Рішення № 139634216, 09.09.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 148/1182/26

Номер провадження 2/142/485/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Тульчинського районного суду Вінницької області на підставі ухвали про передачу справи за підсудністю від 11 травня 2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 16.08.2025-100001596 від 16.08.2025 у розмірі 21950 гривень, судові витрати покласти на Відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник/ Відповідач) 16.08.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 16.08.2025-100001596 (Надалі Договір). Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.08.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 16.08.2025-100001596 від 16.08.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 16/08/2025; 2. Сума Кредиту: 5000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 217 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.03.2026; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Відповідно до Договору від 16.08.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 5000 грн., ОСОБА_1 16.08.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн. Отже, позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 21950 грн., що складається з: Тіла кредиту - 5000 грн. Процентів - 6200 грн. Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 900 грн. Відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 9850 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Відповідно до положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 09 годину 30 хвилин 06 липня 2026 року.

06 липня 2026 року дану цивільну справу було знято з розгляду до 08 години 30 хвилин 11 серпня 2026 року у зв`язку із перебуванням головуючого судді Нестерука В. В. у відпустці.

11 серпня 2026 року судове засідання в даній цивільній справі було відкладено до 09 години 00 хвилин 09 вересня 2026 року у зв`язку із неявкою відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" повноважного представника в судове засідання 09 вересня 2026 року не направив, проте в позовній заяві просив суд розгляд справи продити без участі представника позивача та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання по даній справі, в тому числі призначене на 09 вересня 2026 року не з`явився, на адресу суду повернулися конверти з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № R067202669759, № R067220926289, № R067260483258, в яких відповідачу за встановленою судом адресою реєстрації місця проживання було направлено повістки про виклик до суду в судові засідання призначені на 06 липня 2026 року, 11 серпня 2026 року, 09 вересня 2026 року, з відміткою відділення поштового зв`язку про невручення по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень п. 1, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, двічі не з`явився до суду без поважних причин.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 16 серпня 2025 року було укладено кредитний договір № 16.08.2025-100001596, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (Оферти) (кредитної лінії), заявки кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с. 23-29).

Відповідно до умов кредитного договору № 16.08.2025-100001596 від 16 серпня 2025 року Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених Договором, а Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію, яущо комісія встановлена договором.

Згідно з пунктом 3.2 Договору кредит надається для придбання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору сторонами погоджено, що дата надання кредиту, його сума, строк кредитування, дата повернення кредиту, процентна ставка та графік платежів визначаються у Заявці, яка є невід`ємною частиною Договору.

Зокрема, відповідно до Заявки до кредитного договору № 16.08.2025-100001596 від 16 серпня 2025 року сторонами погоджено такі умови кредитування: дата надання кредиту - 16 серпня 2025 року; сума кредиту -5000,00 грн; строк кредитування - 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 20 березня 2026 року.

Договором визначено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. у Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.

Сторони погодили, що процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

В договорі визначено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) становить 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") складає 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.72% (денна процентна ставка) = (7838,47 / 5000)/ 217 х 100%.

Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Договором передбачено графік платежів, відповідно до якого визначено загальний розмір чергових платежів, їх склад та дати внесення. Так, перший черговий платіж становить 2000,00 грн, з яких 1550,00 грн - розмір платежу з процентів та 450,00 грн. - розмір платежу з комісії за надання, дата внесення платежу 15 вересня 2025 року. Другий черговий платіж становить 2000,00 грн, з яких 1550,00 грн - розмір платежу з процентів та 450,00 грн - розмір комісії за обслуговування у складі чергового платежу, дата внесення 16 жовтня 2025 року. Третій черговий платіж також становить 2000,00 грн, з яких 1550,00 грн -розмір платежу з процентів та 450,00 грн - розмір комісії за обслуговування у складі чергового платежу, дата внесення 16.11.2025. Четвертий черговий платіж становить 2000,00 грн, з яких 775,00 грн - розмір платежу з процентів, 1225,00 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 17.12.2025 року. П`ятий черговий платіж становить 2000,00 грн, з яких 585,13 грн - розмір платежу з процентів, 1414,87 грн. - розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 17.01.2026 року. Шостий черговий платіж становить 2000,00 грн, з яких 365,82 грн -розмір платежу з процентів, 16734,18 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 17.02.2026 року. Сьомий черговий платіж становить 838,47 грн, з яких 112,52 грн -розмір платежу з процентів, 725,95 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 20.03.2026 року.

