Рішення № 139631846, 10.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/969/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр", вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 42 637,45 грн.

встановив:

позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №011/38438/439102 від 28.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного кредитного договору, в результаті чого утворилася заборгованість, а також набуттям позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором внаслідок укладення договорів про відступлення права вимоги. Крім цього, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн. Нормативними підставами позову є статті 512, 525, 530, 1046, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України.

06.08.2026 суд постановив відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, вказаною ухвалою від 06.08.2026 суд постановив витребувати у АТ "Райффайзен банк" письмові докази, які становлять банківську таємницю: документальне підтвердження, щодо надання (видачі) кредитних коштів за Договором № 011/38438/439102 від 28.08.2018 , укладеним між АТ "Райффайзен банк" та ФОП Пільо Андрій Миколайович (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у тому числі: виписки за період з 28.08.2018 по 20.09.2019, меморіальні ордери, розрахункові документи та/або інші підтверджуючі документи щодо здійснення операції з надання кредиту (незалежно від форма готівкою, безготівково, у вигляді оплати за товар чи послугу) та які підтверджують суму заборгованості на дату відступлення права вимоги; детальний розрахунок заборгованості за Договором № 011/38438/439102 від 28.08.2018, укладеним між АТ "Райффайзен банк" та ФОП Пільо Андрій Миколайович (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за період з 28.08.2018 по 20.09.2019, із відображенням сума основного боргу, процентів, комісій (у разі їх нарахування) та здійснених платежів.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвалу про відкриття провадження у справі надсилають учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. За приписами ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету, ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.08.2026 суд надсилав відповідачу за його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві і визначеним у витязі з Єдиного державного демографічного реєстру.

Надсилання ухвали підтверджують відтиск штампа вихідної кореспонденції на її звороті та сформований список розсилки. На адресу суду повернулося поштове відправлення R 067250427570 з причин "закінчення встановленого терміну зберігання".

Здійснюючи аналіз ст. 242 ГПК України, а також п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, КГС ВС сформулював висновок про те, що у разі направлення судом ухвали про вчинення відповідної процесуальної дії або судового рішення рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови КГС ВС від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 909/2584/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.10.2023 у справі № 910/2635/23).

В постанові КГС від 19.11.2024 у справі № 758/1436/21 зазначено, що Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (такий висновок міститься у постанові ВП ВС від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 07.02.2024 у справі № 904/853/23).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та оприлюднюються в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 06.08.2026 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд цієї справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

На виконання вимог суду АТ "Райффайзен банк" 31.08.2026 надало витребувані докази.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК Аваль" (далі Банк) та фізичною особою - підприємцем Пільо А.М. укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № №011/38438/439102 від 28.08.2018 (далі - Кредитний договір).

Згідно з умовами п. 1.1. Кредитного договору протягом строку дії Кредиту Банк надає Клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 2600642433 (далі - Рахунок), шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів.

Максимальний ліміт Кредиту за договором складає 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн (далі - Максимальний ліміт).

В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт).

На дату укладення Договору Поточний ліміт Кредиту складає 25 000,00 грн. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору строк дії Кредиту (далі - Строк дії Кредиту) - з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору (далі - Дата початку кредитування) по 28.08.2020 включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором).

В пункті 1.3. Кредитного договору сторони договору погодили, що без укладання додаткових угод до договору, Банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці, за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:

- Банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту;

- відсутні факти невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за договором;

- відсутні умови, передбачені п. 8.2. договору.

Використання Клієнтом за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода Клієнта на продовження строку дії кредитору.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних, крім випадків, передбачених п. п. 2.2. Договору.

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що на умовах Договору, у разу ініціювання Клієнтом операцій по Рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на Рахунку власних коштів Клієнта, Банк зобов`язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах Поточного ліміту та здійснити ініційовану клієнтом операцію. З моменту здійснення таких платежів Банк вважається таким, що надав Клієнту кредит на суму здійснених Банком платежів. При цьому, використання коштів за рахунок кредиту з використанням платіжної картки до рахунку із застосуванням ПІН-коду та/або реквізитів картки (зокрема, номер картки, строк дії картки, код cvv2, тощо), у т. ч. довіреними особами Клієнта, або із застосуванням CIN-коду, при здійсненні видаткових операцій з Рахунку, розглядається Сторонами як використання Кредиту Клієнтом.

