Постанова № 13959826, 16.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2011 р.

16 год.16 хв.Справа № 2-а-4983/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Філімонова О.В, за участю представників позивача Чернишової В.В., Нестеренко Н.А., представника відповідача Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановив:

Закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливнопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" звернулося до адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним рішення № 0010752307 від 20.07.10 про застосування 162266 грн. 98 коп. штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Зазначає, що підстав для проведення перевірки у працівників ДПІ не було, був порушений порядок проведення перевірки. Всупереч вимогам ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та ч. 4 ст. 5 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" позивачу не було надіслано повідомлення про проведення планової перевірки за 10 днів до її проведення. Направлення на перевірку та наказу керівника органу ДПС про проведення перевірки не було надано посадовій особі позивача під розписку. Згідно з ч. 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перевірка повинна була відбуватись у присутності керівника або заступника керівника підприємства, а не зав. складом, яка не є керівником підприємства або його заступником. Перевірка здійснювалась на паливному складі, який не є юридичною особою. Зав. складом не порушила п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", мала всі необхідні документи, що підтверджується розрахунком вартості товару на складі. По закінченню перевірки посадові особи ДПА не складали акту перевірки, акт отриманий поштою 19.07.10. Заперечує скоєння такого порушення, як неведення обліку товарних запасів. На складі велись картки складського обліку залишків матеріалів, які заповнювались на підставі залізничних накладних, останні зберігались в бухгалтерії підприємства.

Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.

Відповідач (Державна податкова інспекція у м. Херсоні) проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилався на те, що видане ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідає нормам чинного законодавства, до позивача правомірно було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Що стосується правомірності проведення перевірки, відповідач послався на приписи ст.ст. 8, 11, 11-1, 11-2 Закону України від 04.12.90 № 509 "Про державну податкову службу в Україні".

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" регулює правовідносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і не пов'язаний з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів). Статтями 15 та 16 Закону про РРО визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок. Планові або позапланові перевірки осіб, які використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки, книги обліку розрахункових операцій, наявності торгових патентів, ліцензій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

У межах повноважень, визначених Законом про РРО та Законом № 509 органи державної податкової служби проводять планові перевірки у порядку контролю стосовно дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари роботи (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, вимог згідно з затвердженими керівництвом податкових органів планами-графіками проведення перевірок. Таким чином, підставою для проведення планової перевірки суб'єктів господарювання щодо дотримання законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, наявності торгових патентів та ліцензій є затверджений керівництвом податкового органу план-графік таких перевірок та направлення на перевірку конкретного суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 11-2 Закону "Про державну податкову службу" визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. В частині 1 статті 11-2 Закону № 509 зазначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планових та позапланових виїзних перевірок за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку: 2) копії наказу керівника податкового органу для проведення позапланових перевірок. При цьому, при проведенні планових перевірок стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) Закон не вимагав та не вимагає надсилання платнику податку повідомлення про майбутню перевірку. Надання наказу про проведення планової перевірки з питань дотримання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій ні Закон № 509, ні Закон про РРО - не передбачають.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

12 липня 2010 року посадовими особами Державної податкової адміністрації у Херсонській області Загурський А.В., Головатенко І.В., які діяли на підставі направлення № 1176 від 06.07.10, проведено планову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу на паливному складі в м. Скадовську, який належить позивачу. Перевіркою було встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - не здійснювався облік товарних запасів, на зазначений у додатку до акту товар вартістю 81133 грн. 48 коп. відсутні накладні. Факт порушення засвідчується актом перевірки, складеним за участю зав. складом Лепою К.В., яка в акті зазначила, що накладні знаходяться в м. Херсоні.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Приписами статті 21 Закону про РРО встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ДПІ у м. Херсоні було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у двократному розмірі вартості проданих товарів, тобто на загальну суму 162266 грн. 98 коп.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За змістом частини сьомої статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (діючого на час здійснення перевірки) перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками. Відповідно до частини першої статті 11-2 названого Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення, зокрема, позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість. Згідно з частиною третьою цієї ж статті ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Отже, у разі порушення працівниками податкового органу зазначених вимог Закону під час проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити працівників до проведення цієї перевірки. Однак власне недотримання податковим органом вимог Закону під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта підприємницької діяльності від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства. Відповідач надав суду обґрунтування підстав проведення перевірки плану органу державної податкової служби на липень 2010 року, наказу ДПА у Херсонській області від 23.06.10 № 170. Доводи позивача про ненадання службовій особі товариства направлення на перевірку спростовуються змістом направлення, в якому зав. складом Лепа Х.В. поставила свій підпис про ознайомлення. Посадовими особами ДПА здійснено запис в журналі реєстрації перевірок контролюючих органів.

