Ухвала суду № 139686110, 01.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18567/26 4-с/760/114/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі Панкєєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 .

за участю скаржника ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 (далі Скаржник) на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича.

Скаржник зазначає, що на підставі виконавчого листа № 2-1585, виданого 30.03.2006 Солом`янським районним судом м. Києва, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10.02.2006 до досягнення нею повноліття. У межах виконавчого провадження ВП №37811856 державним виконавцем Черкасовим Є.В. було накладено арешт на все нерухоме майно боржника відповідно до постанови від 16.04.2018, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 25727137.

Скаржник вказує, що в ході виконавчого провадження було здійснено опис та арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності. Описане майно неодноразово виставлялось на реалізацію в порядку статті 61 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до протоколу №571396 проведення електронного аукціону, треті торги з реалізації зазначеного майна за ціною 300 493,90 грн не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

01.07.2022 державний виконавець Черкасов Є.В. відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» направив стягувачу ОСОБА_2 лист №58702 з повідомленням про результати третіх електронних торгів та пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Скаржник стверджує, що стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявила про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.

28.03.2023 державний виконавець Черкасов Є.В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», проте при цьому не зняв арешт зі всього нерухомого майна Скаржника, чим, на думку Скаржника, порушив вимоги пункту 5 частини четвертої статті 59, частини першої статті 40 та частини сьомої статті 61 зазначеного Закону.

Скаржник зазначає, що 28.07.2025 при зверненні до державної нотаріальної контори в м. Києві з приводу отримання спадщини виявив наявність зареєстрованого арешту на все його нерухоме майно. 01.08.2025 Скаржник звернувся до Солом`янського ВДВС із заявою про зняття арешту, проте листом від 15.08.2025 № 172680 Солом`янський ВДВС повідомив, що відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні, виконавчий лист повернуто стягувачу, а зняття арешту не є можливим, у зв`язку з чим рекомендував звернутися до суду.

На підставі викладеного Скаржник просить суд визнати дії (бездіяльність) головного державного виконавця Черкасова Є.В. неправомірними та зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт зі всього нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою від 16.04.2018 в межах виконавчого провадження ВП № 37811856, запис про обтяження № 25727137.

У судовому засіданні Скаржник підтримав заявлені вимоги, просив скаргу задовольнити.

Державний виконавець належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, направив до суду копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 37811856.

Стягувач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, пояснень та заперечень проти скарги не подала.

Неявка осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України.

Заслухавши пояснення Скаржника, дослідивши матеріали скарги та копію матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги, з огляду на наступне.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 37811856 на підставі виконавчого листа № 2-1585, виданого 30.03.2006 Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10.02.2006 до досягнення повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_2 донька боржника досягла повноліття, у зв`язку з чим нарахування аліментів припинено. Станом на момент завершення виконавчого провадження залишок заборгованості по аліментах, згідно з розрахунком державного виконавця від 18.10.2021, складав 203 645,61 грн. Боржником рішення суду самостійно виконано не було.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника на підставі постанови ВП № 37811856 від 16.04.2018, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, було здійснено опис та арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику на праві власності.

Арештоване нерухоме майно виставлялось на реалізацію в порядку, передбаченому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження». Треті електронні торги з реалізації зазначеного майна не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників.

Відповідно до частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Згідно з частиною сьомою цієї ж статті, у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 01.07.2022 державний виконавець Черкасов Є.В. направив стягувачу ОСОБА_2 повідомлення (лист № 58702) про нереалізацію майна на третіх електронних торгах та пропозицію вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Зазначене повідомлення було відправлене на дві відомі адреси стягувача, проте за жодною з них не було отримане поштові відправлення повернулися до відділу у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання у відділенні поштового зв`язку.

Стягувач ОСОБА_2 протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявила про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.

28.03.2023 державний виконавець Черкасов Є.В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому суд звертає увагу, що зазначена постанова містить посилання на пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), а не на пункт 3 частини першої статті 37 (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення), що було б прямою підставою для зняття арешту в порядку частини третьої статті 37 зазначеного Закону.

Разом з тим, незалежно від підстав повернення виконавчого документа, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини у разі відсутності у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно.

Матеріали виконавчого провадження, як зазначено вище, не містять доказів отримання стягувачем повідомлення про можливість залишити за собою нереалізоване майно.

В цьому контексті суд враховує, що стягувач ОСОБА_2 не проявляла жодної активності у виконавчому провадженні під час завершальної стадії стягнення заборгованості після досягнення дитиною повноліття. Зокрема, стягувач не повідомляла виконавця про зміну своєї адреси, не цікавилася результатами електронних торгів, не оскаржувала бездіяльність виконавця щодо ознайомлення її з результатами торгів, не оскаржувала постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а також повторно не пред`являла виконавчий документ до виконання.

Таким чином, стягувач фактично ухилилася від отримання кореспонденції за задекларованими нею адресами, що дає підстави для висновку про відсутність волевиявлення стягувача на залишення за собою нереалізованого майна

За таких обставин покладення на боржника негативних наслідків у вигляді безстрокового збереження арешту на його майно лише з тих підстав, що стягувач пасивно ставиться до процедури виконавчого провадження та не отримує кореспонденції за задекларованим нею місцем проживання, уявляється суду несправедливим та таким, що не відповідає засадам пропорційності та співмірності, закріпленим у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеною наведеною нормою, оскільки виконавче провадження фактично завершене, виконавчий документ повернуто стягувачу, повторне пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання не здійснювалось. Подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і відтак такий арешт лише безпідставно впливає на обсяг прав Скаржника як власника арештованого майна.

Суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинне призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи встановлені обставини завершення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, нереалізацію арештованого майна на електронних торгах, відсутність волевиявлення стягувача на залишення за собою нереалізованого майна, відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 та тривале безпідставне збереження арешту, яке обмежує права Скаржника як власника, суд приходить до висновку, що бездіяльність державного виконавця Черкасова Є.В., яка полягає у незнятті арешту з майна боржника при завершенні виконавчого провадження та поверненні виконавчого документа стягувачу, є неправомірною.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, бездіяльність державного виконавця визнається неправомірною, а Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) слід зобов`язати зняти арешт зі всього нерухомого майна Скаржника, накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 37811856.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 37, 40, 56, 59, 61, 74 Закону України «Про виконавче провадження» суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича, яка полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 при завершенні виконавчого провадження ВП № 37811856 та поверненні виконавчого документа стягувачу.

Зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 35008087) зняти арешт зі всього нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження ВП № 37811856 від 16.04.2018, запис про обтяження за реєстраційним номером № 25727137 від 16.04.2018, обтяжувач: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, об`єкт обтяження: все нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Т.В.Нестеренко