Рішення № 139633794, 07.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2458/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Шмідт Альони Ігорівни ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Логістика" (пр.Байрона (Героїв Сталінграда), буд. 167В, офіс. 43, м. Харків, 61162; код ЄДРПОУ 45564310) про стягнення 70 000,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Шмідт Альона Ігорівна 10.07.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Логістика" про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 70 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Заявки № 5 від 10.09.2025 до Договору № 11/07/2025 від 11.07.2025 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом та приписів чинного законодавства, не здійснив оплату в повному обсязі за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 позовну заяву фізичної особи - підприємця Шмідт Альони Ігорівни прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2458/26; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Проте, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 23.07.2026 двічі була надіслана на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте повернута до господарського суду без вручення адресатові (в перший раз - у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою; в другий раз - за закінченням терміну зберігання).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) належить до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Також відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, що не було зроблено відповідачем.

На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.07.2025 між фізичною особою - підприємцем Шмідт Альоною Ігорівною (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Логістика" (відповідач) було укладено Договір № 11/07/2025 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

На підставі Заявки № 5 від 10.09.2025, яка є додатком до Договору №11/07/2025 від 11.07.2025, позивачем було прийнято до виконання та виконано зобов`язання з міжнародного автомобільного перевезення вантажу за маршрутом: сел. Слобожанське (Харківська обл., Україна) - м. Гянджа (Азербайджан), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 132 від 11.09.2025, яка містить відмітки про отримання вантажу одержувачем 26.09.2025.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 11/07/2025 від 11.07.2025, вартість послуг за перевезення вантажу є договірною і визначається в Заявці.

Вартість послуг з перевезення була погоджена сторонами у п. 13 Заявки № 5 від 10.09.2025 та становила 4 400 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 181 340,72 грн, що відображено у рахунку № 27 від 11.09.2025.

Згідно з п. 4.3 Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника з коштів, отриманих від Замовника протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Перевізника оригіналів документів (якщо в заявці не вказано інше).

Відповідно до п. 14 Заявки, форма оплати: безготівковий розрахунок; 50% - після замитнення автомобіля в Україні 2 дні; 50% - після вивантаження авто у вантажоотримувача протягом 2-х днів по фотокопії ЦМР ( з обов`язковим досиланням рахунку (1 екз.), акту (2 екз.), заявки (2 екз.), договору (2 екз.) та ЦМР.

На виконання умов Договору та Заявки, відповідач здійснив часткову оплату вартості перевезення, а саме: 03.10.2025 - 90 670,36 грн та 16.01.2026 - 20 670,36 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

Здійснюючи часткову оплату наданих послуг, відповідач протягом тривалого часу не заявляв будь-яких заперечень щодо обсягу, якості чи вартості наданих послуг, а також не оспорював факту виконання позивачем перевезення.

Отже, загальна сума заборгованості за надані послуги становить 70 000, 00 грн (181 340,72 грн (вартість послуг з перевезення) - 111 340,72 грн (загальна сума сплачених коштів)).

20.05.2026 позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про погашення заборгованості за Договором № 11/07/2025 від 11.07.2025, що підтверджується накладною ТОВ "Поштова служба "Е-Пост" № 2077215 та описом вкладення.

Відповідно до Інформації щодо стану доставки відправлення № 2077215, відправлення не було отримане відповідачем та 09.06.2026 передано на зберігання (закінчення встановленого терміну зберігання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женева (далі - Конвенція).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (стаття 1 Конвенції).

Згідно зі статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (AirWaybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (BillofLading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (CargoManifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 1 статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На підтвердження укладення договору перевезення та факту надання відповідних послуг, у відповідності з частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України та статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, складена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від №132 від 11.09.2025.

Зазначена CMR містить відмітку вантажоодержувача про отримання вантажу 26.09.2025 та не містить будь-яких застережень щодо його прийняття, що підтверджує належне виконання Позивачем своїх зобов`язань з перевезення.

Статтею 5 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом частини першої статті 916 ЦК України, за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до частини першої статті 5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт", в обов`язки автомобільного перевізника входить, серед іншого, забезпечення виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством.

Матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконано зобов`язання з перевезення вантажу.

Водночас, відповідач не виконав обов`язку щодо повної оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У призначенні обох платежів відповідач зазначив: "Доплата за міжнародні перевезення по рах. № 27 від 11.09.2025, без ПДВ", чим визнав наявність договірних правовідносин між сторонами, факт надання позивачем послуг з міжнародного перевезення, а також свій обов`язок щодо їх оплати, що свідчить про визнання відповідачем існування грошового зобов`язання за Договором.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 70 000,00 грн боргу.

Відтак, позовні вимоги фізичної особи - підприємця Шмідт Альони Ігорівни підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 38 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Логістика" (пр.Байрона (Героїв Сталінграда), буд. 167В, офіс. 43, м. Харків, 61162; код ЄДРПОУ 45564310) на користь фізичної особи - підприємця Шмідт Альони Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - заборгованість у розмірі 70 000,00 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "10" вересня 2026 р.

СуддяН.М. Кухар