Ухвала суду № 13960518, 07.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 р. Справа № 48981/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2009р. в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний та учбовий центр по перепідготовці та навчанню» про примусове стягнення податкового боргу та адміністративно-господарських санкцій за рахунок активів боржника,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.04.2009р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у м.Чернівці звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Науково-методичний та учбовий центр по перепідготовці та навчанню» в дохід державного бюджету податкову заборгованість в сумі 457 грн. 70 коп. (а.с.2-3, 26-27).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2009р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з відповідача ТзОВ «Науково-методичний та учбовий центр по перепідготовці та навчанню» податковий борг у розмірі 170 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.35-36).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила позивач ДПІ у м.Чернівці, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення в частині, яким заявлені позовні вимоги задоволити у повному обсязі (а.с.40-41).

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом при винесенні рішення не враховано те, що заборгованість по штрафним санкціям за порушення законодавства щодо обігу готівки та про застосування РРО підтверджена актом проведеної перевірки та винесеним рішенням про застосування фінансових санкцій; норми Господарського кодексу /ГК/ України на розглядувані відносини не поширюються, натомість до останніх слід застосовувати Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з оподаткування; також спірна сума облікована в картці особового рахунку платника податків.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обовязок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як слідує з матеріалів справи, станом на дату звернення податкового органу до суду за відповідачем ТзОВ «Науково-методичний та учбовий центр по перепідготовці та навчанню» рахується наступна заборгованість:

* по податку на прибуток підприємств в сумі 170 грн.;

* по штрафних санкціях за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО в розмірі 287 грн. 70 коп.

Доказів погашення вказаної заборгованості сторонами не представлено, не здобуто таких й судом.

В частині вирішення вимог про стягнення податкового боргу (недоїмки) зі сплати податку на прибуток підприємств колегія суддів враховує наступне.

Наявна сума боргу в розмірі 170 грн. підтверджується актом камеральної перевірки № 836/151/22838011 від 20.02.2008р. та податковим повідомленням-рішенням № 327148151 від 04.04.2008р.; вказана сума представляє собою нарахування штрафної санкції за несвоєчасне подання податкової декларації (а.с.7, 8-9).

Також на вказану суму відповідачу були скеровані перша податкова вимога № 1/568 від 22.04.2008р. та друга податкова вимога № 2/702 від 02.06.2008р. (а.с.10, 11).

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п.1.3 якого податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції (пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, заявлений ДПІ у м.Чернівці позов в частині стягнення податкового боргу в розмірі 170 грн. є підставним і обґрунтованим, а тому в цій частині підлягає до задоволення.

В частині вирішення вимог про стягнення суми штрафних санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО колегія суддів враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, працівниками ДПІ у м.Чернівці проведено 10.05.2006р. виїзну позапланову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу ТзОВ «Науково-методичний та учбовий центр по перепідготовці та навчанню» за період діяльності з 01.04.2003р. по 01.04.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 2131/23-2/22838011 від 10.05.2006р. (а.с.14-17).

Наведеним Актом перевірки встановлено порушення вимог п.2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р., а саме: перевищення встановлених строків використання виданої готівки під звіт в сумі 1150 грн. 79 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки позивачем винесено рішення № 000169232/0 від 17.05.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 287 грн. 70 коп. (а.с.13).

Приписами ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Відповідно до вказаного Указу вищезазначені штрафні санкції застосовуються до осіб, зазначених у ст.1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що виходячи із змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слідує, що такий є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичними та фізичними особами перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначає процедуру оскарження органів стягнення та ін.

Звідси, цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО.

Штрафні санкції, нараховані податковим органом за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р., не є податковими зобовязаннями; у разі несплати таких вони не набувають статусу податкового боргу, при цьому не застосовується порядок його стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Спеціальним законодавством, яке встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності субєктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм про застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У розглядуваному випадку податковим органом виявлено порушення норм щодо обігу готівки за результатами проведеної перевірки від 10.05.2006р., рішення про застосування фінансових санкцій винесено 17.05.2006р., на цей час вказане порушення носило триваючий характер, оскільки видана готівка з каси підприємства залишалася не повернутою, звіти про її використання підзвітними особами не представлялися.

Разом з тим, строк звернення податкового органу до суду визначений ст.ст.99, 100 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і складав один рік; на час звернення з позовом останній був пропущений позивачем.

Однак, відповідно до матеріалів справи представники відповідача під час розгляду справи не наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог через пропущення строку звернення до суду із розглядуваним позовом, а тому в суду першої інстанції не було підстав для застосування наслідків, передбачених ст.100 КАС України.

В частині висновків суду про неправомірне застосування податковим органом фінансових санкцій колегія суддів виходить з того, що предметом розглядуваного позову є примусове стягнення застосованих штрафних санкцій, при цьому під час розгляду вказаного позову суд перевіряє правильність обчислення фінансових санкцій; питання правомірності винесених рішень про застосування фінансових санкцій, а також наявності допущених порушень законодавства, яке регулює порядок обігу готівки та застосування РРО, складають предмет окремого позову.

За таких обставин сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій вірно обчислена податковим органом, остання не сплачена до бюджету відповідачем, останнім також не оскаржено рішення про застосування фінансових санкцій, а тому заявлений податковим органом позов є обґрунтованим, у звязку з чим підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

При цьому помилкове покликання податкового органу на вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при заявленні позовних вимог про стягнення розглядуваних фінансових санкцій не може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, оскільки в порядку ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, заявлений ДПІ у м.Чернівці позов в частині стягнення фінансових санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО, є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Із урахуванням наведеного заявлений ДПІ у м.Чернівці позов слід задоволити в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці задоволити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції у м.Чернівці задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний та учбовий центр по перепідготовці та навчанню» (м.Чернівці, провулок Пушкіна, буд.9, кв.2, код ЄДРПОУ 22838011) в дохід Державного бюджету України 170 грн. заборгованості (недоїмки) з податку на прибуток підприємств та 287 грн. 70 коп. штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, а всього 457 (чотириста пятдесят сім) грн. 70 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня отримання постанови.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос