Ухвала суду № 13972246, 25.11.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13820/09/7/0170

25.11.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Горошко Н.П. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українське товариства глухих - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - Шилов Микола Валерійович, довіреність № 33110/10-0 від 10.11.10,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 23.02.10 у справі №2а-13820/09/7/0170

за позовом Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українське товариства глухих (Крилова, 133,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

доДержавної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2010 року позовні вимоги Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українське товариства глухих задоволені.

Визнані неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0011282301/0 від 28.08.09р. та №0014212301/0 від 09.11.09р. прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі,

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 631217,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим .

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році позивачем було укладено два договори на виконання капітального ремонту. Договір підряду № 3791 від 01.12.08, укладений з ТОВ «Земспецпроєкт», предметом якого є капітальний ремонт гуртожитку, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Радіщева, 69, сума договору складає 289832,40грн., а також договір підряду з №3 від 09.12.08, укладений з приватним підприємством «Квест», предметом якого є капітальний ремонт виробничої будівлі позивача, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Крилова, 133, сума договору складає 3499300,00грн.

Відповідно до платіжних доручень № 2 від 18.12.08 на суму 3499300,00 грн. та №3 від 25.12.08 на суму 289832,40 грн. позивачем по справі були перераховані вказані кошти підрядникам.

Позивачем були отримані податкова накладна №3993 від 31.12.08 від ТОВ «Земспецпроєкт»на суму 289832,40 грн. в т.ч. ПДВ 48305,40 грн. та податкова накладна від ПП «Квест»№25 від 23.12.08 на суму у розмірі 3499300,00 грн. в т.ч. ПДВ 583216,67.

Відповідно до податкової декларації за грудень 2008, позивачем по справі сума ПДВ від даної операції не була включена до складу податкового кредиту.

У травні 2009 року позивачем було виявлено заниження податкового кредиту за грудень 2008а загальну суму 631217,00 грн., в звязку з чим ним 29.05.09 був поданий уточнюючий розрахунок.

20.07.09 позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2009 року та заява про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 632675грн.

Колегія суддів встановила, що відповідачем по справі була проведена позапланова виїзна перевірка Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.08 по 31.12.08, 01.03.09 по 30.06.09.

В результаті перевірки було складено акт №8119/23-4/03972643 від 21.08.09.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 28.08.09 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0011282301/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 631217,00грн.

Враховуючи виправлення помилки у податковій декларації за грудень 2008 року, позивач, 04.09.09 подав відповідачу уточнюючий розрахунок за січень 2009 року, а також подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 631217,00грн.

На підставі цього відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень січень, серпень 2009р. яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.08 по 31.12.08, 01.07.09 по 31.07.09.

В результаті перевірки було складено акт №1055523-4/03972643 від 30.10.09. На підставі зазначеного акту, відповідачем 09.10.09 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0014212301/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 631217,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у заявах про повернення бюджетного відшкодування була заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 631217,00 грн., яка утворилася на підставі виконання позивачем у грудні 2008 року грошового зобовязання по договорах підряду, які зазначені вище.

Виконання договорів підтверджено актами прийму виконаних робіт, сплата грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями, а сплата контрагентам ПДВ підтверджується податковими накладними, які позивач отримав у грудні 2008 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти на виконання зобовязань за договорами підряду, були переховані у грудні 2008 року на рахунки контрагентів з банківського рахунку позивача, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, судова колегія зазначає, що позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ за договорами підряду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до положень п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Відповідно до положень п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, позивач мав право на включення сум ПДВ за договорами підряду, яке виникло у позивача у грудні 2008 року, тобто на момент списання коштів з банківського рахунку у грудні або отримання податкових накладних у грудні 2008 року. Позивач мав дві незалежні підстави для включення суми ПДВ до податкового кредиту, які, як свідчать матеріали справи, ним були дотримані.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»встановлено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як встановлено судом, право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість виникло у грудні 2008 року. Виявивши помилку, позивач, відповідно до положень пункту 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», скориставшись своїм правом обґрунтовано подав уточнюючий розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно заявлена сума бюджетного відшкодування податкового кредиту в сумі 631217,00 грн., та подано податкову звітність, а також правомірно заявлено про відшкодування вказаної суми з бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що висновки відповідача, викладені в актах перевірки №8119/23-4/03972643 від 21.08.09 та №1055523-4/03972643 від 30.10.09 не підтверджуються з наступних підстав.

В акті перевірки №8119/23-4/03972643 від 21.08.09 відповідачем зазначено, що в порушення п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач не має право на отримання бюджетного відшкодування в червні 2009 року у сумі 631217,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що в обґрунтування такого висновку відповідач зазначив, що позивач уточнюючим розрахунком в травні 2009 року збільшив податковий кредит грудня 2008 року, що призвело до збільшення рядку 22.2 податкової декларації. Сума податкового кредиту була оплачена в грудні 2008 року.

Посилаючись на пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач по справі вказав, що право на бюджетне відшкодування виникає в наступному податковому періоді у січні 2009 року, а саме, коли в уточнюючому розрахунку податкової декларації за грудень 2008 року сума податку відображена у рядку 22.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», то в уточнюючому розрахунку за січень 2009 року, згідно Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»підприємство має право віднести вказану суму у рядок 23.1 «значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду», 23 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», 24 «залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду», тому, що дана сума оплачена в попередньому податковому періоді, може бути віднесена до рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»податковій декларації за січень 2009 року.

