Постанова № 13975981, 15.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011                                                                                           № 12/344

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко І.В.

суддів:           Євсіков О.О.

          Шипко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Київські оптичні мережі"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2010

у справі № 12/344 (Прокопенко Л.В. .....)

за позовом                               ТОВ "Інтер-фільм"

до                                                   ТОВ "Київські оптичні мережі"

про                                                   відшкодування матеріальної шкоди завданої порушенням авторських прав у розмірі 477685,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Гресько О.П. – дов. № 01012010/2 від 01.01.2010

Полоз С.В. – дов. № 01012010/1 від 01.01.2010

від відповідача Закрасняний І.В. – директор

Данович О.І. – дов. від 01.02.2011

Дроздович О.С. – дов. від 28.08.2009

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-фільм” (надалі – позивач) в серпні 2009 звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київські оптичні мережі” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 447685,00 грн. матеріальної шкоди, завданої порушенням авторських прав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 у справі № 12/344 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київські оптичні мережі” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-фільм” 447685,00 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 447685,00 грн., завданої порушенням авторських прав, підлягають задоволенню, оскільки суд дійшов висновку, що:

-          розповсюдження відповідачем за допомогою веб-сайту http://kievnet.ua у мережі Інтернет аудіовізуальних творів (фільмів) „Подорож до центру землі”, „Тіло брехні” та „Будинок біля озера” завдає позивачу значних матеріальних збитків, оскільки основним видом його діяльності є тиражування та продаж DVD-дисків із аудіовізуальними творами (фільмами), права на розповсюдження яких належать йому на підставі Ліцензії на відеодистриб‘юцію від 01.01.2007, підписаної між позивачем та WARNER HOME VIDEO, відділенням WARNER BROS. HOME ENTERTAINMENT INC.;

-          дії відповідача щодо розповсюдження аудіовізуальних творів „Подорож до центру землі”, „Тіло брехні” та „Будинок біля озера” за допомогою веб-сторінки http://kievnet.ua не дало змогу позивачу продати DVD-диски із даними аудіовізуальними творами особам, які бажали їх подивитись, оскільки вони мали можливість завантажити їх з веб-сторінки http://kievnet.ua, що належить відповідачу;

-          зазначені аудіовізуальні твори були завантажені із веб-сайту відповідача http://kievnet.ua користувачами мережі Інтернет 7349 разів;

-          оскільки згідно довідки позивача від 01.01.2009 середня вартість одного DVD-диска аудіовізуальних творів у роздрібному продажу складає 65,00 грн., то позивач не отримав дохід від продажу 7349 DVD-дисків, що складає 477685,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Київські оптичні мережі”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 25.12.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 у справі № 12/344 та залишити позов без розгляду повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що позивач не є суб’єктом звернення до суду за захистом порушених авторських прав, оскільки ТОВ „Інтер-фільм” не належать особисті немайнові або майнові права інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори (фільми) „Подорож до центру землі”, „Будинок біля озера” та „Тіло брехні”. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не доведено належними доказами завдання йому відповідачем матеріальної шкоди в розмірі 447685,00 грн. шляхом розповсюдження на своїй веб-сторінці вищевказаних аудіовізуальних творів.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Представники апелянта (відповідача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 08.02.2011 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 15.02.2011.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом з матеріалі справи встановлено, що 01.01.207 між WARNER HOME VIDEO, відділенням WARNER BROS. HOME ENTERTAINMENT INC. (Уорнер) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтер-фільм” (ліцензіат) було підписано Ліцензію на відеодистриб‘юцію, відповідно до умов якої Уорнер передає ліцензіату на Україні, в Казахстані, Киргизстані і Білорусії, і лише на термін картин для кожної картини, ексклюзивні права і ліцензію на використання прав на вистриб‘юцію домашнього відео для дубльованих/обладнаних субтитрами тільки на російську та українську мови носіїв картин, підтверджених Уорнером (розділ 4 п. „і” Ліцензії).

Згідно з п. „b” розділу 4 названої Ліцензії компанія Уорнер передає ліцензіату в якості частини прав на дистриб‘юцію домашнього відео наступні суміжні права: право використання імені, образу і голосу будь-якої людини, яка внесла свій внесок до картини, з метою рекламування або просування на ринку носіїв картин. Дійсно, що ці імена, образи та голоси не можуть бути використані для прямої чи непрямої назви будь-якого продукту, послуги чи товару, або заяви щодо того, що ця людина співпрацює або працює у ліцензіата.

Строк даної Ліцензії починається 01.01.2007 та закінчується 31.12.2009 (п. (d) Розділу № 3 Ліцензії). Згідно додатку № 2 та доповненні “А” додатку № 3 до Ліцензії зазначені такі аудіовізуальні твори (фільми) “Подорож до центру Землі”, “Тіло брехні” та “Будинок біля озера”.

На вказані фільми Державною службою кінематографії України позивачу видані Державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатні посвідчення) (копії – т.3,а.с.96-99).

