Ухвала суду № 139671745, 15.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/8930/26

ун. № 759/9032/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження

15 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши заяву позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, офіс 411) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 ТОВ «Бізнес позика» через систему «Електронний суд» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №526124-КС-003 від 30.08.2025 у розмірі 16 950 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 14.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Разом з тим, 02.06.2026 (Вх. №45194 від 11.06.2026) через систему «Електронний суд» представник позивача скерував заяву про закриття даного провадження з огляду на відсутність предмета спору, оскільки відповідачем задоволені вимоги кредитора у повному обсязі. Крім того, сторона позивача просить повернути суму раніше сплаченого судового збору.

Суд, врахувавши доводи заяви про закриття провадження, проаналізувавши матеріали судового провадження, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Так, 02.06.2026 до суду надійшла заява позивача про закриття провадження, оскільки предмет спору станом на день розгляду справи судом відсутній.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22), від 11 січня 2024 року (справа № 757/15298/22-ц).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається із заяви про закриття провадження у справі, виконання договірних зобов`язань відповідачем відбулося вже в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. При цьому, суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову позивача від позову в зв`язку з погашенням боргу відповідачем.

З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем була сплачена в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, а заява представника позивача від 02.06.2026 фактично є заявою про відмову від позову у зв`язку з погашенням боргу, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про закриття провадження у справі, проте із застосуванням положень п. 4 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

В силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У свою чергу, розміри ставок судового збору чітко визначені ст. 4 Закону.

Звертаючись до суду, позивач ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір у сумі 2 662 грн. 42 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №СЦ00083483 від 02.03.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, в силу положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги, що в рамках даного провадження представник позивача відмовився від вимог раніше скерованого позову і така відмова прийнята судом, суддя доходить висновку про необхідність повернення 50% відсотків суми сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 43, 49, 255, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача про закриття провадження задовольнити частково.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, офіс 411) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, офіс 411) з державного бюджету 50% сплаченої суми судового збору у розмірі 1 131 грн. 20 коп.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.