Ухвала суду № 139673922, 10.09.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2223/15-ц

Провадження № 6/945/65/26

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2026 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., представника заявника Пушка С.В., представника боржника ОСОБА_1 адвоката Олійника О.С. розглянувши у режимі відеоконференції питання повернення заяви АТ «Універсал Банк» про виправлення помилки у виконавчому листі, виданого 14.06.2022 Миколаївським районним судом Миколаївської області про виправлення описки без розгляду,

в с т а н о в и в:

До Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла заява АТ «Універсал Банк» про виправлення помилки у виконавчих листах, виданих 14.06.2022 Миколаївським районним судом Миколаївської області у цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Олійником О.С. в системі «Електронний суд» сформовано заяву про повернення заяви про виправлення описки у виконавчому листі без розгляду.

Обґрунтовуючи заяву тим, що відповідно до вимог частини другої статті 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). До вказаної заяви особа додала опис вкладення у поштове відправлення на адресу відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Проте вказана адреса не є адресою відповідача ОСОБА_1 , оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 поінформував суд, що згідно доданої довідки переселенця, з 17.04.2022 адресою реєстрації та фактичного перебування сторони по справі ОСОБА_1 є така адреса: АДРЕСА_2 . Таким чином, копія заяви ПАТ Універсалбанк від 25.04.2023 ОСОБА_1 на його адресу фактично не надсилалась, докази надсилання копії заяви заявником суду не подавались. За таких обставин заяву ПАТ Універсалбанк від 25.04.2023 на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України просить повернути без розгляду.

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Олійник О.С. у судовому засіданні підтримав клопотання з мотивів та підстав у ньому викладених та наполягав на його задоволенні.

Представник заявника АТ «Універсал Банк» у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання про залишення заяви без розгляду.

Заслухавши думку учасників, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як визначено у частині четвертій статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року (Kutic v. Croatia, заява № 48778/99).

Оскільки процесуальні правила щодо повернення заяви безпосередньо стосуються права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, суд під час тлумачення приписів ЦПК України враховує відповідну практику ЄСПЛ.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи правила Конвенції, потрібно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм під час вирішення питання щодо повернення позовної заяви є порушенням права на справедливий судовий захист.

Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року (Bellet v. France, заява № 23805/94) Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року (Miragall Escolano and Others v. Spain, заява № 38366/97) та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року (Perez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95) Суд визначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Суд визнав це порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні у справі «ТОВ «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року (Frida, LLC v. Ukraine, заява № 24003/07) ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте, встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. До того ж обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» від 17 січня 2012 року (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06)).

У рішенні у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та 23654/08) ЄСПЛ виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом.

У рішенні у справі «Дос Сантос Каладо та інші проти Португалії» від 31 березня 2020 року (Dos Santos Calado and Others v. Portugal, заяви № 55997/14, 68143/16, 78841/16 та 3706/17) ЄСПЛ зауважив, що у його практиці добре відомо, що «надмірний формалізм» може підірвати гарантію «практичного та ефективного» права на доступ до суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Такий формалізм може бути наслідком особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду справи заявника по суті і є елементом, здатним спричинити порушення права на ефективний захист з боку судів і трибуналів. Хоча право на оскарження, безумовно, залежить від визначених законом умов, суди повинні, застосовуючи процесуальні норми, уникати як надмірного формалізму, що підриває справедливість судового розгляду, так і надмірної гнучкості, що призводить до невиконання встановлених законом процесуальних умов. Сутність права на доступ до суду підривається, коли його регулювання перестає служити цілям правової визначеності та належного відправлення правосуддя і є своєрідним бар`єром, який перешкоджає стороні у справі отримати рішення по суті від компетентного суду.

У рішенні у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року («Zubac v. Croatia», заява № 40160/12) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним». Проте, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Однак застосовні обмеження не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена. До того ж обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута. У практиці Суду закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у разі особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист. Суд часто наголошував на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Суд постановляв, що є порушення права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ потрібно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм під час вирішення питання щодо прийняття заяви є порушенням права на справедливий судовий захист.

Як неодноразово виснував Верховний Суд у своїх постановах, адвокат як представник бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає в реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії / рішення / позиція представника в судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє, і остання має теж це розуміти. Участь сторони в судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником.

Застосування судом ч. 4 ст. 183 ЦПК України у цій ситуації є надмірним і непропорційним заходом процесуального реагування.

Відсутність підтвердження направлення заяви ОСОБА_1 , інтереси якого представляє його представник адвокат Олійник О.С. та враховуючи, що справа перебуває у провадженні суду тривалий час, в даному випадку є формальним недоліком.

Таким чином повернення заяви без розгляду суперечить завданню цивільного судочинства - справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню спору по суті з метою ефективного захисту порушених прав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 259-260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання про повернення заяви АТ «Універсал Банк» про виправлення помилки у виконавчому листі виданого 14.06.2022 року Миколаївським районним судом Миколаївської області без розгляду - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Олена ЛОПІНА