Постанова № 13972537, 15.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року Справа № 2а-0870/417/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників:

від позивача: Грицаченко Н.І.

Кузьменко Є.В.

Шевченко Ю.М.

від відповідача: Шавло Р.О.

Дмитрюк А.С.

Меліхова Ж.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

18.01.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК «Спутник» (далі-позивач) підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зокрема зазначивши, що не погоджується з висновками Відповідача: щодо неправомірного включеня до складу валових витрат за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 року, послуг з мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту; щодо завищення валових витрат, шляхом придбанням продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами, нижчими від придбання, оскільки така діяльність не відповідає визначенню «господарської діяльності»; щодо зайвого включення до складу валових витрат витрати на транспортно - експедиційні послуги.

Відповідно позивач і не погоджується з тим, що донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 357 452,00 грн. (податкове повідомлення - рішення № 0000572310/0), № 0000112320/0) відбулось внаслідок безпідставного виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 517 047,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг мерчендайзингу, які були використані Позивачем при здійсненні оподаткованих операцій у межах господарської діяльності.

У звязку з чим вважає, що податкові повідомлення - рішеня від 28 грудня 2010 року № 0000562310/0, № 0000572310/0, № 0000112320/0 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя є протиправними та підлягають скасуванню.

ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ( далі віповідач) в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вважає що податкові повідомлення - рішеня від 28 грудня 2010 року № 0000562310/0, № 0000572310/0, № 0000112320/0 є законним, та таким що не підлягає скасуванню.

Позов не визнав, просив відмовити позивачу в задоволені його вимог у звязку із обставинами викладеними в запереченнях.

15.02.2011 до канцелярії суду надійшло від відповідача клопотання про зупинення провадженя по справі до розгляду кримінальної справи №111106 від 31.01.2011 відносно директора ТОВ «ОТК Спутник». У судовому засіданні від клопотання представник позивача відмовився, заперечив проти розгляду клопотання і представник позивача. У звязку з вище наведеним, судом клопотання по суті не розглядалося.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідка дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 07.10.2010 р. № 749, 18.11.2010 р. № 881 виданих ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя , проведена виїзна планова перевірка фінансово- господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2010 р. № 1094/2310/19279080 та відповідачем 28.12.2010 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0000562310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 397 483,50 (два мільйона триста дев'яносто сім тисяч чотириста вісімдесят три грн. 50 коп.) гривень, в тому числі: основний платіж 1 279 956,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 117 527,50 грн..

№ 0000572310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 536 178 (п'ятсот тридцять шість тисяч сто сімдесят вісім) гривень, в тому числі: основний платіж 357 452,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 178 726,00 грн..

№ 0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596,00 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 570,50 (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят грн. 50 коп.) гривень.

Податкові повідомлення - рішення отримані 31 грудня 2010 року.

Апеляційне узгодження в порядку пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не здійснювалося.

10.02.2011 позивачем були надані документи, на які посилався в своїх запереченнях відповідач, а саме: Постанова про порушення кримінальної справи від.31.01.2011 відносно директора ТОВ «ОТК Спутник».

10.02.2011 до матеріалів справи були надані відповідачем пояснення водіїв які працювали у позивача. Пояснення були надані співробітникам податкової міліції щодо надання експедиційних послуг.

Однак суд вивчивши надані документи, прийшов до висновку, що вони не є суттєвими, бо відсутній вирок суду про притягення до кримінальної відповідальності директора ТОВ «ОТК Спутник», що могло б поставити під сумнів законність господарської діяльності підприємства.

Згідно зазначених у акті перевірки правопорушень судом встановлено наступне.

1. В акті перевірки заначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у неправомірному, на думку відповідача, включенню до складу валових витрат, витрат, пов'язаних із придбанням послуг мерчейдайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., внаслідок чого встановлено завищення валових витрат на суму 2 584 991,72 грн., в тому числі по періодах: 3 картали 2008 року - 12 565,34 грн., 2008 рік -323 009,54 грн. 1 квартал 2009 року - 312 216,21 грн., півріччя 2009 року - 768 670,82 грн., З квартали 2009 року - 1 175 501,05 грн., 2008 рік-1 682 129,24 грн., 1 квартал 2010 року - 252 827,53 грн., півріччя 2010 року- 579 852,94 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік витрат, які Закон дозволяє включати до складу валових витрат, встановлений п 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Що стосується пояснень відповідача про відсутність зв'язку між наданими послугами мерчендайзингу та господарською діяльністю, у звязку з тим, що позивач не приймає безпосередньої участі в організації роздрібної торгівлі, оскільки є оптовим продавцем, і не може виступати Замовником послуг по просуванню товарної продукції в роздрібній торгівлі бо покупці набули права власності на товар в момент його передачі та підписання товарно-транспортних накладних (стор. 14 Акту перевірки), судом встановлено наступне.

