Рішення № 139632453, 20.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Справа № 914/738/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі:

позивача-1 Адміністрації Державної прикордонної служби України

позивача-2 Військової частини НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024"

про стягнення 3020446,63 грн

за участю представників:

від прокуратури Маркевич А.М.

від позивача-1 Рибак І.І.

від позивача-2 Окілка В.М.

від відповідача не з`явився

ПРОЦЕС.

Позовні вимоги заявлено Першим заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі позивача-1 Адміністрації Державної прикордонної служби України, позивача-2 Військової частини НОМЕР_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославчик-2024» на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 302446,63 грн, з яких 233147,13 грн - інфляційні втрати (період нарахування: з грудня 2023 року по січень 2026 року та 69299,50 грн - 3% річних (період нарахування: з 09.12.2023 до 05.03.2026).

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

У судове засідання 20.08.2026 з`явились прокурор та представники позивачів. Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Представники позивачів підтримали позицію прокуратури, позов просили задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Явка відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

СУТЬ СПОРУ ТА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у справі № 914/2772/24 остаточно встановлено факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 1032000,00 грн, а також обов`язок їх повернення покупцю.

До того ж, прокурор зауважив, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у справі № 914/2772/24 відповідачем виконано не було у повному обсязі, тобто, як зазначив прокурор, заборгованість станом на момент пред`явлення позову залишається у розмірі 1032000,00 грн.

При цьому, як вказав прокурор у позовній заяві, незалежно від факту попереднього направлення відповідачу листів-вимог, зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів є таким, що виникає безпосередньо із закону, а момент прострочення визначається з урахуванням правової позиції Верховного Суду, згідно з якою обов`язок повернути виникає відразу після отримання коштів без достатньої правової підстави, і саме з цього моменту підлягають нарахуванню суми, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, як зазначив прокурор, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 1032000,00 грн, покупець відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми, як способу захисту майнового права та компенсації знецінення грошових коштів унаслідок їх тривалого утримання відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024" на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 302446,63 грн, з яких інфляційні втрати в розмірі 233147,13 грн та 3% річних у розмірі 69299,50 грн.

Адміністрація Державної прикордонної служби України та Військова частина НОМЕР_1 підтримали позицію прокуратури, позов просили задовольнити.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у справі №914/2772/24, яке набрало законної сили 27.06.2025, позов задоволено та вирішено:

- визнати недійсним пункт 3.1. договору №106-23 від 12.10.2023 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість 20%, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гідробест» (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославчик-2024»);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024" на користь Військової частини НОМЕР_1 грошові кошти (сплачене ПДВ) у розмірі 1032000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14806,40 грн.

Як встановлено рішенням суду від 22.05.2025 у справі №914/2772/24, між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гідробест» (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославчик-2024») (продавець) укладено Договір №106-23 від 12.10.2023, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується продати двигун Е4-В спеціального призначення (ДК 021:2015:34730000-3 - Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів) (надалі - товар), а покупець придбати товар за рахунок асигнувань загального фонду, КПКВК 1002030 «Забезпечення виконання завдань, функцій та підготовка кадрів Державної прикордонної служби України», КЕКВ 2260 «Видатки та заходи спеціального призначення».

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна цього договору складає 6192000,00 грн, у тому числі - 1032000, 00 грн.

Як встановлено рішенням суду від 22.05.2025 у справі №914/2772/24, на виконання вказаного договору продавець поставив покупцю обумовлений сторонами товар на зазначену суму, що підтверджується видатковою накладною №46 від 05.12.2023 на суму з ПДВ - 6192000,00 грн (сума ПДВ 1032000,00 грн).

Відповідно до платіжної інструкції №838 від 07.12.2023 позивач оплатив поставлений відповідачем товар на загальну суму 6192000,00 грн у т.ч. ПДВ - 1032000,00 грн.

Як встановлено рішенням суду від 22.05.2025 у справі №914/2772/24, зміст оспорюваного пункту договору (пункт 3.1. договору) суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього пункту договору недійсним у частині включення 20% ПДВ в розмірі 1032000,00 грн до вартості товару.

Як також встановлено рішенням суду від 22.05.2025 у справі №914/2772/24, оскільки відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024") отримав від позивача (Військової частини НОМЕР_1 ) суму ПДВ за відсутності правових підстав для його нарахування в розмірі 20% та включив його до вартості товару, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у сумі 1032000,00 грн відповідно до статті 1212 ЦК України. Неповернення відповідачем зазначеної суми, отриманої ним за відсутності правової підстави, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача.

17.07.2025 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2772/24, яке набрало законної сили 27.06.2025, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024" на користь Військової частини НОМЕР_1 грошових коштів (сплачене ПДВ) у розмірі 1032000,00 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 14806,40 грн.

02.09.2025 постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ханик Юльгою Богданівною відкрито виконавче провадження (ВП №78986139) з виконання наказу №914/2772/24 виданого 17.07.2025 Господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024" на користь Військової частини НОМЕР_1 грошових коштів (сплаченого ПДВ) у розмірі 1032000,00 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 14806,40 грн.

Як встановлено судом із Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на дату ухвалення рішення суду у даній справі виконавче провадження №78986139 не завершене (статус: відкрито).

Відтак, як вказав прокурор, у відповідача існує грошове зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), яке підлягало негайному виконанню, а у разі невиконання вважається простроченим із настанням правових наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо порушення інтересів держави та наявності підстав для звернення прокурора.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор, посилаючись на статтю 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», зазначив, що фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

Як вказано у позовній заяві, Військова частина НОМЕР_1 входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке, в свою чергу, є територіальним органом Адміністрації Держприкордонслужби згідно з компетенцією, визначеною законодавством України.