Відповідно до п.(с) розділу № 16 Ліцензії (в якому передбачено вимоги до якості, перевірка, заходи безпеки та знищення носіїв) ліцензіат повинен активно підтримувати високий рівень заходів безпеки, у відповідності до умов даної угоди, попереджувати будь-яке неофіційне виробництво, тиражування, торгівлю та перегляд носіїв картин.

На виконання названого пункту Ліцензії позивачем з Товариством з обмеженою “Інтернет Копірайт Менеджмент” було укладено договір № 18/12 від 18.12.2008, (копія договору – т.1, а.с.105) предметом якого є проведення перевірки з метою виявлення контрафактних (піратських) копій фільму, що розповсюджується в мережі Інтернет через веб-системи і/або веб-сервери, фіксування порушення авторських прав та вчинення юридичних дій, спрямованих на зупинення порушень авторських прав та/або відновлення порушеного веб-системами і/або веб-серверами авторського права замовника на фільм, переданий для захисту згідно завдання (п.п. 2.1.1 - 2.1.3 договору).

На підставі п. 3.1 договору № 18/12 від 18.12.2008 між позивачем та ТОВ “Інтернет Копірайт Менеджмент” були підписані завдання № 5 та № 6 від 18.12.2008 про захист аудіовізуальних творів (фільмів) “Подорож до центру Землі”, “Тіло брехні” (копії – т. 1 а.с. 107-108).

При виконанні зазначених завдань ТОВ “Інтернет Копірайт Менеджмент” було проведено огляд веб-сайту http://kievnet.ua (власником якого є відповідач - ТОВ „Київські оптичні мережі”), про що складені протоколи № 1 та № 2 від 26.03.2009 та протокол № 4 від 19.06.2009 (копії наявні в матеріалах справи).

За результатами проведених дій позивачем було зроблено висновки про те, що будь-яка особа, яка має персональний комп’ютер (підключений до мережі Інтернет) може вільно зайти на веб-сторінку http://kievnet.ua (власником якої є відповідач - ТОВ „Київські оптичні мережі”) та, виконавши певну послідовність дій, може завантажити аудіовізуальні твори „Подорож до центру землі”, „Будинок біля озера” та „Тіло брехні” та використати їх на власний розсуд.

За таких обставин позивач вважає, що відтворення аудіовізуальних творів „Подорож до центру землі”, „Будинок біля озера” та „Тіло брехні” за допомогою веб-сторінки http://kievnet.ua є порушенням його авторських прав на дані аудіовізуальні твори щодо їх відтворення у розумінні п.„а” ст.50 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.

При цьому позивач стверджує, що оскільки зазначені аудіовізуальні твори були завантажені із веб-сайту відповідача http://kievnet.ua користувачами мережі Інтернет 7349 разів (що встановлено ним з інформації, яка містилася в підрозділі «Топ 100 самых скачиваемых фильмов» веб-сторінки http://kievnet.ua) та оскільки згідно довідки позивача від 01.01.2009 середня вартість одного DVD-диска аудіовізуальних творів у роздрібному продажу складає 65,00 грн., то діями відповідача позивачу були завдані збитки на суму 477685,00 грн. (65,00 грн. х 7 4389), які позивач просить стягнути з відповідача.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої порушенням авторських прав, в розмірі 477685,00 грн. та дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України „Про авторське право і суміжні права” цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Законом визначено порядок передачі права на використання твору та види цих прав.

У статті 1 названого Закону, зокрема, визначено, що:

виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;

відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Згідно п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського і суміжних прав” розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до п.9 ч.3 ст.15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, тобто, таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право.

Якщо у зв'язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені ст.15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (п. "а" ст.50 Закону).

У відповідності до ч.1 ст.15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (ч.2 ст.15 Закону).

Згідно п.9 ч.3 ст.15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів (п.1); подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (п.9); здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер (п.10).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що відтворення твору (звукозапис, відеозапис), його публічне сповіщення (доведення до загального відома) та здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат є окремими способами використання твору.

При цьому, розміщення твору у мережі Інтернет є його публічним сповіщенням відповідно до п.9 ч.3 ст.15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.

Статтею 32 названого Закону встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

Відповідно до ст.ст. 435, 440, 441 та 443 ЦК України, а також ст.ст. 7, 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у ч.1 ст.8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать, зокрема, виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України „Про авторське право і суміжні права” автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно з ч.1 ст.1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів, зокрема, договору про передання майнових прав інтелектуальної власності.

Оскільки інститут ліцензійного договору передбачає надання дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності, правоволодільцем можуть надаватись виключні, одиничні, невиключні ліцензії, а також ліцензії іншого виду, що не суперечить закону. При цьому права на використання твору, що надаються за ліцензійним договором, вважаються невиключними, якщо в договорі не передбачено надання виключних прав на використання твору (ч.4 ст.1109 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, яка має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Зі змісту наведеного вбачається, що особи, які мають виключні майнові права на певні твори (в даному випадку - аудіовізуальні твори), можуть передати такі права іншим особам. При цьому в дослідженні питання щодо обсягу прав, що передані, слід оцінювати не назву договорів, а їх зміст.