Відповідно до пункту 15 умов договору, в день укладення даного Договору Позичальнику відкривається Кредитна лінія, яка реалізується наступним чином: Сума кредиту, яка визначена у п.2 даного Договору, є одночасно і 1-им Траншем, з якого складається Сума кредиту, яка надається відповідно до умов даного Договору. В подальшому Кредитодавець протягом строку дії цього Договору має право повідомити Позичальника в усній та/або письмовій (паперовій або електронній) формі про наявність у нього можливості збільшити Суму Кредиту, що надається Позичальнику за цим Договором. У випадку отримання вказаного повідомлення від Кредитодавця та у разі виникнення у Позичальника наміру збільшити Суму Кредиту за даним Договором Позичальник ініціює укладення Додаткового Договору шляхом особистого звернення у підрозділ Кредитодавця або шляхом вчинення необхідних дій в Особистому кабінеті на сайті/в мобільному застосунку Кредитодавця. Після узгодження Сторонами зміни умов Договору, пов`язаних зі збільшенням Суми Кредиту, сторони укладають Додатковий Договір, у якому викладають змінені умови Договору. Додатковий договір може бути укладений Сторонами в письмовій паперовій або в письмовій електронній формах з дотриманням вимог чинного законодавства. Черговий Транш (частина Суми Кредиту) надається Кредитодавцем Позичальнику відповідно до укладеного Сторонами Додаткового Договору. Сума Кредиту складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). Позичальник інформується про зміни в умовах надання фінансової послуги шляхом викладення зазначених змін у вказаному Додатковому Договорі та надання його примірника Позичальнику особисто в паперовій формі у підрозділі Кредитодавця (у випадку укладення Додаткового Договору в паперовій формі) або надіслання його примірника Позичальнику в Особистому кабінеті та/або на електронну адресу, вказану Позичальником (у випадку укладення Додаткового Договору в електронній формі) з дотриманням умов чинного законодавства. Також Кредитодавець інформує Позичальника про зміну суми (ліміту) кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації для відправлення повідомлень про зміну суми (ліміту) кредиту.

Відповідно до умов Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3095.67%., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12838 грн. 47 коп., загальні витрати за споживчим кредитом 7838 грн. 47 коп.

Також сторони домовилися, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - проценти річних). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 75 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 75 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441 -11XX-XXXX-3119.

Пропозицію про укладення кредитного договору (Оферти) (кредитної лінії), заявку кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та інформаційне повідомлення були підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовими ідентифікаторами Е991.

З наданої інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит щодо ідентифікації користувача, судом встановлено, що ідентифікацію Позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проведено через Акціонерне товариство «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), при цьому як документ, що посвідчує особу, зазначено idpassport -008494810, виданий органом 0529 23 листопада 2022 року (а.с.34)

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР») вих. № 1-0804 від 08 квітня 2026 року, встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий Центр» договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, 16 серпня 2025 року о 16 год. 38 хв. 15 сек. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило переказ коштів у сумі 5000,00 грн на платіжну картку позичальника НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 834986677, призначення платежу: видача за договором кредиту № 16.08.2025-100001596 (а.с.15).

Відповідно до розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 16.08.2025-100001596 від 16 серпня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 06 квітня 2026 року складає : 5000,00 грн основного боргу, залишок відсотків в розмірі 6200,00 грн., залишок комісій в розмірі 900,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 9850,00 грн, що разом складає 21950,00 грн. (а.с.31-33)

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України та нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено: «Відповідно достатті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно частин першої та другоїстатті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України, обумовлено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 16.08.2025-100001596, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 217 днів, до 20 березня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та передбачених договором комісій відповідно до встановленого графіка платежів. Договором передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом протягом наступних чергових періодів, комісію за надання кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 450,00 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим.