Як зазначив прокурор, у спірних правовідносинах, що виникли з укладення та виконання Договору №106-23 від 12.10.2023 щодо поставки двигунів Е4-В спеціального призначення, Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснювала повноваження з матеріально-технічного забезпечення для реалізації такої функції держави як захист суверенітету і територіальної цілісності України в умовах збройної агресії російської федерації.

При цьому, як зазначено у позовній заяві, Військова частина НОМЕР_1 у зазначених правовідносинах не лише діяла як державний замовник у сфері оборони та безпеки, а й, з огляду на оплату поставленого товару за рахунок бюджетних асигнувань (КПКВК 1002030, КЕКВ 2260), реалізовувала владні повноваження розпорядника бюджетних коштів у розумінні пункту 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відтак, прокурор вказав, що саме Адміністрація Держприкордонслужби (головний розпорядник бюджетних коштів), як орган, уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, а також Військова частина НОМЕР_1 (розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня), як сторона Договору, з виконання якого виник спір, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

20.02.2026 Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону звернулась до Військової частини НОМЕР_1 листом №39-5-6-1631ВИХ-26 з проханням надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів, а саме:

- чи зверталась Військова частина НОМЕР_1 до ТОВ «Ярославчик-2024» або до суду із вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якщо так - надати копії підтверджуючих документів, якщо ні - зазначити причини;

- чи виконано рішення суду у справі №914/2772/24, якщо так дату фактичного повернення коштів та копії платіжних документів, якщо ні - інформацію про стан виконання.

Листом від 26.02.2026 №10/646-26-Вих Військова частина НОМЕР_1 повідомила про вжиті нею заходи із примусового виконання рішення суду про стягнення грошових коштів за рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у справі № 914/2772/24. Водночас у листі Військова частина НОМЕР_1 послалась на мінливий характер судової практики як підставу непред`явлення позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

27.02.2026 Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону направила лист №39-5-6-1848ВИХ-26 Військовій частині НОМЕР_1 та Адміністрації Державної прикордонної служби України з повідомленням про те, що у зв`язку з невиконанням ТзОВ «Ярославчик-2024» грошового зобов`язання зі сплати безпідставно набутих коштів у розмірі 1032000,00 грн, наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, керуючись статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура запропонувала у строк до 13.03.2026 надати інформацію про вжиті заходи щодо стягнення з ТзОВ «Ярославчик-2024» 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на суму безпідставно набутих коштів (1032000,00 грн), зокрема звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідь Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 02.03.2026 №02.6/17535-26-Вих повідомила, що Військова частина НОМЕР_1 не зверталась до суду з позовною заявою. Також зазначила, що з метою захисту порушених інтересів держави не заперечує щодо подання Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону позовної заяви до суду.

09.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 листом від №10/723-26-Вих в доповнення до свого листа від 26.02.2026 №10/646-26-Вих повідомила, що Військова частина НОМЕР_1 до суду з позовними вимогами про стягнення з ТзОВ «Ярославчик-2024» 3% річних та інфляційних втрат на суму безпідставно набутих коштів у розмірі 1032000,00 грн не зверталась.

Окрім того, як вказано прокурором у позовній заяві, з боку органів, уповноважених державою на захист її інтересів (Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 ), допущено нездійснення такого захисту не подано до суду позовної заяви про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у загальній сумі 302446,63 грн, з яких інфляційні втрати - 233147,13 грн та 3% річних - 69299,50 грн.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону листом №39-5-6-2211ВИХ-26 від 11.03.2026 повідомлено Адміністрацію Державної прикордонної служби України та Військову частину НОМЕР_1 про звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024".

Щодо суті спору.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у справі № 914/2772/24, яке набрало законної сили 27.06.2025, пункт 3.1. договору суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього пункту договору недійсним у частині включення 20% ПДВ в розмірі 1032000,00 грн до вартості товару, а також підставою для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у сумі 1032000,00 грн відповідно до статті 1212 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (аналогічний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Із цього моменту виникає передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із набуттям відповідачем безпідставно набутих грошових коштів зобов`язання повернути покупцю суму таких коштів відповідно до приписів статті 1212 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на суму цього грошового зобов`язання можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

При цьому, незалежно від факту попереднього направлення відповідачу листів-вимог, зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів є таким, що виникає безпосередньо із закону, а момент прострочення визначається з урахуванням правової позиції Верховного Суду, згідно з якою обов`язок повернути виникає відразу після отримання коштів без достатньої правової підстави, і саме з цього моменту підлягають нарахуванню суми, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 233147,13 грн інфляційних втрат, що нараховані за період з грудня 2023 року по січень 2026 року та 69299,50 грн 3% річних, що нараховані за період з 09.12.2023 до 05.03.2026, є обґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов у даній справі є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню повністю.

ВИТРАТИ ПО СПЛАТІ СУДОВОГО ЗБОРУ.

При зверненні до суду із позовною заявою Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону було сплачено судовий збір в розмірі 3629,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №239 від 10.03.2026.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь прокуратури 3629,36 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов у даній справі підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024" (79008, місто Львів, вулиця Лесі Українки, будинок 25, ідентифікаційний код: 43283555) на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, ідентифікаційний код: 00034039) в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) інфляційні втрати у розмірі 233147,13 грн та 3% річних у розмірі 69299,50 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославчик-2024" (79008, місто Львів, вулиця Лесі Українки, будинок 25, ідентифікаційний код: 43283555) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11, ідентифікаційний код: 38296363) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3629,36 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 10.09.2026.

Суддя Петрашко М.М.