Ухвала суду № 139756148, 08.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13637/26

Провадження № 1-кс/201/3661/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення 2 відділу СУ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026130000000043 від 09 січня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 03 вересня 2026 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_4 , з метою збереження речових доказів, а саме на:

- чоловічий годинник № 759487;

- металеві вироби жовтого кольору у кількості 21 шт. наступного номіналу: 1. 20 гр. № 010741, 2. 1 гр. № 035457, 3. 1 гр. №035456, 4. 10 гр. №028684, 5. 10 гр. № 028682, 6. 10 гр. №028683, 7. 10 гр. №425298, 8. 10 гр. № 431822, 9. 1 гр. №035453, 10. 1 гр. № 035452, 11. 2 гр. №008696, 12. 2 гр. №026531, 13. 10 гр, № 019366, 14. 5 гр., № 867831, 15. 10 гр. №096428, 16. 5 гр. №867827, 17. 5 гр. №867830, 18. 5 гр. № 867826, 19. 5 гр., № 881852, 20. 20 гр., №359759, 21. 20 гр. № С006366;

- аркуші паперу зовні схожі на купюри ЕВРО номіналом 20 у кількості 45 шт. загальною сумою 900.

В обґрунтуванні клопотання сторона обвинувачення зазначила, що 04 вересня 2026 року вище наведені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22026130000000043 від 09 січня 2026 року.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що згідно з ч. 5 ст. 237 КПК України, вилучені речі, що мають значення для кримінального провадження, вважаються тимчасово вилученим майном, яке в подальшому в ході розслідування може бути використаним як докази вчиненого кримінального правопорушення, на вилучені 03 вересня 2026 року в ході досудового розслідування предмети, слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт.

Слідчий у судовому засіданні просив задовольнити клопотання та накласти арешт на вилучене майно.

Власник майна ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання слідчого, наголошуючи, що ним не доведено відповідність вилученого в ОСОБА_4 майна критеріям речових доказів, передбачених ст.. 98 КПК України, не доведено необхідність арешту та ризики, передбачені ст.. 170 КПК України, необґрунтована розумність та співмірність втручання у право власності.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Всупереч п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, матеріали провадження не містять відомостей, якими обґрунтовуються правові підстави арешту майна.

Відсутність належного мотивування у клопотанні сторони обвинувачення обставин, підстав, мети, мотиву накладення арешту на майно та наявності відповідних ризиків перешкоджає слідчій судді перевірити доводи та вимоги клопотання та зробити висновок про відповідність зазначеного у клопотанні майна ознакам, передбаченим ст. 98 КК України, та висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна, як було заявлено у клопотанні, оскільки слідча суддя, здійснюючи судовий розгляд в межах клопотання, не наділена процесуальними повноваженнями самостійно встановлювати чи визначати обставини, які підлягають з`ясуванню відповідно до ч. 2, 4 ст. 170 КПК, а має здійснювати перевірку викладених у клопотанні доводів, до змісту якого визначені конкретні вимоги, передбачені ст. 171 КПК України та робити висновки щодо доведеності особою, яка подала клопотання, необхідність такого арешту та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Так, на підтвердження обставин, викладених у клопотанні слідчого, не долучено жодного доказу, який би міг свідчити про відповідність вилучених речей ознакам речових доказів.

Враховуючи викладене, слідча суддя вважає, що клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, про арешт вилученого майна ОСОБА_4 не містить належних правових підстав і є необґрунтованим та недоведеним, а тому в задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 172, 173, 309, 376 КПК України, слідча суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення 2 відділу СУ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026130000000043 від 09 січня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 15 вересня 2026 року.

Слідча суддя ОСОБА_1