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 30/34 від 01.06.2010 року, виданого господарським судом міста Києва; надано строк для добровільного виконання рішення суду до 31.07.2010 року; попереджено боржника про можливість примусового виконання рішення.

З метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів апеляційного господарського суду було витребувано та досліджено матеріали виконавчого провадження № 20391712 щодо примусового виконання наказу №30/34 виданого 01.06.2010 року господарським судом міста Києва.

Так, з матеріалів виконавчого провадження ВП № 20391712 вбачається, що копія постанови від 16.07.2010 року була надіслана сторонам та суду із супровідним листом та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення копія вказаної вище постанови боржником була отримана 23.07.2010 року.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду заяви у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представника скаржника (відповідача у справі) та стягувача (позивача у справі), проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.           

Згідно ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються ЗУ «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

При цьому слід зазначити, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Отже, згідно положень ЗУ «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» та статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Окрім цього, норми статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють можливість оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби. Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст. 85 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі - Закон) стягувачем чи боржником виконавчого провадження може бути подана скарга до начальника відповідно органу державної виконавчої служби або до суду на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання рішення або відмову у здійсненні передбачених Законом дій.

Згідно із ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Нормами статті 79 Закону визначено, що виконання рішення про виселення боржника провадиться лише у разі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним виконавцем строк, визначений відповідно до статті 24 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Про виконання рішення про виселення боржника державним виконавцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ВП № 20391712 від 16.07.2010року заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві Чепурним В.М. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року № 30/34 по виселенню Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» з нежилого приміщення загальною площею 141,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2, копія якої була отримана божником (відповідачем).

Крім того, згідно з вказаною вище постановою боржнику було встановлено строк для добровільного виконання рішення господарського суду міста Києва до 31.07.2010року і постановлено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку 06.08.2010року о 14-00 зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Колегією суддів апеляційного господарського суду досліджено та встановлено той факт, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі №30/34 добровільно виконано не було.

06.08.2010 року здійснено виселення Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» з нежилого приміщення загальною площею 141,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2, та складено акт державного виконавця, яким визначено, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі № 30/34 виконано повно та фактично.

При цьому, 06.08.2010 року заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві Чепурним В.М. винесено постанову ВП № 20391712 про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки станом на 06.08.2010 року Благодійна організація «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» добровільно рішення не виконала, то дії державного виконавця з виселення боржника з нежилого приміщення загальною площею 141,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2 вчинені 06.08.2010 року на виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2010 року, яке в силу ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій в Україні» та ст. ст. 4-5, 115 ГПК України є обов’язковим до виконання є обґрунтованими та законними. А тому такі дії щодо виселення скаржника із займаних приміщень відповідають вимогам чинного законодавства України.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві діяв у точній відповідності до Закону.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає вимоги Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості», які викладені у скарзі на дії Відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції в м.Києві, необґрунтованими, незаконними, та такими що не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що інші вимоги заявлені скаржником, які викладені у скарзі щодо зобов'язання ДВС Солом'янського РУЮ компенсувати всі збитки, що пов'язані з вивозом 06.08.2010року майна та особистих речей, в тому числі, відшкодувати виконавчий збір та інші витрати, пов'язані з незаконним виселенням є необґрунтованими та не ґрунтуються на вимогах закону, враховуючи наступне.

Згідно ст. 45 «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 46 Закону передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

06.08.2010 року заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві Чепурним В.М. прийнято постанову ВП № 20391712 про закінчення виконавчого провадження відповідно до норм передбачених ЗУ «Про виконавче провадження». Дана постанова не була оскаржена до господарського суду, а тому є чинною.

Враховуючи, що рішення суду не було виконане добровільно боржником, прийняття постанови про стягнення виконавчого збору є правомірним. Визначений у спірній постанові розмір виконавчого збору відповідає розміру, визначеному в ст. 46 вказаного Закону.

Окрім цього, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено той факт, що при вирішенні господарського спору по справі № 30/34 та під час розгляду скарги відповідача господарським судом міста Києва не було виявлено у діях посадових осіб ДВС Солом’янського РУЮ порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, а тому відсутні підстави для надсилання повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури, що регламентовано нормами статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

За даних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом міста Києва у повному обсязі досліджено обставини справи та надана їм належна правова оцінка, підстав для зміни чи скасування ухвали по даній справі не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості» на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2010 року у справі № 30/34 залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2010 року у справі № 30/34 - залишити без змін.

3.          Справу № 30/34 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г.

Судді                                                                                          Гаврилюк О.М.

                                                                                          Мальченко А.О.