На думку відповідача по справі, Сімферопольський УВП УТОГ не має право на отримання бюджетного відшкодування в червні 2009 року в сумі 631217 грн. Колегія суддів не погоджуєтья з зазначеними висновками відповідача, оскільки позивач заявив про своє право на бюджетне відшкодування не у грудні 2008 року, а у липні 2009 року, при цьому дана сума була вказана позивачем у податковій декларації за червень 2009 року, який, хоча і не є наступним за календарною чергою податковим періодом за груднем 2008 року, але може вважатися наступним податковим періодом, оскільки виник у майбутньому. Твердження відповідача, про те, що таке право може виникати тільки у січні 2009 року не приймається судовою колегією до уваги, оскільки виходячи з вказаних вище норм вбачається, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного відємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього звітного періоду, за календарною чергою, а сума відємного значення, яка утворилася у попередніх податкових періодах.

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням положень вказаних відповідачем в акті №8119/23-4/03972643 від 21.08.09, позивач надав уточнюючий розрахунок за січень 2009 року, а також подав повторно заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 631217,00 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки №1055523-4/03972643 від 30.10.09 проведеної, у тому числі щодо встановлення правомірності заявлення позивачем до відшкодування суми ПДВ у розмірі 631217,00 грн., відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.1.6. пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В обґрунтування висновків, відповідачем в акті вказано, що позивач, для проведення будівельних робіт за вказаними договорами підряду, отримав з Кримсського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів фінансову допомогу.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бюджетні кошти, одержані платником податку у вигляді дотацій і субсидій, з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, включаються до складу валових доходів такого платника податку. У разі придбання за рахунок таких коштів товарів (послуг) чи основних фондів, суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

На думку відповідача, капітальні трансферти мають цільове призначення і надаються суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема на фінансування невиробничого (об'єктів соціально го призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, як участь у придбанні обладнання тощо. Відповідно кошти, що передаються з бюджетів для розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально - економічного розвитку держави. В зв'язку з цим профінансовані за рахунок цих коштів товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником, і суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Також в акті вказано, що в ході перевірки податкової декларації по ПДВ за червень 2009 року і додатків до неї з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилок відповідачем були направлені запити по основних постачальниках позивача за грудень 2008 року, а саме ПП «Квест»і ТОВ «Земспецпроект».

При цьому ТОВ «Земспецпроект»надало інформацію, якою підтверджує виконання робіт власними силами на загальну суму 289832,40 грн., у тому числі ПДВ 48305,40 грн. (внутрішнє облицювання, сантехнічні, електромонтажні роботи, роботи по водопостачанню, опаленню, каналізації), але інформацію про постачальників будівельних матеріалів не надало.

Згідно Наказу ДПА України «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»можливими постачальниками будівельних матеріалів у 2 ланці ланцюгу ТОВ «Земспецпроект»можуть бути: ТОВ «НАК-одяг-стиль»(направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження), збільшення податкового кредиту грудня 2008 року на суму 1613,1 тис.грн., ТОВ «Промтекс-ЛТД». Враховуючи, що підприємства не знаходяться за місцем реєстрації, документи підтверджуючі надмірну сплату податку до бюджету України не надані (п. 1.8. ст. 1. Закону України "Про податок на додану вартість " ) підтвердити надмірну сплату податку до бюджету України неможливо.

ПП «Квест»надало інформацію, якою підтверджує виконання капітального ремонту виробничого приміщення позивача субпідрядним методом, виконавцями будівельних робіт є ПП Усенко С.В і ПП «Сімбудінвест Тавр», але податкові накладні і документи підтверджуючі сплату податку до бюджету України, не надані.

При співставленні звітних даних, згідно Наказу ДПА України «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»встановлено, що можливими постачальниками ПП Усенко С.В. можуть бути ООО «Мобінет», який має стан «14»(Визнано банкрутом) і ЧП «Аколіт»стан «8»(ДО ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження).

При цьому, відповідач посилаючись на п.1.8. ст. 1. Закону України «Про податок на додану вартість»вказав, що Законом передбачено, що однією з обов'язкових підстав отримання відшкодування податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України постачальниками та зробив висновок про те, що існує прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому ці етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані висновки не відповідають чинному законодавству через наступне. Законом України «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, не встановлено, у якості підстави неможливості включення до податкового кредиту з ПДВ сум, які виникли внаслідок використання платником податку наданих йому капітальних трансфертів.

Крім того, заборона включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум, які виникли внаслідок використання платником податку капітальних трансфертів не встановлено будь яким іншим нормативно правовим актом.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач внаслідок проведення господарської операції, проведення розрахунків з підрядниками, отримання податкових накладних, при наявності встановлених п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підстав, діяв у встановлений законом спосіб щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ зазначених у податкових накладних.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що діюче законодавство не повязує відсутність підстав для віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум, які виникли внаслідок використання платником податку капітальних трансферів.

Щодо доводів відповідача про те, що у звязку з встановленням відсутності сплати контрагентами підрядника позивача по ланцюгу за договорами підряду надмірної сплати податку на додану вартість, суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.10 у справі №2а-13820/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 листопада 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Н.П.Горошко підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко