Рішення № 139607026, 09.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1017/26

Провадження № 2/302/631/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4413207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі.

Позивач зазначив, що кредитний договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг» шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

За твердженням представника позивача, відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором після проходження процедури ідентифікації та підтвердження наміру укласти договір, а також зазначив реквізити належної йому банківської картки, на яку кредитодавцем були перераховані кредитні кошти.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 1 500,00 грн строком на 360 календарних днів, тобто з 25 лютого 2024 року до 19 лютого 2025 року.

Представник позивача зазначив, що стандартна процентна ставка за договором становила 2,50 відсотка за кожен день користування кредитом, а у випадках, передбачених програмою лояльності кредитодавця, могла застосовуватися знижена процентна ставка у розмірі 1,75 відсотка за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти, відповідно до умов договору, підлягали наданню шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок відповідача із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, зазначеного ним під час оформлення кредиту.

Позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за договором та надало відповідачу кредитні кошти у повному обсязі.

Разом із тим відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач зазначив, що 25 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4413207.

За твердженням позивача, станом на день звернення до суду загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 15 037,50 грн, яка складається із:

?1 500,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

?9 150,00 грн проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором до відступлення права вимоги;

?4 387,50 грн проценти, нараховані позивачем після переходу до нього права вимоги за період з 26 жовтня 2024 року до 19 лютого 2025 року.

Посилаючись на положення статей 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, а також Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг», представник позивача просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 037,50 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Одночасно визначено здійснювати розгляд, формування та зберігання матеріалів цивільної справи у змішаній паперовій та електронній формах.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано відповідні відомості від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

21 серпня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» із витребуваними судом відомостями.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року постановлено продовжити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак через підсистему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Відзиву на позовну заяву, заперечень щодо позовних вимог чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 25 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 4413207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

У договорі зазначено персональні дані позичальника, зокрема його прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 500,00 грн на споживчі потреби, а позичальник повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором.

Строк кредитування становив 360 календарних днів з 25 лютого 2024 року до 19 лютого 2025 року, а періодичність сплати процентів визначено кожні тридцять календарних днів.

Тип процентної ставки за договором визначено як фіксований. Стандартна процентна ставка становила 2,50 відсотка за кожен день користування кредитом та підлягала застосуванню протягом усього строку кредитування. Водночас договором передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,75 відсотка за кожен день користування кредитом за умови виконання позичальником передбачених договором умов програми лояльності.

Із паспорта споживчого кредиту також убачається, що сума кредиту становила 1 500,00 грн, строк кредитування 360 календарних днів, кредит надавався на споживчі потреби у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеного позичальником. У паспорті визначено стандартну процентну ставку 2,50 відсотка за день та знижену процентну ставку 1,75 відсотка за день.

Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Із наданого примірника договору вбачається, що його підписано ОСОБА_1 25 лютого 2024 року о 09 годині 05 хвилин 01 секунді електронним підписом одноразовим ідентифікатором 46210.

Водночас у паспорті споживчого кредиту містяться відомості про його підписання ОСОБА_1 того ж дня та у той самий час із застосуванням одноразового ідентифікатора 96127.

Суд зазначає, що сама по собі відмінність одноразових ідентифікаторів, зазначених у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту, не спростовує факту укладення сторонами кредитного договору, оскільки обидва документи містять однакові персональні дані відповідача, однаковий номер і дату договору, тотожні істотні умови кредитування, а також відомості про їх підписання в один і той самий день та час. Вирішальне значення для встановлення факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів має сукупність досліджених судом доказів, які взаємно підтверджують один одного.

На виконання умов договору кредитні кошти мали бути перераховані на зазначений відповідачем банківський рахунок із використанням реквізитів його платіжної картки.

На виконання ухвали суду Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , до якої відкрито рахунок у форматі міжнародного номера банківського рахунку НОМЕР_3 .

Банк також підтвердив здійснення у період з 25 лютого 2024 року до 05 березня 2024 року зарахувань коштів на зазначений рахунок, у тому числі операції від 25 лютого 2024 року із призначенням платежу «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct».

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, убачається, що 25 лютого 2024 року ОСОБА_1 надано кредит у сумі 1 500,00 грн, після чого на непогашений залишок кредиту здійснювалося нарахування процентів. Протягом початкового періоду проценти нараховувалися за ставкою 1,75 відсотка за день, що становило 26,25 грн за кожний день користування кредитом.

Згідно з розрахунком первісного кредитора станом на 25 жовтня 2024 року за Договором № 4413207 обліковувалася заборгованість ОСОБА_1 .

25 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до Реєстру боржників.

Із витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25/10/2024 убачається, що до складу відступлених прав вимоги включено право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за Договором № 4413207.

У відповідному записі Реєстру зазначено заборгованість за основною сумою кредиту 1 500,00 грн, за процентами 9 150,00 грн, іншу складову заборгованості 750,00 грн, а загальний розмір переданої права вимоги становив 11 400,00 грн.

На виконання Договору факторингу 01 листопада 2024 року здійснено платіж у сумі 2 857 292,90 грн із призначенням платежу: «Сплата за договором факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024», що підтверджує виконання сторонами умов зазначеного договору.

