Рішення № 139631488, 01.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2854/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Мороза А.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. 95-й квартал, буд. 10; ідентифікаційний код 44511760)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Профіт" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 14; ідентифікаційний код 37622036)

про стягнення 1 219 859 грн. 62 коп.

Представники:

від позивача: Гаценко О.В. - представник (самопредставництво)(в режимі відеоконференції);

від відповідача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2166/26 від 18.05.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Профіт" 1 219 859 грн. 62 коп. - заборгованості за товар, поставлений за договором поставки від 26.09.2024 №260924-М/пр.

Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 15 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та 14 638 грн. 40 коп. - витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем подано заяви (вх.№26633/26 від 01.06.2026) та (вх.№26663/26 від 01.06.2026) щодо усунення недоліків позовної заяви, відповідно до яких позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 25.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 18.06.2026 о 17:00 год.

Позивач у заяві (вх.№28684/26 від 10.06.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" у судовому засіданні, що призначене на 18.06.2026 о 17:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" (вх.№28684/26 від 10.06.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 18.06.2026 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 05.08.2026 о 15:30 год.

Позивач у заяві (вх.№35582/26 від 17.07.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" у судовому засіданні, що призначене на 05.08.2026 о 15:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" (вх.№35582/26 від 17.07.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 05.08.2026 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 01.09.2026 о 16:00 год.

Позивач у заяві (вх.№38749/26 від 06.08.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" у судовому засіданні, що призначене на 01.09.2026 о 16:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" (вх.№38749/26 від 06.08.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 01.09.2026 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник відповідача не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З долучених судом до матеріалів справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що:

- ухвала суду від 08.06.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 09.06.2026 о 09:20 год. (а.с. 112);

- ухвала суду від 11.06.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 11.06.2026 о 18:25 год. (а.с. 117);

- ухвала суду від 18.06.2026 про продовження підготовчого провадження в межах розумного строку та відкладення підготовчого засідання була доставлена до електронного кабінету відповідача 19.06.2026 о 19:16 год. (а.с. 124);

- ухвала суду від 23.07.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 24.07.2026 о 19:45 год. (а.с. 129);

- ухвала суду від 05.08.2026 по закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті була доставлена до електронного кабінету відповідача 05.08.2026 о 18:45 год. (а.с. 136);

- ухвала суду від 07.08.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 07.08.2026 о 21:11 год. (а.с. 141).

Суд вважає за необхідне зазначити, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 08.06.2026, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 01.09.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-Профіт", як покупцем, було укладено договір поставки від 26.09.2024 №260924-М/пр. (надалі - Договір, т. 1, а.с. 20-22).

Відповідно до пункту 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується протягом строку дії цього Договору передавати/поставляти покупцю у власність молочну продукцію, іменовану надалі "Продукція/Товар", а покупець зобов`язується приймати та оплачувати дану продукцію на умовах передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, кількість і асортимент продукції вказуються у рахунку-фактурі та видатковій накладній.

Згідно з пунктом 2.2 Договору унормовано, що кількість і асортимент продукції, що поставляється, визначається за взаємною домовленістю сторін, що відображається у рахунку-фактурі та видатковій накладній. У разі отримання продукції і прийняття її Покупцем в більшому обсязі та/або іншому асортименті, ніж передбачено заявкою, поставка в даній кількості і асортименті вважається узгодженою між сторонами і здійсненої за цим договором.

Поставка продукції здійснюється на підставі попередньої заявки покупця (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору заявка оформлюється у письмовому вигляді і передається по електронній пошті або надається в усній формі на телефон Постачальника (+38(__)__) і є обов`язковою умовою для здійснення поставки. Заявка передається не пізніше 2 (двох) календарних днів до моменту поставки товару покупцю.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що продукція поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані в накладній (рахунку-фактурі), яка складається відповідно до надісланої заявки покупця та кількості відповідно до надісланої заявки покупця, за цінами, що вказані в рахунку-фактурі та видатковій накладній.

Поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в рахунку-фактурі та видатковій накладній і містять у собі всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати постачальника, які пов`язані з поставкою продукції (пункт 4.1 Договору).

Ціна на продукцію може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін. Зміна ціни після оплати продукції не допускається (пункт 4.2 Договору).

Загальна сума Договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом строку дії цього договору (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору визначено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання молочної продукції.

Відповідно до пункту 5.2 Договору визначено, що вид розрахунків - безготівковий.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що порядок і форма розрахунків можуть бути змінені за письмовою згодою сторін.

Датою оплати за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пунктом 5.4 Договору).

Згідно пункту 10.1 Договору цей договір діє з моменту його підписання сторонами до "31" грудня 2025 за умови виконання сторонами всіх своїх зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Як вбачається, позивачем відповідно до умов Договору було здійснено поставку відповідно до видаткових накладних на загальну суму 18 374 474 грн. 52 коп., що підтверджується видатковими накладними (т.2, а.с. 77-240).

Також матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних (т.3, 1-250, т.4, а.с. 1-108).

Відповідачем частково було здійснено оплату на загальну суму 17 154 614 грн. 90 коп., що підтверджується відповідними інструкціями (т. 1, а.с. 93-250, т. 2, а.с. 1-76).

Крім того, позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з листом-вимогою від 01.05.2026 №613 (т.1, а.с. 24-25).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата за поставлений товар проведена відповідачем частково на суму 17 154 614 грн. 90 коп., внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 1 219 859 грн. 62 коп., що і стало причиною виникнення спору і зверненням позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між сторонами було укладено договір поставки від 26.09.2024 №260924-М/пр..

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Позивач зазначає, що відповідачем частково здійснено сплату за поставлений товар, на суму 17 154 614 грн. 90 коп.

З урахуванням викладеного заборгованість відповідачем перед позивачем за поставлений за Договором товар складає 1 219 859 грн. 62 коп.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14 638 грн. 31 коп. - витрат на сплату судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано:

- копію Договору від 15.04.2026 №04/26 про надання правничої допомоги (т.1, а.с. 17-19);

- копію ордера від 26.05.2026 на надання правничої допомоги (т.1, а.с. 80);

- копію Акту про приймання наданих послуг від 18.05.2026 до Договору №04/26 про надання правової допомоги від 15.04.2026 (т.1, а.с. 9);

- квитанцію від 18.05.2026 про отримання грошових коштів за договором №04/26 від 15.04.2026 про надання правової допомоги (т.1, а.с. 23).

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1", як клієнтом, та адвокатом Гаценко Олександром Володимировичем, як адвокатом, було укладено Договір від 15.04.2026 про надання правової допомоги (надалі - Договір про надання правової допомоги), відповідно до пункту 1.1 якого адвокат зобов`язується надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до акту про приймання наданих послуг до Договору №04/26 про надання правової допомоги від 15.04.2026 адвокатом було надано позивачу професійну правничу допомогу, а саме: проведено аналіз чинного законодавства та судової практики щодо стягнення боргу; підготовлено та подано позовну заяву до суду для стягнення суми боргу в розмірі 1 219 859 грн. 62 коп. з ТОВ "ВВ-ПРОФІТ"; здійснено представництво інтересів клієнта в суді та інші процесуальні дії для захисту інтересів клієнта.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано види адвокатської діяльності, а саме серед іншого: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Враховуючи викладене, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши документи, на підставі яких позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, господарський суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, у зві`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 15 000 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. 95-й квартал, буд. 10; ідентифікаційний код 44511760) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Профіт" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 14; ідентифікаційний код 37622036) про стягнення 1 219 859 грн. 62 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Профіт" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 14; ідентифікаційний код 37622036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод №1" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. 95-й квартал, буд. 10; ідентифікаційний код 44511760) 1 219 859 (один мільйон двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 62 коп. - заборгованості, 14 638 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

10.09.2026