Ухвала суду № 13972239, 15.11.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2370/09/2770

15.11.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Цикуренко А.С. , Дадінської Т.В. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу та зовнішньоекономічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" - Галькевич Андрій Костянтинович, довіреність б/н від 02.02.10,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Лінник Олексій Вікторович, довіреність № 3888/9 від 02.12.09,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Запорожець Леся Василівна, довіреність № 3858/9 від 20.09.10,

представник відповідача, Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі - Саламатова Марія Олександрівна, довіреність № 14-32/9480 від 31.12.09,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 11.01.10 у справі № 2а-2370/09/2770

за позовом Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу та зовнішньоекономічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Робоча, 5А,Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001) Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9,Севастополь,99011) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суді від 11.01.2010 задоволено позов Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу та зовнішньоекономічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" да Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, задоволено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя подала заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя .

У судовому засіданні позивач просив відхилити апеляційну скаргу, залишити судове рішення без змін та надав уточнення позовних вимог, в яких зменшив позовні вимоги до суми 255460.00 грн. звязку з частковим підтвердженням податковими органами заявлених до сплати сум.

Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу. Представник Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі залишила розгляд апеляційної скарги на розсуд суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами господарської діяльності позивачем дочірнім підприємством "Зовнішекономсервіс" подано до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 5 275 377 грн.

Так, в декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року від 19 жовтня 2006 року № 29340 заявлена сума до відшкодування в розмірі 105 549 гривень 00 копійок; в декларації за жовтень 2006 року від 20 листопада 2006 року № 33762 145 966 гривень 00 копійок; в декларації за січень 2007 року від 20 лютого 2007 року № 2114 129 135 гривень 00 копійок; в декларації за лютий 2007 року від 20 березня 2007 року № 3514 131 512 гривень 00 копійок; в декларації за листопад 2007 року від 20 грудня 2007 271 304 гривні 00 копійок; в декларації за березень 2008 року від 21 квітня 2008 року 1 271 002 гривні 00 копійок; в декларації за липень 2008 року від 20 серпня 2008 року № 25207 135634 гривні 00 копійок; в декларації за вересень 2008 року від 20 жовтня 2008 року № 32670 769 662 гривні 00 копійок; в декларації за листопад 2008 року від 22 грудня 2008 року № 40114 149 807 гривень 00 копійок; в декларації за січень 2009 року від 20 лютого 2009 року № 2338 570 115 гривень 00 копійок; в декларації за лютий 2009 року від 20 березня 2009 року № 3803 580 879 гривень 00 копійок; в декларації за березень 2009 року від 21 квітня 2009 року № 9613 232 413 гривень 00 копійок; в декларації за квітень 2009 року від 20 травня 2009 року № 14811 572 069 гривень 00 копійок; в декларації за травень 2009 року від 22 червня 2009 року № 17130 210 330 гривень 00 копійок.

За результатами проведення позапланових виїзних документальних перевірок з питань достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя складено акти та довідки.

Актами перевірок від 20 листопада 2006 року № 650/10/23-423/24865093/82 (декларація за вересень 2006 року), від 18 грудня 2006 року № 736/10/23-423/24865093/94 (декларація за жовтень 2006 року), від 26 січня 2008 року № 46/10/23-423/24865093/8 (декларація за листопад 2007 року) та довідками від 17 вересня 2008 року № 805/10/23-423/24865093/45 (декларація за липень 2008 року), від 12 листопада 2008 року № 977/10/23-423/24865093/71 (декларація за вересень 2008 року), від 27 березня 2009 року № 601/10/23-423/24865093/36 (декларація за січень 2009 року), від 24 квітня 2009 року № 831/10/23-423/24865093/61 (декларація за лютий 2009 року), від 27 травня 2009 року № 1027/10/23-423/24865093/82 (декларація за березень 2009 року), від 30 червня 2009 року № 1234/10/23-423/24865093/96 (декларація за квітень 2009 року) та від 14 липня 2009 року № 1297/10/23-423/24865093/98 (декларація за червень 2009 року) підтверджено, відображене позивачем у деклараціях, бюджетне відшкодування.

