Постанова № 13973962, 22.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2011 року 15:20 № 2а-16544/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.07.2010 р. №000132/07-20, від 21.07.2010 р. № 0001320720/1, від 13.10.2010 р. № 0001320720/2

за участю представників:

від позивача: Галака О.В. (довіреність від 29.11.2010 р. б/н), Марцин І.В. (довіреність від 29.11.2010 р. б/н)

від відповідача: Полончук В.С. (довіреність від 06.12.2010 р. №7349/9/10-114); Бондаренко О.О. (довіреність від 23.09.2009 р. №5528/9/10-114)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.02.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз» (позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.07.2010 р. №000132/07-20, від 21.07.2010 р. №0001320720/1, від 13.10.2010 р. № 0001320720/2 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1430877,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»вказує на те, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов до помилкового висновку щодо порушення Товариством положень п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 168/97-ВР) в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки вказана заборгованість виникла у Товариства за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. Позивач стверджує, що Товариством правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, які були сплачені до митних органів, за березень 2010 року в сумі 732084,00 грн. та за квітень 2010 року в розмірі 698793,00 грн.

Тому, на думку позивача, висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відносно порушення ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»норм вищезазначеного Закону є неправомірним, а прийняті податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що при проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»з питань дотримання нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень та квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., було встановлено безпідставне включення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені до митних органів, що призвело до завищення відємного значення по податку на додану вартість на суму 444 155,00 грн. за березень 2010 року та в розмірі 204204,00 грн. за квітень 2010 року та до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року 732084,00 грн. та в квітні 2010 року 698793,00 грн.

На думку відповідача, прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 1430877,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010р. За результатами перевірки складений акт від 18.06.2010 р. № 309/07-20/30383741, яким було встановлено порушення Товариством п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1 та п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення відємного значення в березні 2010 року в розмірі 444155,00 грн. та в квітні 2010 року розмірі 204204 грн., та до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 732084,00 грн. та в квітні 2010 року на 698793,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, які викладені в Акті перевірки, та подав Заперечення до акта перевірки від 22.06.2010р. №22/06/10. Відповідач листом від 25.06.2010 р. №4586/10/07-20 повідомив ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»про залишення без змін висновків зазначених в акті перевірки.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 01.07.2010 р. № 000132/07-20 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на загальну суму 1430877,00 грн., з якої за березень 2010 року 732084,00 грн. за квітень 2010 року 698793,00 грн.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, та відповідно до п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (чинному на момент виникнення правовідносин) оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної скарги Товариства від 08.07.2010р., ДПІ у Шевченківському районі м. Києва рішенням від 20.07.2010 р. №5253/10/25-026 податкове повідомлення-рішення залишила без змін та прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 року №0001320720/1.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу від 30.07.2010 р. №30/07/10 на податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 р. №0001320720/1 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Державна податкова адміністрація в місті Києві прийняла рішення від 27.09.2010 р. №5123/10/25-114, відповідно до якого скаргу Товариства було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За результатом розгляду повторної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010 р. №0001320720/2.

В подальшому позивач звернувся зі скаргою від 14.10.2010 р. за № 14/10/10 на спірні податкові повідомлення рішення до Державної податкової адміністрації України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 05.11.2010 р. №11719/6/25-0115 Державна податкова адміністрація України повідомила про залишення без розгляду скарги підприємства, та про те, що податкове повідомлення-рішення вважається узгодженим і не підлягає адміністративному оскарженню

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»є юридичною особою, одним з основних видів діяльності якої є видання журналів і періодичних публікацій та торгівля такими виданнями. Позивач є зареєстрованим платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва від 31.03.2005 р. №39083577

ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»за результатами своєї господарської діяльності 19.02.2010 р. було подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 12.03.2010 р. по 19.03.2010 р. було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року та січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Довідку від 19.03.2010 р. №172/07-20/30383741, згідно з висновками якої жодних порушень виявлено не було.

Відповідно до пункту 1.25 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 р. №355, за результатами планових та позапланових виїзних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства складається акт (довідка) перевірки, який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам платника податків) з дотриманням вимог порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановленому ДПА України відповідно для платників податків юридичних та фізичних осіб.

При цьому, абзацом 6 вступної частини додатку 7 до Наказу Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 р. №584 (Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень) встановлено, що за результатами проведення документальних невиїзних, планових/позапланових виїзних перевірок в разі встановлення порушень податкового, валютного та іншого законодавства оформляється акт, а в разі відсутності порушень довідка.

З огляду на вказані положення Наказів Державної податкової адміністрації України, вищезазначена Довідка є належним і допустимим доказом в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, позивачем було подано до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкові декларації з податку на додану вартість за наступні місяці: лютий, березень, квітень 2010 року.

В подальшому ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 15.06.2010 р. по 18.06.2010 р. була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складений Акт від 18.06.2010 р. №309/07-20/30383741. В акті перевірки зазначається, що ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз» порушило вимоги п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і як наслідок завищив відємне значення суми податку на додану вартість в березні 2010 року в сумі 444155,00 грн., в квітні 2010 року в сумі 204204,00 грн. та суму бюджетного відшкодування в березні 2010 року в сумі 732084,00 грн., в квітні 2010 року в сумі 698793,00 грн.

Суд не погоджується з висновком ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України №168/97-ВР (чинного на момент вчинення правовідносин), поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію.

Згідно з п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, обєктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Одночасно пунктом 1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону України №168/97-ВР, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Одночасно п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлює вимогу, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суд зазначає, що відповідачем помилково застосовані норми п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР щодо операцій імпорту товару зазначеного в Акті перевірки (абзац 3, сторінка 14), виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач для здійснення своєї господарської діяльності імпортує на митну територію України товари, а саме іграшки, картки, вкладки, наклейки, диски, тощо виключно для вкладення їх до відповідних друкованих видань з подальшим експортом за межі митної території України.

Товари, що імпортуються позивачем, імпортуються виключно для використання в оподатковуваних операціях, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями, бухгалтерськими документами, податковими деклараціями з податку на додану вартість та підтверджено перевірками, проведеними відповідачем, про що, зокрема, зазначено у вищезазначеній Довідці від 19.03.2010 р. №172/07-20/30383741. Відповідно, сума сплаченого податку на додану вартість при імпорті товарів включається до складу податкового кредиту.

В свою чергу товари, що імпортуються Товариством на митну територію України для використання в неоподатковуваних операціях, на виконання вимог п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не включаються до складу податкового кредиту. А саме п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України №168/97-ВР або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 Закону України №168/97-ВР, то суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

У відповідності з наказом Державної податкової адміністрації України від 30.03.1997 р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(із змінами та доповненнями), в рядку 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість відображається сума податку на додану вартість, сплачена митним органам в ціні імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою.

В рядку 13.1 відображається сума податку на додану вартість, сплачена митним органам в ціні імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які не підлягають оподаткуванню або/та звільнені від оподаткування.

Виходячи з положень вищезазначеного Наказу, в рядках 12.1 та 13.1 податкової декларації з податку на додану вартість зазначаються виключно суми податку, сплачені митним органам. При цьому, жодного коригування цих рядків в залежності від показників інших рядків податкової декларації ні вказаний Наказ, ні будь-які інші нормативно-правові акти не передбачають.

Враховуючи той факт, що у рядку 12.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року та лютий 2010 року позивачем були відображені суми податку на додану вартість, сплачені при розмитненні імпортованих товарів, 100% яких призначались для подальшого використання в оподатковуваних операціях, а у рядку 13.1 суми податку на додану вартість, сплачені при розмитненні імпортованих товарів, 100% яких призначались для подальшого використання в операціях, які не підлягають оподаткуванню або/та звільнені від оподаткування, отже, показники рядків 12.1 та 13.1 зазначених податкових декларацій були відображені правомірно.

Суд вказує на те, що підставою для такого висновку є правила формування податкового кредиту, визначені у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)… …та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку… …протягом такого звітного періоду у звязку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що при розрахунку дозволеного, на думку відповідача, податкового кредиту, податковий орган застосував наступні коефіцієнти: 0,66 у січні 2010 року, та 0,62 у лютому 2010 року, обраховані з показників загального обсягу оподатковуваних операцій січня 2010 року та лютого 2010 року відповідно (відомості рядка 5.1 податкових декларацій з податку на додану вартість), які лише визначають, що у січні 2010 року 66% операцій Товариства з поставки товарів включались до оподатковуваних операцій (та, аналогічно, 62% у лютому).

Проте, вказаний підхід суперечить вимогам п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме. Основою права платника податку для нарахування податкового кредиту є призначення придбаних (імпортованих) товарів, а саме: намір подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Тому, позивач не зобовязаний використовувати імпортовані товари саме в звітному податковому періоді. Більше того, якщо припустити, що товари, ввезені на територію України, наприклад, в кінці січня 2010 року, повинні бути використані в оподатковуваних операціях в тому таки січні 2010 року, то виникне ситуація, за якої товари повинні використовуватись раніше часу їх фактичного отримання платником податку.

Таким чином, на думку суду, відповідач під час проведення перевірки дійшов до помилкового висновку про те, що імпортовані ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»товари частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні. Відповідач не надав належно допустимих доказів щодо використання позивачем імпортованих товарів частково в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних.

Відповідно до пп. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом (пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Позивачем на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»19.02.2010 року були подані до відповідача податкова декларація з ПДВ за січень 2010 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування та Заява про повернення суми бюджетного відшкодування. Позивачем надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій з контрагентами за угодами.

Аналогічні приписи містить положення пункту 5.12. «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054), відповідно до якого, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) до податкової декларації з податку на додану вартість.

Системно проаналізувавши вищевикладені правові норми, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені митним органам при імпорті відповідних товарів.

В матеріалах справи наявні всі первинні документи, які доводять, що показники пунктів 12.1 та 13.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року та лютий 2010 року були сформовані згідно з даними таких первинних документів та у чіткій відповідності з вимогами податкового законодавства, у звязку з чим зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість було здійснено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва неправомірно, а податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 р. №000132/07-20, від 21.07.2010 р. №0001320720/1 та від 13.10.2010 р. №0001320720/2 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Такої ж позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України. Зокрема, Ухвалою від 15.11.2006 р. у справі №11/259-04 Вищий адміністративний суд України підтвердив правомірність піднесення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену митним органам при розмитненні обладнання, яке на час податкової перевірки не було введене в експлуатацію та знаходилось на зберіганні. Як вказав Вищий адміністративний суд України: «Враховуючи, що пп. 7.4.3 п.7.4 ст. Закону України «Про ПДВ»визначено порядок розподілу податкового кредиту при використанні придбаних товарів, робіт, послуг як в оподатковуваних так і в неоподатковуваних операціях, підприємство при віднесенні сум податку на додану вартість попередньо включеного до загальної декларації при використанні їх в неоподатковуваних операціях зобовязане буде його скоригувати в момент такого використання».

Також, в Ухвалі ВАСУ від 11.05.2010 року у справі №К-3450/08, Вищий адміністративний суд України визнав неправомірним розподіл вхідного податку на додану вартість, здійснений податковим органом з урахуванням питомої ваги (частки) неоподатковуваних операцій в загальному обсязі операцій: «Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону Т 168/97-ВР визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такої особи платника податку. … … Якщо після закінчення звітного (податкового) періоду придбані товари (деякі необоротні активи) не використано (не введено в експлуатацію), не можна безумовно говорити, в яких операціях вони будуть використовуватися, самі по собі наміри не є підставою для здійснення будь-яких облікових операцій. Такою підставою може бути факт використання придбаних товарів (деяких необоротних активів), який буде здійснено в майбутніх звітних (податкових) періодах».

Щодо проведення повторної перевірки податкового періоду за січень 2010 року, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зміст Довідки про результати перевірки від 19.03.2010 р. №172/07-20/30383741 та Акта про результати перевірки від 18.06.2010 р. №309/07-20/30383741, суд дійшов до висновку про те, що відповідач аналізував показники податкової декларації за січень 2010 року при складенні обох документів, а саме.

Як вбачається зі змісту Довідки від 19.03.2010 р. №172/07-20/30383741, відповідач підтверджує факт подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року 19.02.2010 р. за вхідним №9000338329. Предметом перевірки відповідача були загальні показники податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства за жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, а також, «Правильність визначення податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року»(стор. 15 Довідки). Докладний аналіз показників податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, відображених в рядках 10-17 (Податковий кредит), міститься на аркушах 24-27 Довідки.

Зокрема, результати перевірки показників, відображених у рядках 12.1 та 13.1 цієї Декларації, містяться на сторінках 26 та 28 Довідки:

«В рядку 12.1 Декларації з ПДВ відображено сплату ПДВ митним органам у сумі 2457198 грн. згідно наступних документів: (далі міститься перелік перевірених первинних документів (договорів, ВМД з ТОВ «РЕМ-ІНФО», Компанією «TCS (Europe)Ltd», Компанією «Eagltmoss International Ltd», Компанією «Ge Fabbri Edition Ltd»та Компанією «My Design Company»(Лондон)), що вплинули на формування показника даного рядка)».

«В рядку 13.1 декларації з податку на додану вартість відображено ПДВ, сплачений митним органам за імпортовані матеріали отримані від нерезидента на митній території України для виробництва періодичних видань друкованих засобів масової інформації, що не підлягає оподаткуванню (п. 3.2 ст. 3 Закону) або/та звільнено від оподаткування (ст. 5, 11 Закону за січень в розмірі 783057,00 грн.)».

Жодних висновків про будь-які порушення правильності визначення показників, відображених у рядках 12.1 та 13.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, Довідка не містить. На підставі результатів перевірки, податковий орган дійшов до висновку, про те, що «Проведеною перевіркою підтверджено показник рядку 17 Декларації за січень 2010 року в сумі 4 032 837 грн. на підставі таких документів: податкові та прибуткові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, договори»( стор. 27 Довідки).

Як вбачається з аналізу розділу 3.1.2 Акта перевірки від 18.06.2010 р. №309/07-20/30383741 «Правильність визначення податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень 2010 року»(стор. 11 Акта), відповідач перевірив один із звітних періодів січень 2010 року повторно.

Результати повторної перевірки показників податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, відображених в рядках 10-17 (Податковий кредит), містяться на сторінках 12-15 Акта. На стор. 14 Акта перевірки перелічені ті ж первинні документи, які вплинули на формування показників декларації, а саме: договори, ВМД з ТОВ «РЕМ-ІНФО», Компанією «TCS (Europe)Ltd», Компанією «Eagltmoss International Ltd», Компанією «Ge Fabbri Edition Ltd»та Компанією «My Design Company»(Лондон), які відображені на сторінках 14-15 Довідки (результати перевірки показників, відображених у рядках 12.1 та 13.1). В рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість «Усього податкового кредиту»відображається сума значень рядків розділу ІІ «Податковий кредит», в тому числі, показник спірного рядку 12.1.

При повторній перевірці показників податкового кредиту, задекларованих у рядках 12.1 та 13.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, податковий орган встановив порушення Товариством п.п 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, показники податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (в тому числі, рядків 12.1 і 13.1) були перевірені ДПІ у Шевченківському районі м.Києва двічі, та за результатами таких перевірок відповідач дійшов протилежних висновків.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень рішень. Натомість представник позивача обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз» в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97,158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 01.07.2010 р. №000132/07-20, від 21.07.2010 р. №0001320720/1, від 13.10.2010 р. № 0001320720/2 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1430877,00 грн.

3. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано (ч. 1 ст. 254 КАС України)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 28.02.2011 р.