Ухвала суду № 13972270, 16.12.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3538/08/10/0170

16.12.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Іщенко Г.М. , Горошко Н.П. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Акціонерного товариства закритого типу "Вітас"- Сухобокова Олександра Миколаївна, довіреність № 17/06-Вт-п від 16.06.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 25.11.09 у справі № 2а-3538/08/10

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" (вул. Київська, буд. 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

доДержавної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2009 позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду відповідач: Державна податкова інспекція у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, 04.12.2009 звернулась з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга надійшла 25.12.2009, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим .

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007. В результаті перевірки, відповідачем по справі було складено акт перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008.

Колегія суддів встановила, що за результатами даного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкові повідомлення-рішення по податку на прибуток та податку на додану вартість не приймали, що підтверджено представниками позивача та відповідача під час розгляду справи. Акт перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 в адміністративному та судовому порядку позивач по справі не оскаржив.

Судова колегія встановила, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 27 серпня 2008 року проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2008 року. В результаті перевірки, відповідачем було складено акт №6313/15-1/20732633 від 27.08.2008 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0015011501/0 від 08.09.2008 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 11977грн.00коп. за порушення вимог п.16.4 ст.16 Закону про прибуток та застосовані штрафні санкції в сумі 598,90 грн. на підставі пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

12 грудня 2009 року відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2008 року. в результаті перевірки було складено акт перевірки №9290/15-2/20732633 від 12.12.2008 року.

В результаті проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0014931602/0 від 17.12.2008 року про нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 71859,00 грн. за порушення вимог п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166, та застосовані штрафні санкції в сумі 3592грн.95коп. відповідно до пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на загальну суму 75451,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим була направлена перша податкова вимога №1/6 від 08.01.2009 року, відповідно до якої загальна сума податкового боргу складає 74986,55 грн. по податку на додану вартість, зокрема: податковий борг по основному платежу 71393,60 грн, податковий борг по штрафним санкціям - 3592,95 грн. Податкова вимога не містить відомостей про дату виникнення податкового боргу та підстави його виникнення. Разом з тим, як свідчать дані особових рахунків позивача по податку на додану вартість станом на 29.12.2008 року у позивача була наявна переплата по податку на додану вартість в сумі 465,40 грн. Відповідач 29.12.2008 року нарахував в особовому рахунку позивача донараховану суму податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню №0014931502/0 від 17.12.2008 в сумі 71859,00 грн. та штрафні санкції в сумі 3592,95 грн., у звязку з чим в особовому рахунку позивача на зазначену дату утворилась недоїмка.

Відповідно до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, зокрема, за результатами проведеної документальної перевірки, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу”.

Згідно пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Разом з тим згідно підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів встановила, що 29.12.2008 позивачем було подано до Окружного адміністративного суду АР Крим заяву про уточнення позовних вимог від 25.12.2008, відповідно до якої позивач просить визнати недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення №0014931502/0 від 17.12.2008 про донарахування податку на додану вартість в сумі 71859,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3592,95 грн., а взагалі - на суму 74986,55 грн. Суд зазначає, що вказана заява була подана позивачем в межах десятиденного строку на добровільну сплату нарахованого податковим органом податкового зобовязання з податку на додану вартість по зазначеному податковому повідомленню-рішенню.

Враховуючи викладене, сума податкового зобовязання та штрафних санкцій по податку на додану вартість у звязку з оскарженням позивачем податкового повідомлення-рішення №0014931502/0 від 17.12.2008 року, є неузгодженою.

З актів перевірок вбачається, що відповідач посилається на використання під час їх проведення як даних податкових декларацій позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість, так і на акт перевірки позивача №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008.

Згідно з текстом акту відповідач по справі дійшов висновку про завищення позивачем відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток за 2007 рік на загальну суму 384169,00 грн. у звязку з наступним.

Відповідно до акту перевірки позивач, на думку податкового органу, веде приріст (убуток) товаро-матеріальних цінностей з порушенням вимог п.5.9 ст.5 Закону України про прибуток, а саме: до складу валового доходу за І півріччя 2007 року було включено 3684941,00 грн. вартість товарно-матеріальних цінностей без ПДВ (промислове електрообладнання), що отримані від ТОВ «Торгівельна компанія «Поділля»по договору без номеру від 19.02.2007. На думку відповідача по справі зазначений договір є нікчемним відповідно до вимог п.1 ст.280 та п.2 ст.207 Цивільного кодексу України, оскільки він скріплений печаткою АТЗТ «Вітас», що була вилучена 26.12.2006. Колегія сауддів встановила, що позивач неодноразово звертався до податкового органу з заявами про прийняття податкових декларацій без печатки підприємства, однак зазначений договір скріплений печаткою позивача, що на час його укладення була вилучена. У звязку з викладеним відповідач дійшов висновку про те, що зазначеним договором порушені конституційні права ТОВ «ТК «Поділля», вимоги діючого законодавства, що регулюють порядок укладення договорів, а також моральні принципи суспільства та публічний порядок, у звязку з чим згідно з вимогами п.2 ст.228 та п.1 ст.236 Цивільного кодексу України даний правочин є нікчемним з моменту його вчинення. В акті перевірки зазначено, що отримане обладнання було оприбутковано позивачем на склад, однак документи складського обліку до перевірки не надані, матеріально відповідальні особи на підприємстві не значаться, договори про матеріальну відповідальність до перевірки не надані, факт транспортування обладнання до складу позивача не надано, документи на завантаження розвантаження до перевірки не представлені.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових доходів І півріччя 2007 року на 3684941,00 грн.