Позивачем укладено договори з надання послуг мерчендайзингу, зокрема договір № 39/06-09 від 31.03.2009 року, з ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ», предметом якого є надання сукупності послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місяцях продажу.

Відповідно до п. 1.4 Договору місцями продажу визначено супермаркети крамниці та інші торгівельні об'єкти Виконавця.

Пунктом 5.1 Договору визначена вартість послуг у розмірі 8% від вартості реалізованого в торгівельній мережі Виконавця та сплаченого товару. Вартість послуг фіксується в Актах виконаних робіт.

Аналогічні договори з надання послуг мерчендайзингу укладені з ТБ «Амстор», ТОВ «Максима»

За змістом підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у зв'язку із передпродажною підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг мерчендайзингу спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від її продажу.

Метою укладення договору з надання послуг мерчендайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій товарів позивача.

Крім того, договорами поставки передбачено право Покупця повернути товар, зокрема, у випадку спливу терміну реалізації, закінчення сезону для сезонних товарів, тощо. При цьому Продавець зобов'язаний відшкодувати 100% сплаченої вартості або зменшити суми належних до сплати грошових коштів (п. 5.9 Договору поставки № 266/08-08 від 01.05.2008 року, покупець - «ФОЗЗІ-СІЧ»).

От же, з огляду на викладене, витрати позивача з передпродажної підготовки продукції, а також послуги мерчендайзингу з просування продукції позивача на ринку, сплачені у складі ціни за послуги мерчендайзингу, відносяться до господарської діяльності позивача і, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат.

Крім того, слід зазначити, що в листі ДПАУ від 28.09.2004 №8586/6/15-1416 та від 08.04.2008 №3146/6/15-016 зазначено, що підприємства мають право відносити вартість зазначених послуг до валових витрат для обчислення і сплати податку на прибуток . Ця позиція знайшла своє підтвердження і в Ухвалах Вищого адміністративного суду від 08.04.2010 по справі №К-16160/07 та від 25.05.2010 по справі за № К-169/08.

Витрати Позивача, пов'язані з отриманням послуг мерчендайзингу, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, витрати позивача з передпродажної підготовки продукції, сплачені у складі ціни за послуги мерчендайзингу, спрямовані на забезпечення попиту на продукцію яку вони поставляють. Враховуючи те, що позивач систематично займається поставкою, в більшому обсязі, продуктів харчування, які швидко втрачають свою якість, суд робить висновок, що для збільшення обсягів поставок та запобіганню зіпсування товару, послуги мерчандайзингу забезпечать позивачу в майбутньому збільшення попиту на продукцію, відповідно забезпечить отримання доходу, що безпосередньо повязано з господарською діяльністю позивача.

На підставах вище викладеного, висновок відповідача про завищення валових витрат на 2 584 991,72 грн. у зв'язку з порушенням п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є не обґрунтованим.

2. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством за перевіряємий період до складу валових витрат зайво включені витрати на транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 2518 355,74 грн.

Згідно акту перевірки між ТОВ "ОТК Спутник" та приватними підприємцями:

-ОСОБА_7(код НОМЕР_1),

-ОСОБА_8 (код НОМЕР_2),

-ОСОБА_9 (код НОМЕР_3),

-ОСОБА_10 (код НОМЕР_4),

були укладені договори на надання експедиційних послуг, які мають однотипну форму складання і один номер.

У судовому засіданні представник відповідача заначив, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності є обов'язковим.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що внаслідок того, що підприємство не має документальних доказів отримання фактичних послуг від приватних підприємців (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10), витрати на виплату та заохочення не повинні бути включені до складу валових витрат як витрати, які не мають відношення до господарської діяльності підприємства.

Таким чином, підприємством на порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, за перевіряє мий період до складу валових витрат зайво включені витрати на експедиційні послуги на загальну суму 2 518 355,74 грн.

Відповідач, в обґрунтування своїх висновків, послався на той факт, що всі договори транспортного експедування є однотипними та всі мають один номер ( стор. 15 акту перевірки).

Судом встановлено, що Договори дійсно мають один номер, але укладені вони в різні роки. Щодо однотипності форми складання договорів, то з 02.01.2010 року з приватними підприємцями, які надають експедиційні послуги, укладено договір про надання послуг, а не договір транспортного експедування.

Договори надання транспортно-експедиційних послуг, що укладалися до 02.01.2010 року, і договори про надання послуг, укладені з 02.01.2010 року, відповідают ч. 2 ст. 909 ЦК України «Договір про надання послуг» глави 63 в якій зазначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні встановлені Законом України від 01 липня 2004 року N 1955-ІУ «Про транспортно- експедиторську діяльність».

Стаття 1 цього Закону визначає транспортно-експедиторську послугу як роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Організація та забезпечення перевезень не є здійсненням перевезень, що намагається довести відповідач, посилаючись на ст.. 909 ЦК України «Договір перевезення вантажу».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, але це стосується лише наявності документа у особи, що супроводжує перевезення.

Підпунком 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року N 996-ХІУ зі змінами та доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт, складені на виконання договорів про транспортно- експедиційні послуги, містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обов'язок відображати господарські операції в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Звітними періодами в податковому обліку визначено місяць, квартал, шість місяців, дев'ять місяців, рік.

Саме в рамках звітного періоду в один місяць підписувалися акти виконаних робіт, що повністю відповідає п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд прийшов до висновку, щодо правомірності включення позивачем до валових витрати транспортно - експедиційних послуг на загальну суму 2518 355,74 грн.

3. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого за період 2009 рік завищено валові витрати на 16 473,46 грн.

Відповідач вважає, що до складу валових витрат не можуть бути віднесені

-витрати на придбання продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами, нижчими від її придбання, оскільки така діяльність не відповідає визначенню «господарська діяльність».

У судовому засіданні встановлено, що:

1. ТОВ «ОТК «Спутник» в перевіряємому періоді укладено договір № 1/ш від 15.10.2009 р. на поставку шрота соняшникового з ПП "Молокозавод "Олком".

На виконання умов вищезазначеного договору ПП "Молокозавод "Олком" відвантажив на адресу ТОВ «ОТК «Спутник» шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,14 гр. за кг (без ПДВ) на суму 588656,25 грн. , що підтверджено видатковою накладною від 09.11.09р. № РНн0071228 на загальну суму 706387,50 грн. в т.ч. ПДВ 117731,25 грн. та платіжними дорученнями від 13.11.09р. № 02447 на суму 584811,23 грн. в т.ч. ПДВ 97468,54 грн., № 02850 від 16.11.09 р. на суму 562950,00 грн. в т.ч. ПДВ 93825,00 грн.

Витрати по придбанню шроту соняшникового за даною накладною віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

2. ТОВ «ОТК «Спутник» укладено зовнішньоекономічний контракт № 1993 від 19.10.2009р. з ППХ «Кром Барбара Кром» на поставку вищезазначеного шроту соняшникового, отриманого від ПП "Молокозавод "Олком".

На виконання умов контракту № 1993 від 19.10.2009р ТОВ «ОТК «Спутник» відвантажив на адресу ППХ « Кром Барбара Кром» шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,11 грн. за кг (без ПДВ) на суму 574762,25 грн., що підтверджено вантажно-митною декларацією від 10.11.09р. № 1674 фактурна вартість шроту по якій складає 574762,25 грн.

Таким чином, судом встановлено, що різниця між ціною за яку позивач придбав товар та потім його продав становть 0, 04 грн за кг.

Скоригований валовий доход від здійснення сукупності господарських операцій Позивача за 2009 рік задекларовано у сумі 105 297 261,00 грн. (стор 4 Акту перевірки), а скориговані валові витрати - 104 760 760,00 грн.

Збиток від здійснення окремо взятої операції за листопад 2009 року склав 2 328,42 грн., а не 16 473,46 грн., як то стверджує Відповідач.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем не врахована господарська операція по відвантаженню продукції за видатковою накладною № 1729 від 17.11.2009 року на суму 566 645,04 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 1 ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Посилаючись на дану норму Господарського кодексу відповідач безпідставно ототожнює терміни "господарська діяльність" та "господарська операція". Проте таке ототожнення є безпідставним, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій в процесі господарської діяльності.

Зазначеною нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій, здійснених в процесі господарської діяльності.

Відповідно до ст.. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності встановлені ст.44 Господарського кодексу України. Відповідно до цих принципів, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, а також комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Позивач, з метою здійснення підприємницької діяльності на зовнішньоекономічному ринку, суб'єктивно оцінюючи комерційну вигоду отримати у майбутніх періодах додатковий прибуток від здійснення господарською діяльності та комерційний ризик, здійснив продаж певної кількості продукції за ціною, яку вважав для себе конкурентно спроможною на ринку даного товару.

У судовому засіданні, з приводу цього правопорушення відповідач пояснив, що платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської діяльності таких платників, тобто з діяльності, направленої на отримання доходу.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у рач холи безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності.

З урахуванням вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською діяльністю особи є сукупність господарських операцій цієї особи.

Валові витрати на придбання товару у листопаді - грудні 2009 року у ПП «Молокозавод «Олком» не перевищують валові доходи, отримані у тому ж періоді, від здійснення господарської діяльності позивача.

Внаслідок відчуження товару за вище зазначеними господарськими операціями у позивача в межах звітного періоду, виникла база оподаткування прибуток.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що інших збиткових господарських операцій за перевіряємий період виявлено не було, що свідчить про здійснення господарської діяльності направленої на отримання доходу.

Таким чином, висновки відповідача з приводу цього правопорушення є хибними і не підлягають задоволенню.

Що стосується донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість (податкове повідомлення - рішення № 0000572310/0), судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки, на порушення п.п.7.4.4. п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" ТОВ «ОТК «Спутник» за перевіряємий період (01.07.2008 р. по 30.06.210 р.) донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 357 452,00 грн. відбулось внаслідок безпідставного виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 517 047,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг мерчендайзингу, які були використані позивачем при здійсненні оподаткованих операцій у межах господарської діяльності.

Підприємство ТОВ «ОТК «Спутник» є оптовим продавцем і не приймає безпосередньої участі в організації роздрібної торгівлі товарної продукції. При здійсненні доставки товару до складу покупця, на товар переходить право власності від підприємства ТОВ «ОТК «Спутник» до підприємства- покупця. Покупець стає власником товару, що підтверджують видаткові та товарно - транспортні накладні.

У зв'язку з вищевикладеним, оплата за послуги мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, яка надавались окремими суб'єктами господарської діяльності, на продукцію, яка не є власністю підприємства, не пов'язана в веденням основної господарської діяльності підприємства ТОВ «ОТК «Спутник».

Виходячи з вищенаведеного підприємством ТОВ «ОТК «Спутник» до складу податкового кредиту за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 року, неправомірно включено суми податку на додану вартість з послуг, пов'язаних з мерчандайзингом, просуванням торгової марки, продукції, стимулюванням збуту, та ін.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари і послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом вже був досліджений факт законності віднесення до валових витрат мерчендайзінгових послуг та наявність зв'язку між наданими послугами мерчендайзингу та господарською діяльністю позивача. Судом був зроблений висновок, щодо законних дій позивача, що метою укладення договорів про надання послуг мерчендайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій продукції позивача.

Отже, податок на додану вартість у сумі 517 048,00 грн., сплачений у зв'язку з придбанням послуг мерчендайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін , підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування Відповідачем положень пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість(податкове повідомлення - рішення № 0000112320/0), судом встановлене наступне.

Встановлене відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 159 596, 00 грн., в тому числі: січень 2010 року у сумі 69 141,00 грн., квітень 2010 року у сумі 90 455,00 грн., пов'язано з безпідставним зменшенням сплаченого(нарахованого) позивачем податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правомірність нарахування податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вже дослуджувалось судом.

На підставі вище викладеного суд прийшов до всиновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596,00 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 570,50 (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят грн. 50 коп.) гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 158, 160 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 28.12.2010 №0000562310/0, №0000572310/0, №0000112320/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК «Спутник» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 24.02.2011.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева