Ухвала суду № 139606914, 09.09.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1897/25

Провадження № 2/515/239/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Олійника К.І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.,

розглянувши позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: служба у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області, Одеська обласна прокуратура, про позбавлення батька батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

З грудня 2025 року у провадженні Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває справа органу опіки та піклування виконавчого комітету Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про позбавлення батька батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 квітня 2026 року застосувано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді приводу.

Під час виконання вказаного судового рішення було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у лавах ЗСУ.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року доручено командиру НОМЕР_1 прикордонного загону в/ч НОМЕР_2 повідомити ОСОБА_1 про розгляд цивільної справи за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про позбавлення батька батьківських прав та стягнення аліментів, у Татарбунарському районному суді Одеської області та зобов`язано командира НОМЕР_1 прикордонного загону в/ч НОМЕР_2 надати суду підтвердження щодо повідомлення ОСОБА_1 про те, що у вказаній справі на 06 серпня 2026 року о 13 год 30 хв призначено судове засідання в приміщенні Татарбунарського районного суду Одеської області (м. Татарбунари вул. Героїв України, 2).

Відповідно до наданої інформації, яка надійшла від командира військової частини НОМЕР_2 , вбачається, що солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 17.06.2026 у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживань правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 143 ЦПК України, заходи процесуального примусу застосовуються судом лише у випадках невиконання учасником процесу процесуальних обов`язків, визначених законом або покладених на нього судом.

Статтею 144 ЦІІК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім`я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи Постанова ВС від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20).

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 ігнорує поштову кореспонденцію з суду, жодного разу не з`явився на виклик до суду, а також приймаючи до уваги категорію справи й предмет даного спору, та зважаючи на висновки, які викладені у постанові ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України» 08 листопада 2005 року (Заява N 36655/02), суд, незважаючи на те, що хоч положеннями чинного ЦПК й не передбачено застосування заходів процесуального примусу у виді приводу до відповідача, керуючись принципом аналогії закону, приходить до висновку про застосування заходу процесуального примусу у виді приводу у відношенні ОСОБА_1 , оскільки неспроможність державних органів ефективно протидіяти зловживанням процесуальними правами призводить до порушення державою пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від участі у справі, яка стосується прав свобод та інтересів малолітніх дітей, фактично позбавлених піклування, суд вважає за необхідним здійснити привід відповідача в судове засідання.

Згідно відомостей, що містяться в письмових матеріалах справи, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону державної прикордонної служби України з 17.06.2026 року у зв`яжу з вибуттям для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 входить до струкрури Державної прикордонної служби України, суд вважає, що виконання цієї ухвали необхідно доручити керівництву Державної прикордонної служби України.

У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу до початку судового засідання повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Керуючись ст. 10, 144, 147 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспортні дані: серія НОМЕР_3 ) заходи процесуального примусу у вигляді приводу.

Здійснити привід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), у судове засідання, яке відбудеться 15 жовтня 2026 року о 13:10 год у приміщенні Татарбунарського районного суду Одеської області (м. Татарбунари вул. Героїв України, 2).

Виконання ухвали про привід відповідача ОСОБА_1 доручити керівництву Державної прикордонної служби України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Одеську обласну прокуратуру.

Копію ухвали направити до Державної прикордонної служби України для виконання.

Особі, яка виконуватиме привід, ухвалу про привід оголосити ОСОБА_1 , а у разі неможливості приводу, особа, яка виконує ухвалу, негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя К. І. Олійник