З цих же підстав нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «ТК «Поділля» по поставці електрообладнання перевіряючими зі складу валових витрат позивача виключені витрати у сумі 3684941,00 грн.

Крім того, зі складу валових витрат позивача відповідачем також були виключені витрати в сумі 370148,00 грн. в 4 кварталі 2007 року у звязку з тим, що, на думку відповідача, позивачем до складу валових витрат підприємства віднесені витрати, по яких до перевірки не надані первинні бухгалтерські документи та відсутня будь-яка інформація про зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства. На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0015011501/0 від 12.09.2008 про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки №6313/15-1/20732633 від 27.08.2008, відсутні будь-які посилання на первинні та інші документи, що підтверджують допущене, на думку відповідача, АТЗТ «Вітас»порушення включення до декларації відємного значення обєкту оподаткування за 2007 рік в сумі 521578,00 грн. замість 104352,00 грн., розрахунок зазначеної суми тощо; а наявне лише посилання на акт попередньої перевірки позивача №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом відємне значення обєкта оподаткування по податку на прибуток позивача зменшено, зокрема у звязку з неправомірним, на думку перевіряючих, віднесенням позивачем до складу валових витрат підприємства витрат у суму 370148,00 грн., які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами та позивачем не надано інформація про зв'язок зазначених витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з вимогами частин 3 та 4 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Колегія суддів встановила, що позивачем надані оборотно-сальдові відомості та розшифровка показників декларації про прибуток підприємств АТЗТ «Вітас», відповідно до яких до складу валових витрат підприємством на протязі 2007 року були віднесені, витрати на поліпшення основних фондів, на придбання (продаж) товарів (послуг) та інші з зазначенням переліку контрагентів позивача.

Крім того, акт перевірки не містить будь-яких відомостей стосовно того які саме витрати були включені до складу валових витрат (витрати на придбання товарів, інші), по операціям з якими контрагентами, якими документами бухгалтерського обліку підтверджено включення зазначених витрат до складу валових витрат та які саме первинні бухгалтерські документи повинен був надати під час проведення перевірки позивач для підтвердження обґрунтованого включення зазначених витрат до складу валових витрат.

Аналогічним чином в акті перевірки відповідачем не відображено які саме порушення податкового законодавства, допущені позивачем, стали підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в сумі 14021,00 грн. (24741,00-10720,00). В акті перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 в обґрунтування допущення позивачем порушення податкового законодавства п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - перевіряючими лише зроблено посилання на невідповідність даних податкових декларацій за чотири квартали 2007 року в частині зазначення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток в сумі 24741,00 грн. акту попередньої перевірки за 2006 рік.

Наявність посилання в акті перевірки податкового органу на попередній акт перевірки цього ж податкового органу не відповідає зазначеним вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині обовязкового відображення в акті перевірки суті допущеного платником податку порушення податкового законодавства та норм податкового законодавства, що були ним порушені. Відсутність посилань в акті перевірки на конкретні факти порушень податкового законодавства робить неможливою перевірку відповідності висновків податкового органу стосовно допущення позивачем порушень законодавства фактичним обставинам справи. У звязку з невідповідністю форми та змісту акта перевірки вимог встановленому порядку його складення та у звязку з відсутністю описання в акті перевірки суті порушень позивача з посиланням на відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача він не може бути прийнятий судом в зазначеній частині як доказ допущеного позивачем порушення податкового законодавства.

Щодо нікчемності укладеної позивачем угоди з ТОВ «ТК «Поділля»стосовно постачання електрообладнання і висновку податкового органу про виключення суми витрат платника податку позивача в сумі 3684941,00 грн. зі складу валових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Актом перевірки підтверджено отримання позивачем електрообладнання від ТОВ «ТК «Поділля»та оприбуткування АТЗТ «Вітас»зазначеного обладнання на складі, тобто настання однієї з подій, з якою Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повязує збільшення валових витрат платника податку.

Щодо відповідності укладеного та виконаного позивачем в частині поставки електрообладнання договору з ТОВ «ТК «Поділля», судова колегія зазначає, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

В матеріалах справи наявні договір поставки від 19.02.2008 року без номеру, укладений позивачем з ТОВ «ТК «Поділля», про поставку АТЗТ «Вітас»обладнання на загальну суму 4421929,00 грн. (сума без ПДВ 3684941,36 грн.), а також додаткова угода №1 до нього про зміну порядку розрахунків шляхом передачі покупцем продавцю простих векселів. Крім того, позивачем по справі суду першої інстанції були надані видаткова накладна від 19.02.2007 року №РН-000062, податкова накладна від 19.02.2007 року №74, видана ТОВ «ТК «Поділля»позивачу про поставку зазначеного в договорі товару на загальну суму 4421929,63 грн. (в тому числі ПДВ 736988,27 грн., сума без ПДВ 3684941,36 грн.), акт прийманняпередачі векселів від 19.02.2007 року та їх копії. Вказаними документами та актом перевірки підтверджено фактичне укладення та виконання сторонами - позивачем та ТОВ «ТК «Поділля»- договору поставки у день його укладення.