Як вбачається з матеріалів справи, Ліцензія на відеодистриб‘юцію від 01.01.2007, укладена позивачем з WARNER HOME VIDEO, відділенням WARNER BROS. HOME ENTERTAINMENT INC. (Уорнер), надає позивачу виключне право на виробництво, рекламу і розповсюдження шляхом оптового та/або роздрібного продажу в Україні саме примірників аудіовізуальних творів. Про передачу позивачеві авторських (не за назвою, а за змістом) майнових прав, які дозволяли б товариству використовувати на свій розсуд (у межах, визначених відповідним договором) самих творів, а не їх готових примірників іншого виробника, у згаданому договорі не йдеться.

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність у позивача майнових авторських прав на аудіовізуальні твори (фільми) „Подорож до центру землі”, „Будинок біля озера” та „Тіло брехні” не ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах.

Також безпідставним та необґрунтованим є висновок місцевого суду про те, що у зв’язку з діями відповідача щодо розповсюдження аудіовізуальних творів “Подорож до центру землі”, “Будинок біля озера” та “Тіло брехні” за допомогою веб-сторінки http://kievnet.ua, позивачем не отримано дохід від продажу 7349 DVD-дисків, що складає 477685,00 грн. (65,00 грн. х 7 349 завантажень = 477685,00 грн.), оскільки особи, які бажали їх подивитися мали можливість завантажити їх з веб-сторінки http://kievnet.ua.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до п.„а” ст.50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Вибір способу захисту порушеного права належить позивачу - суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з пунктом "г" ч. 1 ст. 52 названого Закону суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав вправі подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Позивачем у якості способу захисту порушеного права обрано відшкодування збитків (матеріальної шкоди).

У відповідності до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При визначенні розміру збитків у частині упущеної вигоди суд має виходити з показників, які звичайно характеризують доходи суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 477685,00 грн. позивач посилається на те, що:

- основною діяльністю позивача є розповсюдження (продаж) DVD-дисків із аудіовізуальними творами, а грошові кошти від такого розповсюдження є основною статтею доходу підприємства;

- згідно висновків, наданих ТОВ „Інтернет Копірайт Менеджмент”, з веб-сторінки http://kievnet.ua аудіовізуальний твір „Подорож до центру землі” завантажений 3111 разів, аудіовізуальний твір „Будинок біля озера” завантажений 1688 разів та аудіовізуальний твір „Тіло брехні” завантажений 2550 разів, тобто, дані аудіовізуальні твори виявило бажання завантажити на свій комп’ютер та подивитись 7349 чоловік (3111+1688+2550);

- згідно довідки позивача від 01.01.2009 середня вартість одного DVD-диска аудіовізуальних творів у роздрібному продажу складає 65,00 грн.

За таких обставин позивач стверджує, що йому відповідачем завдано збитки (у вигляді упущеної вигоди) на суму 477685,00 грн. (65,00 грн. х 7349).

Судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту понесених ним збитків (у вигляді упущеної вигоди) на суму 477685,00 грн. з огляду на те, що як вказаний розрахунок позивача, так і сам факт неодержання позивачем доходу, який він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода) не підтверджено належними і допустимими доказами, які підтверджували б правильність розрахунку позивача.

Зокрема, позивачем не надано суду будь-яких первинних документів на підтвердження собівартості продукції (в т.ч. документів на закупівлю матеріалів, нормативів витрат сировини, накладні витрати тощо), з загальної вартості якої розраховано середню вартість одного DVD-диска аудіовізуальних творів у роздрібному продажу.

Крім того, факт безоплатного завантаження будь-якою особою інформації з веб-сайту сам по собі не може свідчити про бажання та намір цієї особи придбати DVD-диск з цією інформацією у роздрібному продажу .

Судова колегія також зазначає, що в обґрунтування завданих збитків позивач посилається на факт відтворення аудіовізуальних творів, однак, розміщення твору у мережі Інтернет є його публічним сповіщенням відповідно до п.9 ч.3 ст.15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.

Будь-яких доказів на підтвердження факту відтворення саме відповідачем спірних аудіовізуальних творів позивачем суду не надано.

За таких обставин наявний в оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню (оскільки відповідачем порушені авторські права позивача, чим завдані збитки у сумі 477685,00 грн.) є помилковим, зробленим за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Київські оптичні мережі” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 у справі №12/344 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Наявні в апеляційній скарзі вимоги відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та нормативно і документально не підтверджуються.

У відповідності до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київські оптичні мережі” на рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 у справі № 12/344 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 у справі № 12/344 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-фільм” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київські оптичні мережі” скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-фільм” (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 33; код ЄДРПОУ 31039902, р/р 26000301456824 в філії відділення Промінвестбанку, м. Одеса, МФО 328135; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київські оптичні мережі” (03680, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-а, оф. 339; код ЄДРПОУ 33445543, р/р 26006052601313 в філії „Розрахунковий центр” ЗАТ КБ „Приватбанк” м. Києва, МФО 320649) 2388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 43 коп. державного мита за подання ТОВ “Київські оптичні мережі” апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 12/344 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Борисенко І.В.

Судді                                                                                          Євсіков О.О.

                                                                                          Шипко В.В.