Отже, підставою для застосування штрафних санкцій за нормами ст. 21 Закону про РРО є встановлення факту не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Згідно ст. 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Відсутність на складі накладних на вугілля не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Крім того, законодавством не передбачений обов'язок зберігати на місці реалізації накладних та веденння обліку товарних запасів саме на підставі накладних. Тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно із п. 5 ст. 8 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 996-XIV від 16.07.99 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. При цьому самі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відсутність накладних при перевірці правильності ведення податкового та бухгалерського обліку мало б певні наслідки для підприємства. Суд приймає до уваги, що посадові особи ДПА не перевіряли порядок ведення бухгалтерського обліку підприємства, а метою перевірки було дослідження порядку обліку товару на складі. Накладні на отримане вугілля зберігаються в бухгалтерії підприємства за юридичною адресою, а не на складі.

На складі первинний облік товарних запасів ведеться згідно з листом Міністерства фінансів СРСР № 103 від 30.04.1974 "Основні положення про облік матеріалів на підприємствах", в картках складського обліку матеріалів по типовій міжвідомчій формі № М-17, що заготовлюються бухгалтерією у міру вступу прибуткових документів і відповідно до номенклатури матеріалів і передаваних матеріально відповідальним особам під розписку в реєстрі разом з прибутковими документами. На кожен номенклатурний номер матеріалу відкривається окрема картка. На підставі первинних документів (залізничних накладних) завідувач складом робить записи операцій по приходу і відпустці матеріалів в картках складського обліку в день здійснення операцій, щодня в картках виводиться залишки матеріалів. Згідно п. 66 та п. 67 зазначеного Положення, якщо склади або комори окремих господарств (цехів, підсобних господарств, ділянок) розташовані від заводоуправління (контори) підприємства (будівництва) на далекій відстані, контроль за правильним документуванням операцій і за веденням матеріально відповідальною особою складського сортового обліку допускається здійснювати не на складах, а в бухгалтерії підприємства (будівництва). В цьому випадку первинні документи у встановлені терміни повинні передаватися в бухгалтерію при реєстрі здачі документів, в якому вказується кількість і номери первинних документів, що здаються (окремо по приходу і витраті). Завідувач (комірник) складу, розташованого на далекій відстані від заводоуправління контори) підприємства (будівництва), зобов'язаний представляти в бухгалтерію у встановлений для цього термін в двох екземплярах відомість залишків матеріалів на кінець звітного місяця. Відомість складається в кількісному вираженні лише по тих матеріалах, які мали рух в звітному місяці. Представники позивача пояснили, що на складі ЗАТ "Херсоноблпаливо" має місто ведення карток складського обліку. Ці картки заповнюються зав. складом на підставі залізничних накладних, які поступають на склад з вагонами вугілля. Інша первинна документація надходить від постачальників у централізовану бухгалтерію підприємства. Щомісячно зав. складом складає матеріальний звіт у бухгалтерію підприємства на підставі ведення карток складського обліку. Бухгалтером підприємства щомісячно здійснюється перевірка ведення карток складського обліку та правильності складання щомісячних звітів.

Враховуючи вищевикладене, фактичні залишки вугілля на складі мають відповідати обліковим залишкам надходження вугілля за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами, за вирахуванням кількості відпущеного вугілля. Обсяг реалізації вугілля за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. Посадовими особами ДПА не виявлено порушень в порядку ведення обліку вугілля саме на складі, або порушення у веденні записів в картках обліку надходження вугілля на склад. Податкова інспекція не заперечує відображення отриманого вугілля в картках обліку на складі.

Таким чином, відсутність накладних на складі не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації, оскільки вони є підтвердженням витрат на придбання, а не підставою для обліку товарних запасів. ДПІ не обгрунтовує яким нормативним актом встановлено, що накладні повинні знаходитись у зав.складом, а не в бухгалтерії підприємства.

З огляду на викладене, застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 21 Закону, є неправомірним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним рішення про застосування № 0010752307 від 20.07.10 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 162266 грн. 98 коп. підлягають задоволенню.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1. Позов задовольнити. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні рішення № 0010752307 від 20.07.10 про застосування 162266 грн. 98 коп. штрафних санкцій до закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливнопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо".

2. Відшкодувати ЗАТ "Херсонське обласне паливнопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" (73003, вул. Маяковського, 9, м. Херсон, код ЄДРПОУ 01883094) з Державного бюджету судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 лютого 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 9.2.1