Рішення № 13974571, 28.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.11 р. Справа № 40/321

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ

до відповідача Військової частини А-4176, с. Парасковіївка

за участю військової прокуратури Донецького гарнізону, м. Донецьк

про стягнення 2 463 грн. 49 коп.

за участю:

Військової прокуратури Донецького гарнізону – не з’явився

представників сторін:

від позивача: Мельник Н.В. – юрисконсульт

від відповідача: Фесенко А.Л. – юрисконсульт

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

25 січня 2011 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява військової прокуратури Донецького гарнізону про вступ у справу №40/321, в порядку ст.29 ГПК України на стороні відповідача.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України судом забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

Позивачем було надане клопотання про надіслання судового рішення на іншу адресу.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 10 год. 20 хвил. 28.02.11р. до 10 год. 29 хвил. 28.02.11р. згідно вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву без винесення процесуального документа, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання від 28.02.11р.

Суть спору: відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини А-4176 про стягнення основного боргу в сумі 2 108 грн. 31 коп., пені в сумі 80 грн. 45 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 3% річних в сумі 54 грн. 13 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання, інфляційних в сумі 220 грн. 60 коп. згідно договору №1-2-24 оренди майна товариства від 15.01.08р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що Головне фінансове управління збройних сил України не виділяє коштів для оплати рахунків за договором №1-2-24 оренди майна товариства від 15.01.08р.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.01.08р. між відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, далі Орендодавець, та Військовою частиною А-4176, далі Орендар, було укладено договір оренди майна товариства №1-2-24.

Згідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення, розташованого за адресою: м. Артемівськ, а/с 24, загальною площею 3998,70 кв.м виробничого приміщення із них 0,315 кв.м для встановлення обладнання. Факт передачі майна підтверджено актом приймання – передачі від 15.01.08р., що відповідає вимогам п. 2.1 договору.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що він набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє протягом двох років і 364 днів з 01.01.08р. до 31.12.10р.

Відповідно п.3.1. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від 04.10.95р. №786 та Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін і доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” від 19.01.2000р. №75 і перераховується Орендарем протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку Орендарем, що виставляються Орендодавцем не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За умовами п.п. 3.2, 3.4, 3.5 Договору Орендар окрім орендної плати в розмірі 1 грн. 20 коп. в рік, повинен сплачувати витрати на утримання майна та відшкодовувати плату за комунальні послуги. Крім цього, Орендар зобов’язався відшкодовувати витрати зі сплати земельних податків пропорційно займаній площі.

Додатковою угодою №3 від 01.01.09р. був збільшений розмір експлуатаційних витрат та комунальних платежів для приміщення, що орендується до 67 грн. 45 коп. Додатковою угодою №4 від 01.07.09р. також був збільшений розмір цих витрат до 70 грн. 13 коп. Додатковою угодою №5 від 06.01.10р. знов був збільшений розмір цих витрат до 101 грн. 10 коп.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобов’язання за договором Орендар не виконав і під час використання спірного майна за ним за період з серпня 2008 року по жовтень 2010 року виник основний борг з орендних платежів в сумі 2 108 грн. 31 коп., який позивач намагається стягнути.

Відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, а тому позивач відповідно до вимог п.8.2 договору, намагається стягнути з нього пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 80 грн. 45 коп. за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року.

Оскільки мале місце прострочення виконання грошового зобов’язання, позивач додатково намагається стягнути з відповідача: три відсотки річних в сумі 54 грн. 13 коп. за період з серпня 2008 року по жовтень 2010 року та інфляційні в сумі 220 грн. 60 коп. за період прострочення з серпня 2008 року по жовтень 2010 року.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов’язань за договором оренди у частині своєчасного внесення орендних платежів за користування майном, докази отримання останнім належних рахунків додані до матеріалів справи. Також, позивач надав до суду акт звіряння розрахунків, підписаний обома сторонами, що підтверджує наявність основного боргу у відповідача. Відповідач доказів виконання обов’язків за договором та перерахування орендних платежів суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 2 108 грн. 31 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано. Наданий позивачем уточнений розрахунок пені відповідає вказаним вимогам.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у вигляді несвоєчасного внесення орендних платежів за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з травня 2010 року по жовтень 2010 року в сумі 80 грн. 45 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних сумі 54 грн. 13 коп. за період з серпня 2008 року по жовтень 2010 року та інфляційних в сумі 220 грн. 60 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з серпня 2008 року по жовтень 2010 року, також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Стаття 55 ГК України не відносить філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні підрозділи), утворені ними для здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання.

Коло повноважень відособленого (структурного) підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно приписів статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.02.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 552, 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, 230, ч.6 ст. 232, 233 ст. 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, п.3 ст.83, ст. 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” до Військової частини А-4176 – задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-4176, 84536, Донецька область, Артемівський район, с. Параскоївка, вул. Жовтнева, 5, ід.код 08200342, п/р 35211002006064 в УДК м. Артемівськ, на користь:

- відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, 01030, м. Київ, бул. Шевченка, буд. 18, ід. код 21560766, основний борг з орендної плати в сумі 2 108 грн. 31 коп., пеню в сумі 80 грн. 45 коп., три відсотка річних в сумі 54 грн. 13 коп., інфляційні в сумі 220 грн. 60 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст рішення складено –02.03.11р.