Пунктом 5.1. Кредитного договору визначено, що Клієнт зобов`язаний протягом дії Договору здійснювати Погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на Рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору, та здійснити повне (остаточне) Погашення заборгованості не пізніше з Дати закінчення кредитування. Під поняттям "Погашення заборгованості" Сторони розуміють повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Банка, пов`язаних з неналежним виконанням Клієнтом умов Договору.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору Клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору). Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Банка. При цьому, залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Клієнтом Банку за Договором в термін виконання зобов`язань Клієнта за Договором, Клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 12.4. Кредитного договору погоджено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 років.

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за Договором. Укладання Договору здійснюється в рамках спільної акції, що проводиться Банком та Страховиком, та є підставою для надання Клієнту передбачених Договором спеціальних умов кредитування (п. 13.2 кредитного договору).

На виконання умов Кредитного договору АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" було надано відповідачу кредит, яким відповідач користувався, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку, яку надав АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" на вимогу суду.

20.09.2019 було укладено договір № 114/2-19-F відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 011/38438/439102.

Відповідно до платіжних доручень №2, 1 ТОВ "Вердикт капітал" оплатило АТ "Райффайзен Банк Аваль" 20.09.2019 - 1 265 820,00 грн, 12.12.2019 - 1 786 551,53 грн згідно договору №114/2-19-F від 20.09.2019.

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступив шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр боржників) (п. 2.1. Договору відступлення).

В пункті 5.2. Договору відступлення сторони погодили, що Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Акти приймання передачі реєстру боржників від 10.01.2023 підписані представниками ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та скріплені печатками сторін (Додаток 2, додаток 4 до договору про відступлення).

Крім цього, 28.02.2023 між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (Сторона-1) та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (Сторона-2) було підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого Сторона-1 має перед Стороною-2 непогашені грошові зобо"язання , зокрема, по договору № 10-01/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Також 04.02.2025 між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено додаткову угоду № 10/2023 до Договору відступлення №10-01/2023, якою внесено зміни в Реєстр боржників.

Згідно Реєстру боржників (зі змінами) до Договору відступлення Новому кредитору ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було відступлено в тому числі: право вимоги до Пільо А.М. за Кредитним договором №011/38438/439102 на суму 42 637,45 грн, в тому числі 29 494,52 грн основного боргу та 6 667,66 грн заборгованості за процентами та 6 475,27 грн відповідальність за порушення грошового зобов"язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України (№17693 в Реєстрі Боржників).

За розрахунками позивача загальний розмір заборгованості за спірним Кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви становить становить 42 637,45 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 29 494,52 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 667,66 грн, інфляційні збитки - 5 154,08 грн, нараховані 3% річних - 1 321,19 грн.

Несплата відповідачем вказаної суми боргу стала підставою для звернення позивачем до господарського суду з позовом, який розглядається у цій справі.

Норми права.

Судом на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховується правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

На підставі ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно наданих до матеріалів справи банківської виписки по рахунку, розрахунку заборгованості, Кредитор надав Позичальнику кредит у розмірі 31 000,00 грн, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритого в АТ "Райффайзен Банк Аваль", для подальшого використання його за цільовим призначенням, копія виписки по рахунку та розрахунок заборгованості містяться в матеріалах справи (електронний доказ).

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 30.08.2019 №353/614/15-ц, банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених Договором, що підтверджується випискою та розрахунком заборгованості.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як уже встановлено судом, 20.09.2019 було укладено договір № 114/2-19-F відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 011/38438/439102 від 28.08.2018.

10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № 011/38438/439102 від 28.08.2018, що укладений між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Пільо А.М.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вказаних договорів про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди про заміну кредитора у зобов`язанні, яким, за наслідком укладення вказаних Договорів став ТОВ "Коллект Центр".

Оскільки, заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на зміст зобов`язання, після підписання договору про відступлення права вимоги, що підтверджує факт відсутності заперечень з боку відповідача (боржника) щодо заміни кредитора, до нового кредитора перейшли всі обов`язки первісного кредитора.

Приписами ч. 1 ст. 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

З боку відповідача (боржника) будь-які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни кредитора не надходили. Матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жоден із укладених договорів не визнавався недійсними, достроково не припинявся.

Таким чином, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до ФОП Пільо А.М. за Кредитним договором №011/38438/439102 від 28.08.2018.

Відповідно до змін в реєстр боржників до договору про відступлення від 10.01.2023, який є додатком №1 до додаткової угоди №10/23 від 04.02.2025, ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 011/38438/439102 від 28.08.2018 на загальну суму 42 637,45 грн, з яких 29 494,52 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 667,66 грн - заборгованість за відсотками, відповідальність за порушення зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України - 6 475,27 грн (№17693 реєстру боржників).

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання, зокрема, не повернув кредитні кошти та не здійснив в повному обсязі сплату процентів, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь нового кредитора, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", заборгованості за кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 42 637,45 грн.

Доводів позивача відповідач не спростував, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення ухвалено на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позову заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми cудових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У вказаному розрахунку вказано, що попередньо зазначені судові витрати будуть складатися із: витрат на судовий збір за подання позову 2 662,40 грн та витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 16 000,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р., укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал асістант»; прайс-листа вартості послуг адвокатського об`єднання «Лігал асістант»; заявки про надання правової допомоги від 01.06.2026 до договору №01-07/2024 від 01.07.2024, витяг з акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026.

Як вбачається зі змісту договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (Адвокатське об`єднання), відповідно до умов п. 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1.1 та п. 2.1.3 договору Адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення

- представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що надання правової допомоги клієнту, здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об`єднання.

Згідно з п. 3.1.3. договору клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у додатку №1 до договору).

Згідно з п. 4.3. договору факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору), який готується Адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

Пунктом 7.1. визначено, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 2081 від 01.06.2026, між сторонами договору погоджено надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням по супроводу примусового стягнення заборгованості з ФОП Пільо А.М., загальною вартістю 16 000,00 грн, з яких: надання усної консультації з вивченням документів за 2 год. роботи - 4 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду за 4 год. роботи - 12 000,00 грн.

В подальшому, як випливає з матеріалів справи, 30.06.2026 між сторонами було складено акт №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, згідно якого сторони погодили надання правової допомоги згідно заявки на загальну суму 16 000,00 грн, з яких: надання усної консультації з вивченням документів за 2 год. роботи - 4 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду за 4 год роботи - 12 000,00 грн.

Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу Україниу разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правиламистатті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-листа вартості послуг адвокатського об`єднання «Лігал асістант»; заявки про надання правової допомоги № 2081 від 01.06.2026, акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат ТОВ «Коллект Центр» на правову допомогу у справі № 909/969/26 в розмірі 16 000,00 грн, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача за надані послуги за договором про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 виходячи з наступного.

Щодо витрат на надання усної консультації з вивченням документів (п. 1.2 акту про надання юридичної допомоги від 30.06.2026) - 4 000,00 грн, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду у справі № 925/1287/24 від 06.08.2025 послуги щодо зустрічі з клієнтом, вивчення правової проблеми, матеріалів господарської справи, консультування, вивчення матеріалів, складання правової позиції, підготовка відзиву та доповнень до відзиву є єдиним комплексом юридичних послуг з формування правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у відзиві та доповненні до відзиву. Таким чином, послуги з надання усної консультації та вивчення документів є складовою послуги з підготовки позовної заяви (п. 1.2 акту про надання юридичної допомоги від 30.06.2026).

Водночас суд вважає цілком обґрунтованими віднесення до складу судових витрат на правову допомогу витрати в сумі 12 000,00 грн. за підготовку позовної заяви.

В свою чергу з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що вище встановлений необхідно неминучий розмір витрат на правову допомогу у даній справі в сумі 12 000,00 грн може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 909/969/26, підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 12 000,00 грн, в іншій частині - у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість у розмірі 42 637,45 грн, 2 662,40 грн судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя У.І.Гула