Постанова № 13972500, 15.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року м. Запоріжжя Справа № 2а-0870/729/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача Мороза Є.О. (довіреність від 20.12.2010 №20-556);

відповідача Прокофєва С.А. (довіреність від 04.01.2011 №07-01-14-23/30)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя

до Запорізької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі ВАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із позовом до Запорізької митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 01.12.2010 №112000006/2010/002460/1.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зокрема зазначає, ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. У даному випадку Запорізька митниця одразу скористалася методом №6, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої декларантом. Крім того, зазначив, що із декларантом не проведено консультації, за результатами якої мало бути прийнято рішення щодо визначення митної вартості товарів та яке повинно бути зазначене у відповідній графі Рішення. Також вказує, що вимоги митниці суперечать положенням Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної митної служби України від 19.10.10р. №1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» (далі Методичні рекомендації №1242), якими прямо передбачено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі - продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства виробники, митні органи не можуть вимагати від декларанта для підтвердження заявленої митної вартості додаткові документи, серед яких договори з третіми особами, що пов'язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця. Одночасно з цим, вимоги про надання бухгалтерської документації повинні носити чітко визначений характер щодо конкретного документу, а не загальний, що в даному випадку проігноровано митницею. Враховуючи викладене просить скасувати рішення Запорізької митниці від 01.12.2010 №112000006/2010/002460/1 про визначення митної вартості.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях від 14.02.2011. Зокрема зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п. 11 Порядку № 1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень ст. 265 Митного кодексу України (далі - МК України), вимог п. 14 Порядку № 1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості № 6 відповідно до ст. 273 МК України. При визначенні митної вартості товару застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості даного товару. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

15 січня 2010 року між ВАТ «Запоріжсталь» та фірмою «Magneco - Metrel» (Великобританія) було укладено контракт № ВП.1323.37515.10.20И, відповідно до якого фірма «Magneco - Metrel» взяла на себе зобовязання поставити та продати на умовах DDU, митний пост ВАТ «Запоріжсталь», а ВАТ «Запоріжсталь» оплатити та прийняти продукцію відповідно до специфікації №1 і додатку №1 до контракту.

Вартість вказаного товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту у розрахунку складає: вогнетривкий бетон Metpump HP-10 вартістю 1700,00 доларів. США за тонну, колодіїдно-кремнеземисте сполучення Metset Binder вартістю 0,50 доларів. США за літр.

Для проведення митного оформлення смоли камяновугільної, позивачем до митного органу була подана ВМД №112030000/2010/030479 від 30.11.2010.

Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 МК України в розмірі 1700,00 доларів. США за тонну, колодіїдно-кремнеземисте сполучення Metset Binder вартістю 0,50 доларів. США за літр., виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті (метод визначення митної вартості № 1) на умовах поставки DDU м. Запоріжжя, митний пост «Запоріжсталь», Україна, згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи, а саме: контракт від 15.01.2010 № ВП.1323.37515.10.20И з специфікаціями №№ 1,2 та Додаток №1 до контракту; ВМД, заявлена по контрактній вартості від 30.11.2010№112030000/2010/030479; Інвойс від 15.10.2010 № 7071 з вартістю Товару: колоїдно - кремнеземисте сполучне Metset Binder - 0,5 дол. США за літр та вогнетривкий бетон Metpump НР10 - 1700,00 дол. США за тонну; Сертифікат якості від 15.10.2010 на партію колоїдно - кремнеземистого сполучного Metset Binder та сертифікат якості від 15.10.2010 на партію вогнетривкого бетону Metpump НР10; експортна декларація країни експорту від 27.07.2010 №020220100526395828, коносамент від 15.10.2010 № FTODE10011910; ДМВ-1 (декларація митної вартості) до ВМД від 30.11.2010 №112030000/2010/030479; Автомобільна накладна (CMR) від 27.11.2010 № 109420; Пакувальний лист від 15.10.2010 № 7649; сертифікат про походження товару № G 101202209650157; Прайс виробника собівартості на Товар «Magneco - Metrel» (виробника), Metset Binder; Калькуляція собівартості Товару виробника «Magneco - Metrel» на Metset Binder та Metpump НР10; Каталог фірми на Товар «Magneco - Metrel» (виробника); Висновок від 19.11.2010 № 9/1810 Державного підприємства «Держзовнішінформ» про якісні та вартісні характеристики товару; меморіальний валютний ордер від 18.10.2010 №1105.5.003 (на дві попередні поставки).

У звязку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару Запорізькою митницею були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ДМВ-1 №112030000/2010/030479 від 30.11.2010, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація: документ згідно якого Товар було відвантажено зі складу відправника Товару (відвантажний ордер, накладна тощо); інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості Товарів.

Позивач, зважаючи на вимоги митниці, надав митному органу відвантажний ордер.

Щодо інших додаткових документів позивач зазначив про неможливість їх надання, оскільки контракт укладений безпосередньо із виробником, що підтверджується листом №65-RU від 09.08.2010 р., а також про наявність у митниці відповідних первинних документів, які вже попередньо було надано під заявлену ВМД., про що було зроблено відповідний запис на зворотному боці ДМВ-1 №112030000/2010/030479 від 30.11.2010.

01.12.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/002460/1 за шостим (резервним) методом.

На підставі рішення від 01.12.2010 №112000006/2010/002460/1 позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем за методом № 6 шляхом подання нової ВМД №112030000/2010/0300668 від 02.12.2010р., яка була оформлена у встановленому порядку.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 ст. 262 МК України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі (ст.264 МК України).

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів (ст. 265 МК України).

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Окрім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обовязково повинна бути відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаного декларантом.

При цьому, у рішенні від 01.12.2010 №112000006/2010/002460/1 митним органом вказано, що метод №1 неможливо застосувати у звязку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Методи №2, 3 не застосовані в звязку з невідповідністю умов передбачених ст.ст. 268,269 МК України. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація по попереднім рішенням за методом №6. Проте, митним органом не зазначено причин ігнорування методів оцінки №№4, 5, а одразу використано метод оцінки №6 (резервний).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) згідно ст. 267 МК України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку №1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Під час митного оформлення співробітниками відповідача були додатково витребувані від позивача документи, а саме: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляцію фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Крім того, представник відповідача зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від рівня митної вартості ідентичних товарів, імпортованих на митну територію України.

При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, відповідач не вказує.

Разом з тим, відповідачем не враховано висновок ДП «Держзовнішінформ», згідно якого ДП «Держзовнішінформ» вважає, що контрактна ціна товару на умовах DDU - Запоріжжя, Україна (відповідно до Інкотермс-2000) відповідає цінам виробника-постачальника.

Як стверджує представник відповідача, враховуючи неподання декларантом всіх додатково витребуваних документів та те, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, митним органом було здійснено митну оцінку товару за шостим резервним методом. При здійсненні зазначеної оцінки, митний орган використав лише цінову базу, яка була в наявності та застосована митна вартість товару, який було завезено на тих же умовах поставки, схожої якості й приблизно в тій же кількості, що і оцінюваний.

Відповідно до п.3 ст.3 наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України» (далі Наказ №606) під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та підтверджено представником відповідача, наданих суду, відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Крім того, згідно Методичних рекомендацій №1242, передбачено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) куплі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства виробники, митні органи не можуть вимагати від декларанта для підтвердження заявленої митної вартості додаткові документи, серед яких договори з третіми особами, що пов'язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця. Одночасно з цим, вимоги про надання бухгалтерської документації повинні носити чітко визначений характер щодо конкретного документу, а не загальний, що в даному випадку проігноровано митницею.

Згідно п. 1.3 наказу від 19.10.10р. №1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» встановлює обов'язок митного органу проводити консультації із декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 268 та ст. 269 МК України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору, фіксуються у відповідній графі. В даному випадку, жодних консультацій митним органом проведено не було.

Виходячи із вищевикладеного, твердження представника відповідача, що проведення консультацій із декларантом не є обовязком митних органів, суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 01.12.2010 №112000006/2010/002460/1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 18.02.2011.

Суддя (підпис) О.С.Янюк

18.02.2011 постанова не набрала законної сили

СуддяО.С.Янюк