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 218 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, а саме: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Актом перевірки та наданими позивачем документами підтверджено фактичне виконання укладеного договору шляхом передачі товарів та векселів в оплату поставленого товару. Судова колегія зазначає, що відсутність на підприємстві документів щодо визначення переліку матеріально-відповідальних осіб та відсутність документів щодо навантаження-розвантаження товарів і транспортування товарів не є безумовним доказом невиконання договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем по справі не було надано доказів як нікчемності зазначеного правочину, так і його недійсності.

Отже, судом першої інстанції було вірно прийнято податкову накладну від 19.02.2007 року №74 як доказ належного включення позивачем суми 3684941грн.36коп. до складу валових витрат.

Відповідно до вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, податкова накладна є належним доказом обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту 736988,27 грн. по поставці вказаного обладнання. Крім того, позивач в судовому засіданні підтвердив фактичне виконання позивачем договору поставки, укладеного з ТОВ «ТК «Поділля», вказана податкова накладна підтверджує факт придбання товарів, у звязку з чим сума податкового кредиту по вказаній податковій накладній обґрунтовано включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Також, судова колегія зазначає, що виконання договору від 19.02.2007 року, укладеного позивачем з ТОВ «ТК «Поділля», у день його укладення, не тягне за собою висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту та валових витрат позивача сум по виконаній обома сторонами угоді.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0014931502/0 від 17.12.2008 про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму 75451,95 грн. судова колегія зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що підставою для нарахування податку та застосування штрафних санкцій також стали висновки акту перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008, оскільки позивачем, на думку податкового органу, неправомірно включено до складу податкового кредиту 816068,00 грн., що призвело до необґрунтованого завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Тобто акт перевірки №9290/15-2/20732633 від 12.12.2008 року, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, на порушення вимог п.1.7 та 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також не містить описання суті порушення та посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, що підтверджують зазначене порушення.

Відповідно до тексту акту перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 відповідачем зі складу податкового кредиту позивача виключено 816068,00 грн. у звязку з порушенням АТЗТ «Вітас», на думку податкового органу, вимог пп.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" по господарським операціям по договорам з ТОВ «ТК «Поділля»на суму 736988,00 грн. та суми податкового кредиту з господарської операції з придбання автомобіля Mersedes Benz ML 320 CDi, що під час його придбання був віднесений до складу основних фондів підприємства. Придбання вказаного автомобіля підтверджено наявними в справі документами, зокрема, договором №06-03108 від 22.11.2006 року про купівлю-продаж транспортного засобу, що був укладений позивачем з ТОВ «АвтоДім», та податковою накладною ТОВ «АвтоДім»№2619 від 23.11.2006 року (а.с.139) на суму 474780,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 79080,00 грн. (сума без ПДВ 395400,00 грн.).

Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. В матеріалах справи наявні відомості про те, що даний автомобіль було продано позивачем через спеціалізоване підприємство Фірма ТОВ «Автоцентр-Крим»- громадянці ОСОБА_3, що підтверджено довідкою рахунком серії ЄГП №806167 від 27.08.2007 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, прийняття позивачем рішення про продаж автомобілю підтверджується наказом позивача №7 від 23.08.2007.

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

В акті перевірки відповідачем відображено віднесення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту по податковій накладній №2619 від 23.11.2006 саме у серпні 2007 року, тобто за результатами звітного (податкового) періоду, на протязі якого автомобіль було продано. Однак, матеріалами справи не підтверджено, що зазначена сума ПДВ була віднесена позивачем до складу податкового кредиту до продажу зазначеного автомобіля.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, автомобіль було використано позивачем під час його продажу як товар, у звязку з чим на час продажу зазначеного автомобілю він був проданий АТЗТ «Вітас»саме як товар, у звязку з чим позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суми 79080,00 грн.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано доказів несплати контрагентами позивача сум податку на додану вартість та податку на прибуток по зазначеним господарським операціям до бюджету та/або не відображення відповідних сум в складі податкових зобовязань з ПДВ відповідних періодів. крім того, відповідачем по справі не надано будь-яких доказів невиконання вказаних угод та їх недійсності (нікчемності), що підтверджує обґрунтоване віднесення позивачем відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що висновки податкового органу стосовно наявності методологічних та арифметичних помилок в податкових деклараціях позивача з податку на прибуток за І півріччя 2008 року та з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, що ґрунтуються виключно на висновках акту перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року, є неправомірними та необґрунтованими.

Крім того, згідно з пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що сума податкового зобовязання нарахована відповідачем неправомірно, у відповідача по справі відсутні підстави для застосування штрафної санкції.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.09 у справі № 2а-3538/08/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 грудня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис Н.П.Горошко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко