Постанова № 13973466, 24.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р. № 2а-11186/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

за участі секретаряГіщинської С.Я.

та представників

позивача Нестеренка Л.Г.

відповідачаГуль О.В.,

Ортинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна компанія ресурсозбереження» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача №0002592321/0 від 26 жовтня 2010 року.

В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої такий просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача №0002602321/0 від 26 жовтня 2010 року, №0002602321/1 від 01 грудня 2010 року, №0002592321/0 від 26 жовтня 2010 року, №0002592321/1 від 01 грудня 2010 року.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 06 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року складено Акт перевірки №2586/23-209/35549232 від 14 жовтня 2010 року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стверджує, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Так, вказує на те, що відповідач неправомірно, без урахування наданих йому на час перевірки первинних документів, дійшов до висновку про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат вартість транспортних послуг на загальну суму 232592, 64 грн. Крім цього, зазначає позивач, що відповідач безпідставно не визнає 38119 грн. податкового кредиту сформованого позивачем з операцій щодо купівлі макулатури в контрагента - ТзОВ «ПРОМОПТВОСТОКПЛЮС», мотивуючи це допущеними вказаним контрагентом порушеннями податкового законодавства, шляхом неподання декларації з податку на додану вартість. Однак, вказує позивач, що вищенаведеним контрагентом у поданій податковому органу податковій звітності зазначені усі операції проведені на виконання договорів укладених з позивачем.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 06 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено складено Акт перевірки №2586/23-209/35549232 від 14 жовтня 2010 року. Як вбачається з вищенаведеного Акту, пояснює відповідач, перевіркою зроблено висновок про те, що: позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували 232592, 64 грн. валових витрат щодо оплати транспортних послуг отриманих від ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, зокрема відсутні належним чином оформлені товарно-транспортні накладні; безпідставно сформовано податковий кредит в розмірі 38119 грн., шляхом включення суми сплаченого податку на додану вартість з операцій щодо купівлі макулатури в контрагента - ТзОВ «ПРОМОПТВОСТОКПЛЮС», оскільки вказаним контрагентом за відповідні періоди не подавалися декларації з податку на додану вартість. Повідомляє, що на підставі вищенаведеного Акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2010 року №№0002602321/0, 0002592321/0. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить задоволити позов з підстав наведених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представники відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 14 вересня по 11 жовтня 2010 року на підставі направлень №714 від 14 вересня 2010 року та №744 від 28 вересня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 06 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки №2586/23-209/35549232 від 14 жовтня 2010 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено факти допущення позивачем порушень вимог: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму зобовязання з податку на прибуток в розмірі 58143 грн.; пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.8 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 38119 грн.

На підтвердження вказаної позиції відповідач в Акті перевірки вказує на те, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували понесені ним витрати на оплату отриманих транспортних послуг від ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 загальною вартістю 232592, 64 грн., а саме належним чином оформлених товарно-транспортних накладних. Крім цього, вказує на безпідставне формування позивачем податкового кредиту в розмірі 38119 грн., шляхом включення суми сплаченого податку на додану вартість з операцій щодо купівлі макулатури в ТзОВ «ПРОМОПТВОСТОКПЛЮС», оскільки вказаним контрагентом за відповідні періоди не подавалися декларації з податку на додану вартість, а відтак таке позбавляє позивача права формувати податковий кредит з вищенаведених операцій.

Відповідачем на підставі вищенаведеного Акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0002602321/0 від 26 жовтня 2010 року, яким визначено позивачу суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 57 178, 50 грн., в тому числі основний платіж 38 119 грн., штрафні (фінансові) санкції 19 059, 50 грн.; №0002592321/0 від 26 жовтня 2010 року, яким визначено суму зобовязання з податку на прибуток в розмірі 79499, 70 грн., в тому числі основний платіж - 68143 грн., штрафні (фінансові) санкції 21356, 70 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищенаведених податкових повідомлень-рішень, винесено податкові повідомлення-рішення №0002602321/1 від 01 грудня 2010 року, №0002592321/1 від 01 грудня 2010 року, згідно яких суми податкового зобовязання залишилися без змін.

Згідно пунктів 1, 11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 вищенаведеного Кодексу передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з пояснень сторін, відповідачу на час перевірки надавались договори, укладені між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_4, відповідні акти виконаних робіт, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Однак на підставі того, що в окремих товарно-транспортних накладних допущені незаповненні графи, відповідач вважає, що такі документи не можуть підтверджувати звязок транспортних послуг з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до вимог п.11.1 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Однак судом береться до уваги те, що даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у звязку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не допущено жодних порушень при оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки в законодавстві відсутні імперативні вимоги щодо їх змісту.

Крім цього, суд вважає, що представлені позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт є належними первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», які у своїй сукупності є достатніми для підтвердження операцій проведених між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6

А відтак, відповідач помилково дійшов до висновку про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат, витрати щодо оплати отриманих транспортних послуг загальною вартістю 232592, 64 грн., тому податкові повідомлення-рішення відповідача №0002592321/0 від 26 жовтня 2010 року, №0002592321/1 від 01 грудня 2010 року підлягають до скасування.

Відповідно до змісту пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з умов договору №17/03/10-1 від 17 березня 2010 року, укладеного між позивачем (покупцем) та ТзОВ «Промоптвостокплюс»(продавцем), продавець зобовязується в 2010-2012 роках передати у власність, а покупець зобовязується прийняти і оплатити на умовах даного договору макулатуру в кількості 10000 тон.

Так додатками до вказаного договору №1 та №2 від 17 березня 2010 року, визначено ціни і обсяги товару щодо операцій з виконання вищенаведеного договору.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту, які не були визнані відповідачем, сформовані позивачем на підставі виписаних ТзОВ «Промоптвостокплюс»та належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до уточнюючих податкових декларацій з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень і травень 2010 року по ТзОВ «Промоптвостокплюс», копії яких наявні в матеріалах справи, вказаний контрагент позивача задекларував зобовязання по сплаті податку на додану вартість в сумі 38119 грн. щодо проведених операцій, які були спрямовані на виконання договору №17/03/10-1 від 17 березня 2010 року.

Крім цього, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентом позивача, зокрема в частині неподання податкової звітності чи достовірності даних наведених в податковій звітності, не позбавляє права позивача на формування податкового кредиту з операцій за участі такого контрагента за наявності відповідних підтверджуючих документів щодо таких операцій (податкової накладної, митної декларації).

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безпідставне формування позивачем за перевірений період податкового кредиту в сумі 38119 грн. є неправомірними.

А відтак, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0002602321/0 від 26 жовтня 2010 року, №0002602321/1 від 01 грудня 2010 року скасуванню.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені таким підлягають до компенсації.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львові:

№0002602321/0 від 26 жовтня 2010 року;

№0002602321/1 від 01 грудня 2010 року;

№0002592321/0 від 26 жовтня 2010 року;

№0002592321/1 від 01 грудня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна компанія ресурсозбереження» 6 (шість) грн. 80 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2011 року.

Головуючий Ланкевич А.З.