Водночас ОСОБА_1 взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісій належним чином не виконував, у зв`язку з чим, згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 06 квітня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 21950,00 грн, яка складається з 5000,00 грн основного боргу, 6200,00 грн заборгованості за процентами, 900,00 грн залишку комісій та 9850,00 грн процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Відтак, враховуючи, що відсотки нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 9850,00 грн нараховані відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.

Щодостягнення з відповідача сум комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Крім того, аналізуючи норми ст.549-552,625,1046,1048,1050 ЦК України, суд вказує на те, що наслідками укладення договору позики є: зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов`язання.

Проте, положеннями параграфа 1 «Позика» Глави 71 Розділу І Книги п`ятої ЦК України не передбаченого такого наслідку укладення договору позики як сплата комісії.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а стаття 8 цього Закону передбачає включення до загальних витрат саме комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, сама по собі назва платежу як «комісія за видачу кредиту» та визначення його розміру у відсотковому співвідношенні до суми кредиту не підтверджують надання позичальнику самостійної платної послуги та не звільняють кредитодавця від обов`язку довести правову та фактичну підставу такого платежу. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 199/441/21, а також у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 159/4809/17, згідно з якими встановлення комісії за дії кредитодавця без визначення конкретних послуг, за які така комісія справляється, не може бути підставою для покладення відповідного платежу на споживача.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позичальнику нараховано комісію 16 серпня 2025 в розмірі 450,00 грн, 16 вересня 2025 року - 450,00 грн, 17 жовтня 2025 року -450,00 грн.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для включення зазначених сум комісії до заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

Так, щодо комісії за видачу кредиту суд враховує, що умовами кредитного договору її визначено у розмірі 9 відсотків від суми кредиту, однак не конкретизовано, за надання якої саме окремої послуги кредитодавця справляється така комісія, у чому полягає зміст відповідної послуги, які саме дії кредитодавця є підставою для її нарахування та в чому полягає її самостійна економічна цінність для позичальника. Саме по собі визначення у договорі назви платежу як «комісія за надання» або «комісія за видачу кредиту» та встановлення її у відсотковому співвідношенні до суми кредиту не свідчить про надання позичальнику окремої платної послуги, відмінної від безпосереднього надання кредитних коштів. Отже, включення до умов договору такого платежу за відсутності визначення конкретної послуги, за яку він справляється, є безпідставним, а нарахована за його сплату сума не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає, що, на відміну від комісії за видачу кредиту, в договорі наведено перелік дій, які, за твердженням кредитодавця, охоплюються такою комісією. Зокрема, до них віднесено інформаційну підтримку позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів, відновлення пароля, інформування про дати сплати чергових платежів, надання консультаційних та інших пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості послуг.

Однак самого лише визначення у договорі переліку таких послуг недостатньо для висновку про обґрунтованість нарахування відповідної комісії. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що вказані послуги фактично надавалися відповідачу, які саме з них були надані, коли саме вони надавалися та які конкретні дії кредитодавця були вчинені на користь позичальника у зв`язку з їх наданням. Не містять таких доказів і надані суду матеріали справи. При цьому договір не передбачає оплати за фактично надані послуги в залежності від їх обсягу, а встановлює фіксований платіж за сам факт обслуговування кредитної заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено надання відповідачу самостійних платних послуг, за які договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а тому підстави для стягнення такої комісії відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що 17 вересня 2025 року ОСОБА_1 було здійснено платіж, який, зокрема, за даними розрахунку позивача, спрямовано на погашення заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 450,00 грн та відсотків по ст. 625 ЦК України, в розмірі 150,00 грн. Відтак при визначенні дійсного розміру заборгованості суд не може залишити поза увагою фактично здійснені відповідачем платежі та їх призначення.

Таким чином, враховуючи, що нарахування комісії за видачу кредиту здійснено без визначення конкретної окремої послуги, за яку вона справляється, а факт надання відповідачу послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, позивачем належними доказами не підтверджено, відповідні суми комісії не підлягають включенню до розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 900,00 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 22.04.2024 року по справі № 559/1622/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок заборгованості, виключивши з нього суми комісії за видачу та обслуговування кредиту, а також нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України відсотки та врахувавши здійснений відповідачем платіж від 17 вересня 2025 року та його спрямування на погашення заборгованості.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається нарахування відповідачу комісії 16 серпня 2025 в розмірі 450,00 грн, 16 вересня 2025 року - 450,00 грн, 17 жовтня 2025 року -450,00 грн., а також нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 75 грн. в день за період з 16 вересня по 17 вересня 2025 року включно, з 17 жовтня 2025 року по 24 лютого 2026 року включно та 25 лютого 2026 року в розмірі 25,00 грн в день.

Водночас суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту надання відповідачу самостійних послуг, за які нараховано комісію за надання та обслуговування кредиту, а також про те, що нарахування відсотківвідповідно до ст. 625 ЦК України в період дії в Україні воєнного стану є безпідставним, оскільки не відповідає приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому за таких обставин відповідні суми комісії та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України не підлягають включенню до розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, при визначенні фактичного розміру заборгованості суд враховує здійснений відповідачем ОСОБА_1 17 вересня 2025 року платіж у розмірі 2150,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору перший черговий платіж у розмірі 2000,00 грн., який мав бути внесений 15 вересня 2025 року, складався з 1550,00 грн процентів та 4450,00 грн комісії за надання кредиту. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем платіж внесений позичальником 17 вересня 2026 року в розмірі 2150,00 грн був спрямованиц на погашення 1550,00 грн відсотків, 450,00 грн. заборгованості по комісії та 150,00 грн. відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України.

Водночас, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахування зазначеної комісії та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, суми в розмірі 450,00 грн.та в розімрі 150,00 грн. не можуть бути зарахована на їхнє погашення як такі, що не є належним грошовим зобов`язанням відповідача.

За таких обставин суд вважає, що відповідні платежі відповідача підлягають перерахунку з урахуванням встановленої законом черговості погашення заборгованості, передбаченої ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», де зазначено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Враховуючи встановлену законодавством черговість погашення грошових вимог за договором про споживчий кредит, після погашення належних до сплати процентів сума фактично внесеного платежу, яка залишилася, підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту. Отже, із внесених відповідачем 2000,00 грн. сума 1550,00 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів, а решта 600,00 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.

Згідно з графіком платежів, визначеним договором загальна сума процентів за весь строк кредитування становить 6488,47 грн, а сума основного боргу 5000,00 грн.

Оскільки з нарахованих процентів відповідачем сплачено 1550,00 грн, залишок заборгованості за процентами становить 4938,47 грн (6488,00 грн - 1550,00 грн). Із суми основного боргу 5000,00 грн у рахунок його погашення має бути зараховано 600,00 грн, у зв`язку з чим залишок основної суми кредиту становить 4400,00 грн.

Таким чином, за результатами проведеного судом розрахунку, здійсненого з урахуванням умов кредитного договору та додаткового договору, фактично отриманої відповідачем суми кредиту, здійсненого ним платежу та виключення необґрунтовано нарахованих комісій та штрафів, заборгованість відповідача становить 9338,47,00 грн, з яких 4400,00 грн - основна сума кредиту та 4938,47 грн. - проценти за користування кредитом.

З огляду на наведене належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором № 16.08.2025-100001596 від 16 серпня 2025 року, складає 9338,47 грн, з яких 4400,00 грн - основна сума кредиту та 4938,47 грн. - проценти за користування кредитом.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився та належними доказами не спростував доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено обов`язок позичальника повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, визначені договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення вказаної суми заборгованості.

На підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 16.08.2025-100001596 від 16 серпня 2025 року, в розмірі 9338,47 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в розмірі 1132,70 грн.,пропорційно розміру задоволених вимог.

Доказів понесення інших витрат по справі позивачем суду не надано. Проте суд враховує, що в позовнй заяві представником позивача зазначено, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 16.08.2025-100001596 від 16.08.2025 у розмірі 9338,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1132,70грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» код ЄДРПОУ 37356833, адреса 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а.

Відповідач: ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: