Рішення № 139632452, 09.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Справа № 914/3708/23(914/721/26)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981)

про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та заборгованості з виплат за роз`їзний характер робіт в сумі 107 209,82 грн

в межах провадження у справі № 914/3708/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусінвестгруп», м. Вінниця

про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області ухвалою від 20.03.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Босака О. Є., попереднє засідання суду призначено на 08.05.2024.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» офіційно оприлюднено у встановленому законодавством порядку.

10.03.2026 ОСОБА_1 подано позовну заяву до ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 95 189,67 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 12 019,82 грн заборгованості з виплат за роз`їзний характер (всього заявлено до стягнення 107 209,82 грн).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.03.2026, справу № 914/721/26 передано для розгляду судді Чорній Л. З., в провадженні якої перебуває справа № 914/3708/23 про банкрутство ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу 10-денний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

12.05.2026 позивачем надано документи, якими недоліки позовної заяви ним усунуто, відповідно до чого 22.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та заборгованості з виплат за роз`їзний характер робіт в сумі 107 209,82 грн прийнято до розгляду в межах провадження справи № 914/3708/23 про банкрутство ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» справу призначено до судового розгляду на 22.07.2026.

Однак, 22.07.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чорній Л. З.

У зв`язку з виходом на роботу судді Чорній Л. З., суд призначив справу до розгляду на 09.09.2026.

У судове засідання 09.09.2026 сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 09.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція сторін.

Позивач вказує, що перебуває у трудових відносинах із Філією «Старосамбірський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 20.03.2025.

За твердженням позивача, відповідач не виплатив йому заробітну плату в розмірі 95 189,67 грн та надбавку за роз`їзний характер робіт в розмірі 12 019,82 грн, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 107 209,82 грн, стягнення якої є предметом заявленого позову.

Відповідач через систему «Електронний суд» 21.07.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про часткове погашення заборгованості в розмірі 20 000,00 грн із заробітної плати та додав, що в нього відсутні заперечення щодо задоволення позову у частині стягнення 75 189,67 грн заробітної плати та 12 019,82 грн надбавки за роз`їзний характер робіт. Також, 08.09.2026 відповідач надав докази часткового погашення суми заробітної плати 04.09.2026 у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується відомістю розподілу виплат АТ «Приват Банк» щодо філії Старосамбірський райавтодор.

Обставини справи та оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

На підтвердження факту трудових відносин між сторонами матеріали справи містять Довідку, видану ОСОБА_1 начальником філії «Старосамбірський райавтодор» ОСОБА_2 про те, що позивач дійсно працює у філії «Старосамбірський райавтодор» з 20.03.2025 по теперішній час.

Відповідно до Довідки про залишок невиплачених коштів працівнику ОСОБА_1 , виданої головним бухгалтером філії «Старосамбірський райавтодор», заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.01.2026 становить 108 093,49 грн, зокрема: 95 189,67 грн залишок по виплаті зарплати, 12 019,82 грн залишок по виплаті надбавки за роз`їзний характер робіт та 884,00 грн підзвітних коштів.

Конституцією України, яка має найвищу юридичну силу, визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з статтями 21, 43 Конституції України, статтями 94, 115 КЗпП України, статтями 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статей 21 та 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено також частиною п`ятою статті 97 КЗпП України.

Частиною першою статті 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Отже, у відповідача існував обов`язок по виплаті працівнику належної йому заробітної плати у встановлений законодавством строк. Факт існування заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати відповідачем не заперечується, як і не заперечується безпосередньо сума заборгованості.

Таким чином, наданими належними письмовими доказами встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем щодо виплати останньому заробітної плати та надбавки за роз`їзний характер робіт, що складає 107 209,49 грн.

Водночас, судом встановлено, що позивач, розраховуючи заборгованість по заробітній платі, допустив помилку у визначенні остаточної суми заборгованості. Зокрема, сума заборгованості (95 189,67 грн заробітна плата + 12 019,82 грн надбавка за роз`їзний характер роботи) становить 107 209,49 грн, натомість позивачем помилково заявлено до стягнення 107 209,82 грн.

Відтак у стягненні 0,33 грн суд відмовляє з огляду на безпідставність заявленої позовної вимоги в цій частині.

Щодо часткового погашення заборгованості в розмірі 40 000,00 грн заробітної плати суд зазначає наступне.

Статтею 231 ГПК України визначено перелік підстав для закриття судом провадження у справі. Зокрема, згідно вимог пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Оскільки, існування предмета спору в частині стягнення 40 000,00 грн основного боргу припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження в справі у цій частині необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої та третьої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3 328,00 грн на підставі статті 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 86, 236-241 ГПК України, статтями 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 40 000,00 грн заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 67 209,49 грн, що складається з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 55 189,67 грн; та заборгованості із виплати за роз`їзний характер робіт в розмірі 12 019,82 грн.

4. У частині стягнення з відповідача 0,33 грн відмовити.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981) в дохід Державного бюджету України 3 328,00 грн судового збору.

6. Накази видати згідно зі статтею 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 10.09.2026.

Суддя Чорній Л.З.