Постанова № 13973456, 25.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 р. , 11 год. 50 хв. м. Львів № 2а-440/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивача Сольвара О.М.,

розглянувши адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у Сокальському районі

до ПП "Агрофірма "Опілля"

пропро стягнення податкового боргу , В С Т А Н О В И В : ДПІ у Сокальському районі Львівської області звернулось до суду з адміністративним позовом до ПП «Агрофірма «Опілля»про стягнення податкового боргу.

В обгрунтування позовних вимог, покликається на те, що відповідач має податковий борг, в сумі 40903,68 грн. (податковий борг за узгодженими податковими зобовязаннями та штрафними санкціями) та 416811,81 грн. (податковий борг за податком з доходів фізичних осіб). У звязку з цим державною податковою інспекцією відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначено, що сума платежу по податку на додану вартість та по штрафних санкціях по фіксованому сільськогосподарському податку є узгодженою та несплаченою у встановлені законодавством строки, а сума податку з доходів фізичних осіб належить до коштів бюджетного фонду, а тому вимога про стягнення зазначених сум податків є безспірною.

Представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, заперечень по суті спору та доказів на їх обґрунтування не надав, причини неявки суду не повідомив. Оскільки процесуальні права відповідача на участь у судовому засіданні були забезпечені, суд розцінює його неявку як небажання користуватися процесуальними правами, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Перевіривши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ПП «Агрофірма «Опілля»зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру. Відповідач взятий на облік платника податків в ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 30.065.1997 р. за № 238.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач як платник податку на додану вартість подав до податкової інспекції податкову декларацію за серпень 2010 р. по ПДВ в якій самостійно визначив суму податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 1946,00 грн.

Згідно податкових повідомлень-рішень ПП «Агрофірма «Опілля»має податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку:

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006 р. № 0001761501/0, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10 % від узгодженої суми податкового зобовязання, сплаченої з затримкою, складає 33,15 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006 р. № 00001051501/0, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 20 % від узгодженої суми податкового зобовязання, сплаченої з затримкою, складає 13852,11 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006 р. № 000106501/0, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 50 % від узгодженої суми податкового зобовязання, сплаченої з затримкою, складає 25072,42 грн.

Відповідач не подав будь-яких доказів оскарження податкових повідомлень-рішень про нарахування суми податкових зобовязань.

Згідно з довідкою ДПІ сума податкового боргу ПП «Агрофірма «Опілля»станом на 01.12.2010 р. по сплаті узгоджених податкових зобовязань становить 40903,68 грн. та відображена в картці обліку особових рахунків платника.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийнято рішення № 8 від 29.06.2010 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок його погашення податкового боргу.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Агрофірма «Опілля»з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2007 р. по 30.11.2009 р. та встановлено порушення п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.3.2 п.16.3 ст.16, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині несплати до бюджету у строки встановлені законом податку з доходів фізичних осіб в сумі 416811,81 грн.

Спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181) та Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі - Закон № 889-VI).

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”, Закон України „Про систему оподаткування” на підставі яких виник податковий борг, втратили чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).

Спірні правовідносини виникли до 2011 року, а тому положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, Закону України „Про систему оподаткування” застосовуються при вирішенні спору.

Відповідно до ст.4 Закону України „Про систему оподаткування” платниками податків, зборів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов»язкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов»язкових платежів) у встановлені законами терміни, а відповідно до вимог ст.20 Закону України „Про систему оподаткування”, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до 5.4.1. Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковим боргом (недоїмкою)у відповідності до п.1.3 ст.1 згадуваного Закону вважається податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

На виконанння п.п 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону № 2181, якою передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, ДПІ у Сокальському районі Львівської області було направлено на адресу відповідача:

-першу податкову вимогу від 15.04.2010 р. № 1/85 на суму 26,84 грн.;

-другу податкову вимогу від 17.05.2010 р. № 2/96 на суму 38849,69 грн.

Податкові вимоги отримані відповідачем про що свідчить підпис про їх отримання на вимогах.

Відповідно до п.1.6. Закону № 889-IV загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Згідно п. 1.13 зазначеного Закону оподаткування передбачає собою порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб.

В розумінні Закону № 889-IV оподаткування це порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. 8.1.2.ст.8 вказаного Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Прибутковий податок з громадян справляється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Відповідно до положень Декрету оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ i організацій усiх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки i провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

Пунктом 9 Декрету встановлено, що нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всiх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету.

Порядок перерахування податку до бюджету передбачено ст..10 Декрету, згідно якої підприємства, установи i організації усiх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Зазначені юридичні i фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.

Статтею 19 Декрету передбачено, що підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заборгованості з виплати заробітної плати не має, однак ним не сплачено в повному обсязі та у встановлені строки податок з доходів фізичних осіб в розмірі 416811, 81 грн.

Відповідач не подав доказів, які б свідчили про те, що вказані сума податкових зобовязань оспорювалася в адміністративному чи судовому порядку, а тому, з врахуванням згаданих норм та обставин справи, Суд дійшов висновку, що нараховані податкові зобовязання є податковим боргом.

Відповідач не надав Суду доказів на підтвердження факту погашення боргу перед бюджетом та не спростував вимог позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог підп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийнято рішення від 29.06.2010 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу, тому позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то такі у справі відсутні, а тому з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Агрофірма «Опілля»(ідентифікаційний код 23961966, місцезнаходження: с. Опільсько Сокальського району Львівської області) на користь бюджету заборгованість по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку та штрафних санкціях в розмірі 38957,68 гривень, податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 1946,00 гривень та заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 416811,81 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 березня 2011 року.

Суддя Кравчук В.М.