Актами перевірок від 16 березня 2007 року № 141/10/23-423/24865093/21 (декларація за січень 2007 року), від 11 травня 2007 року № 279/10/23-423/24865093/51 (декларація за лютий 2007 року), від 31 травня 2008 року № 489/10/23-423/24865093/27 (декларація за березень 2008 року), від 30 січня 2009 року № 79/10/23-423/24865093/7 (декларація за листопад 2008 року) підтверджено не всі задекларовані суми до відшкодування податку на додану вартість. У зазначених актах та довідках Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя підтверджено фактичну сплату підприємством податку на додану вартість та зазначено, що при отриманні матеріалів зустрічних перевірок, будуть зроблені додаткові висновки.

Стосовно заявлених сум до відшкодування за деклараціями за квітень (572 069 гривень 00 копійок) та травень (210 330 гривень 00 копійок) 2009 року, то у запереченнях відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя зазначено, що підтверджені суми до відшкодування за квітень у розмірі 444 928 гривень 00 копійок, за травень у розмірі 82 011 гривень 00 копійок, стосовно цих сум направлені висновки до органу державного казначейства. Інші суми, а саме 127 141 гривня 00 копійок та 128 319 гривень 00 копійок за квітень та травень 2009 року відповідно, у загальному розмірі 255 460 гривень 00 копійок, на сьогоднішній день, знаходяться у стадії перевірок.

Однак, як вже було зазначено, довідками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 30 червня 2009 року № 1234/10/23-423/24865093/96 (декларація за квітень 2009 року) та від 14 липня 2009 року № 1297/10/23-423/24865093/98 (декларація за червень 2009 року) підтверджено, відображене позивачем у деклараціях, бюджетне відшкодування.

Всього Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя за результатами перевірок підтверджена сума бюджетного відшкодування у розмірі 4 281 373 гривні 00 копійок та на вказану суму були направлені висновки до Головного управління Державного казначейства у місті Севастополі. Фактично підприємству відшкодовано суму в розмірі 1 179 362 гривні 99 копійок.

При цьому, відповідач не заперечує, що залишок підтвердженої та невідшкодованої суми бюджетної заборгованості, за якою направлені висновки, складає 3 124 774 грн.

Наявність заборгованості з бюджетного відшкодування стало підставою для звернення позивача до суду.

Виходячи з припису пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон), бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. При цьому, податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

За змістом зазначених норм, проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Таким чином, факт непроведення зустрічних перевірок не є підставою для відмови у відшкодуванні податку на додатку вартість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя надано суду копію першого примірника простого векселя, наданого позивачем органу митного контролю, який підтверджений Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" на суму у розмірі 27 695 гривень 30 копійок, як доказ часткового відшкодування підприємству податку на додану вартість. Цей вексель складено 27 квітня 2007 року і погашено 15 травня 2007 року. Однак факт того, що підприємству вже відшкодовано суму в розмірі 1 179 362 гривні 99 копійок позивачем не заперечується, а доказів того, що цим векселем погашена частина суми, що не включає в себе, вже відшкодовані 1 179 362 гривні 99 копійок, суду надано не було.

Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга цієї норми).

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У судовому засіданні представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя наполягав на застосуванні цієї норми до частини позовних вимог, а саме стосовно заявлених сум до відшкодування у деклараціях за: вересень, жовтень 2006 року; січень, лютий, листопад 2007 року; березень, липень, вересень 2008 року, оскільки Законом не встановлено строку звернення до суду, а тому підлягає застосуванню річний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.

Представник позивача заперечував проти застосування строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивувавши це тим, що на спірні правовідносини поширюється дія статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто строк звернення до суду становить 1 095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1 095 днів.

Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, а тому підлягає застосуванню при регулюванні всіх податкових правовідносин.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки у даній справі слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на даний час зустрічні перевірки за справою, що розглядається, не проведені.

Таким чином, факт непроведення зустрічних перевірок не є підставою для відмови у відшкодуванні податку на додатку вартість

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.

Проте, у звязку з тим відповідачем по справі частково було підтверджено суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 3183401,00 грн., та позивачем по справі було надано відмову від позову в цій частині, постанова суду першої інстанції в цій частині має бути визнана нечинною, а провадження в цій частині має бути закрито. Тоді як в іншій частині постанова має бути залишена без змін.

Відповідно до статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Керуючись статтями 157, 194, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 11.01.10 у справі № 2а-2370/09/2770 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу та зовнішньоекономічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" податку на додану вартість в сумі 3183401,00 грн. визнати нечинною та провадження у справі в цій частині закрити.

В частині стягнення 255460,00 грн. постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 11.01.10 у справі № 2а-2370/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 листопада 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис А.С. Цикуренко підпис Т.В. Дадінська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко