Рішення № 13974572, 28.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.11 р. Справа № 40/320

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ

до відповідача Військової частини А-2730, м. Артемівськ

про стягнення 7118 грн. 25 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Мельник Н.В. - юрисконсульт

від відповідача: Селюков Д.Г. - юрисконсульт

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України судом забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

Позивачем та відповідачем були надані клопотання про надіслання судових рішень на інші адреси.

Суть спору: відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини А-2730 про стягнення основного боргу в сумі 6 119 грн. 87 коп., пені в сумі 241 грн. 81 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 3% річних в сумі 158 грн. 63 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання, інфляційних в сумі 597 грн. 94 коп. згідно договору №3-2-24 оренди майна товариства від 15.01.08р.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме визнав основний борг в сумі 6 119 грн. 87 коп. та заперечує проти стягнення з нього штрафних санкцій в сумі 756 грн. 57 коп., у зв’язку з тим, що це призведе до незаконного витрачання бюджетних коштів.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.01.08р. між відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, далі Орендодавець, та Військовою частиною А-2730, далі Орендар, було укладено договір оренди майна товариства №3-2-24.

Згідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення, розташованого за адресою: м. Артемівськ, а/с 24, загальною площею 13998,70 кв.м виробничого приміщення із них 0,63 кв.м для встановлення обладнання. Факт передачі майна підтверджено актом приймання – передачі від 15.01.08р., що відповідає вимогам п. 2.1 договору.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що він набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє протягом двох років і 364 днів з 01.01.08р. до 31.12.10р.

Відповідно п.3.1. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від 04.10.95р. №786 та Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін і доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” від 19.01.2000р. №75 і перераховується Орендарем протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку Орендарем, що виставляються Орендодавцем не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За умовами п.п. 3.2, 3.4, 3.5 Договору Орендар окрім орендної плати в розмірі 1 грн. 20 коп. в рік, повинен сплачувати витрати на утримання майна та відшкодовувати плату за комунальні послуги. Крім цього, Орендар зобов’язався відшкодовувати витрати зі сплати земельних податків пропорційно займаній площі.

Додатковою угодою №2 від 01.01.09р. був збільшений розмір експлуатаційних витрат та комунальних платежів для приміщення, що орендується до 201грн. 38 коп. Додатковою угодою №3 від 01.07.09р. також був збільшений розмір цих витрат до 209 грн. 38 коп. Додатковою угодою №4 від 01.01.10р. знов був збільшений розмір цих витрат до 304 грн. 06 коп.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобов’язання за договором Орендар не виконав і під час використання спірного майна за ним за період з жовтня 2008 року по жовтень 2010 року виник основний борг з орендних платежів в сумі 6 119 грн. 87 коп., який позивач намагається стягнути.

Відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, а тому позивач відповідно до вимог п.8.2 договору, намагається стягнути з нього пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 241 грн. 81 коп. за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року.

Оскільки мале місце прострочення виконання грошового зобов’язання, позивач додатково намагається стягнути з відповідача: три відсотки річних в сумі 158 грн. 63 коп. за період з жовтня 2008 року по жовтень 2010 року та інфляційні в сумі 597 грн. 94 коп. за період прострочення з жовтня 2008 року по жовтень 2010 року.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов’язань за договором оренди у частині своєчасного внесення орендних платежів за користування майном, докази отримання останнім належних рахунків додані до матеріалів справи. Також, позивач надав до суду акт звіряння розрахунків, підписаний обома сторонами, що підтверджує наявність основного боргу у відповідача. Відповідач доказів виконання обов’язків за договором та перерахування орендних платежів суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 6 119 грн. 87 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано. Наданий позивачем уточнений розрахунок пені відповідає вказаним вимогам.

Заперечення відповідача стосовно стягнення штрафних санкцій не приймаються судом до уваги, оскільки в силу положень ст.ст. 549, 550, 610, 611 ЦК України та ст.ст. 230, 232 ГК України право кредитора на стягнення штрафних санкцій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням боржником прийнятих зобов’язань, а також застосування встановленої ст.625 ЦК України відповідальності, реалізуються ним на власний розсуд та може бути застосоване до боржника незалежно від форми власності останнього.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у вигляді несвоєчасного внесення орендних платежів за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з травня 2010 року по жовтень 2010 року в сумі 241 грн. 81 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних сумі 158 грн. 63 коп. за період з жовтня 2008 року по жовтень 2010 року та інфляційних в сумі 597 грн. 94 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з жовтня 2008 року по жовтень 2010 року, також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Стаття 55 ГК України не відносить філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні підрозділи), утворені ними для здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання.

Коло повноважень відособленого (структурного) підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно приписів статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.02.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 552, 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, 230, ч.6 ст. 232, 233 ст. 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, п.3 ст.83, ст. 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії спеціалізованого електрозв’язку відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” до Військової частини А-2730 – задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-2730, 84506, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Чайковського, 8, ід.код 08379186, п/р 35219002002394 Банк ВСПУДК м. Артемівськ ГУДКУ Донецької обл., МФО 834016, на користь:

- відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, 01030, м. Київ, бул. Шевченка, буд. 18, ід. код 21560766, основний борг з орендної плати в сумі 6 119 грн. 87 коп., пеню в сумі 241 грн. 81 коп., три відсотка річних в сумі 158 грн. 63 коп., інфляційні в сумі 597 грн. 94 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст рішення складено –02.03.11р.