Матеріали справи також містять відомості про повідомлення боржника щодо відступлення права вимоги. Зокрема, 28 жовтня 2024 року інформацію про зміну кредитора було розміщено в особистих кабінетах боржників, а на номер мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_4 направлено текстове повідомлення про відступлення права вимоги за Договором № 4413207.

Після переходу права вимоги позивачем здійснено нарахування процентів за період з 26 жовтня 2024 року по 19 лютого 2025 року, тобто за 117 календарних днів, на суму основного боргу 1 500,00 грн за стандартною процентною ставкою 2,50 відсотка за день. Загальна сума таких процентів становить 4 387,50 грн.

Таким чином, відповідно до поданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 4413207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту становить 15 037,50 грн, з яких:

?1 500,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

?9 150,00 грн проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором до відступлення права вимоги;

?4 387,50 грн проценти, нараховані позивачем після переходу до нього права вимоги за період з 26 жовтня 2024 року по 19 лютого 2025 року.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 1 500,00 грн, тоді як відповідач належного виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не забезпечив.

Факт надання кредитних коштів підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зокрема умовами Договору № 4413207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості первісного кредитора, а також відповіддю Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», якою підтверджено зарахування 25 лютого 2024 року коштів на банківський рахунок, відкритий на ім`я відповідача.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що 25 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4413207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Факт переходу права вимоги підтверджується договором факторингу, Реєстром боржників, у якому містяться відомості про ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором № 4413207, а також платіжною інструкцією від 01 листопада 2024 року, що підтверджує виконання сторонами умов договору факторингу щодо оплати вартості відступленого портфеля прав вимоги.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача в тому самому обсязі та на тих самих умовах, які існували на момент переходу такого права.

При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє його обов`язку виконати зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик настання наслідків, передбачених статтею 516 Цивільного кодексу України, у разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого грошового зобов`язання ні первісному кредиторові, ні позивачу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Судом установлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів або інших доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач суду не подав.

Сам по собі факт неподання відповідачем відзиву на позов не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Разом із тим досліджені судом письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, перехід права вимоги до позивача та невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення кредиту.

Оцінюючи заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів, суд виходить із того, що згідно з умовами кредитного договору строк кредитування становив 360 календарних днів з 25 лютого 2024 року до 19 лютого 2025 року, а тому проценти за користування кредитом могли нараховуватися протягом усього погодженого сторонами строку кредитування.

Із матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор здійснив нарахування процентів до моменту відступлення права вимоги у сумі 9 150,00 грн, а після переходу права вимоги позивач нарахував проценти за період з 26 жовтня 2024 року до 19 лютого 2025 року у сумі 4 387,50 грн, тобто виключно в межах строку кредитування, визначеного договором.

Враховуючи, що право вимоги до відповідача перейшло до позивача у повному обсязі, а нарахування процентів здійснювалося в межах погодженого сторонами строку користування кредитом, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення як основної суми боргу, так і процентів, нарахованих первісним кредитором та позивачем.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявку № 22514 на виконання доручення від 24 червня 2026 року, рахунок на оплату № 22514-23/07-2026 від 23 липня 2026 року, акт № 22514 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 липня 2026 року, ордер на надання правничої допомоги, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Столітнього Михайла Миколайовича.

Із зазначених документів убачається, що між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги, яким передбачено надання професійної правничої допомоги на підставі окремих заявок, визначено порядок оформлення наданих послуг актом приймання-передачі виконаних робіт та встановлено, що оплата гонорару здійснюється протягом тридцяти календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Із заявки на виконання доручення та акта приймання-передачі виконаних робіт убачається, що адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу саме у цій справі про стягнення заборгованості за Договором № 4413207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 лютого 2024 року, зокрема проведено аналіз матеріалів справи, підготовлено позовну заяву та інші процесуальні документи, здійснено заходи щодо отримання доказів, а також забезпечено представництво інтересів позивача у суді першої інстанції. Загальна вартість погоджених сторонами послуг становить 10 000,00 грн.

Та обставина, що на момент ухвалення рішення зазначена сума ще не була фактично сплачена адвокату, сама по собі не виключає можливості її розподілу, оскільки процесуальний закон передбачає відшкодування як фактично сплачених витрат, так і витрат, які сторона зобов`язана сплатити відповідно до умов укладеного договору.

Відповідач заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про їх зменшення суду не подав.

Оцінивши подані позивачем докази, врахувавши характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, перелік наданих послуг, їх документальне підтвердження та відсутність заперечень відповідача щодо співмірності заявлених витрат, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є реальними, необхідними та співмірними зі складністю справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 1013, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 44559822, місцезнаходження: 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2) заборгованість за Договором № 4413207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 лютого 2024 року у загальному розмірі 15 037,50 грн (п`ятнадцять тисяч тридцять сім гривень 50 копійок), з яких:

?1 500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) заборгованість за основною сумою кредиту;

?9 150,00 грн (дев`ять тисяч сто п`ятдесят гривень 00 копійок) заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором до відступлення права вимоги;

?4 387,50 грн (чотири тисячі триста вісімдесят сім гривень 50 копійок) проценти, нараховані позивачем за період з 26 жовтня 2024 року по 19 лютого 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.