Ухвала суду № 139589952, 07.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.09.2026 Справа № 914/2804/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали заяви (вх.№4098/26 від 03.09.2026) Акціонерного товариства "Кредобанк"

про забезпечення позову

у справі №914/2804/26

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісла сервіс"

до відповідача-2 ОСОБА_1

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс сервіс"

про стягнення солідарно 3100026,71 грн

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Кредобанк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісла сервіс", до відповідача-2 ОСОБА_1 та до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс сервіс" про стягнення солідарно 3100026,71 грн.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву (вх.№4098/26 від 03.09.2026) про забезпечення позову, в якій Акціонерне товариство "Кредобанк" просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1, відповідачу-2 та відповідачу-3 на рахунках в банківських або інших кредитно фінансових установах та які будуть ним відкриті в межах суми позовних вимог у розмірі 3100026,71 грн., до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Акціонерне товариство "Кредобанк" зазначило, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором після його завершення не виконує, заборгованість у добровільному порядку не погашає, на вимоги позивача не реагує, що на думку банку свідчить про наявність реального спору між сторонами та ризику подальшого ухилення від виконання грошового зобов`язання.

При цьому у заяві про забезпечення позову вказано, що у АТ "Кредобанк" наявний відкритий поточний рахунок, на який надходять грошові кошти, достатні для повного погашення заборгованості, однак позичальник відповідач-1 при отриманні грошових коштів на рахунок спрямовує їх на інші потреби, умисно ігноруючи наявність невиконаних грошових зобов`язань за кредитним договором на суму понад 3 мільйони гривень понад 137 днів після закінчення строку кредитного договору.

Як зазначено у заяві, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду, оскільки відповідач-1 має можливість у будь який час розпорядитися грошовими коштами на рахунках, вивести їх з рахунків, переказати третім особам або іншим чином зменшити обсяг активів, за рахунок яких може бути виконане рішення суду.

З огляду на тривале невиконання відповідачем грошових зобов`язань, відсутність добровільного погашення заборгованості та значний розмір заявлених вимог, на думку позивача існує обґрунтований ризик утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісла сервіс" (відповідач-1) подано заперечення (вх.№25191/26 від 07.09.2026) на заяву про забезпечення позову, в якому зазначено, що позивачем в підтвердження необхідності забезпечення позову не подано жодних доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Як вказано у запереченні, заява позивача про забезпечення позову містить лише формальне посилання на потенційну можливість ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення без наведення із посиланням на належні та допустимі докази відповідного обґрунтування необхідності забезпечення позову, а тому, на переконання відповідача-1, таке припущення позивача на потенційну можливість ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення не може бути достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Відповідач-1 зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісла Сервіс" є компанією, яка надає послуги з перевезення вантажів з основним видом діяльності 49.41. - Вантажний автомобільний транспорт і при цьому відповідач-1 є власником двадцяти трьох вантажних транспортних засобів, а також є власником достатньої кількості майна за рахунок якого позивач зможе задовільнити свої вимоги у разі ухвалення судом рішення на користь позивача.

Як зазначено у запереченні, станом на момент подання позивачем позовної заяви вказане майно перебуває у його власності та відповідача-1 не вчиняє жодних дій спрямованих на відчуження вказаного майна, незважаючи на пред`явлення позивачем позову про стягнення коштів.

Разом з цим відповідач-1 зазначив, що в силу специфіки своєї господарської діяльності та для її забезпечення і підтримання відповідач-1 повинен мати можливість оперувати коштами на своїх поточних рахунках, здійснювати оплату паливно-мастильних матеріалів, виплату заробітної плати, тощо, а тому на думку відповідача-1 вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти в розмірі суми позовних вимог призведе до фактичного блокування господарської діяльності, оскільки він не зможе здійснювати закупівлю паливно-мастильних матеріалів і, як наслідок, здійснювати свій основний вид діяльності, тобто займатися господарською діяльністю, отримувати прибутки та відповідно спрямовувати кошти на обслуговування своїх кредитних зобов`язань перед позивачем.

Відповідач-1 також вказав, що між ним та позивачем окрім договору про надання овердрафту №15986 від 17.04.2025 існують інші договірні відносини, зокрема між сторонами укладено також генеральний договір №16610/2025-ГД від 11.07.2025, за умовами якого відповідачу-1 встановлено ліміт кредитування у розмірі 50000000,00 грн, а в межах генерального договору №16610/2025-ГД від 11.07.2025 укладено:

- додатковий договір №16610/2025-ГД/1 про надання кредиту від 11.07.2025, за умовами якого позивачем надану відповідачу-1 кредит на суму 1150000,00 грн;

- додатковий договір №16610/2025-ГД/2 про надання кредиту від 11.07.2025, за умовами якого позивачем надану відповідачу-1 кредит на суму 3520000,00 грн.

При цьому у запереченні вказано, що відповідач-1 як позичальник здійснює регулярне обслуговування своїх грошових зобов`язань за вказаними кредитним договорами, на підтвердження чого долучив до заперечення такі платіжні інструкції: №699 від 11.05.2026 на суму 300000,00 грн, №822 від 18.05.2026 на суму 139300,00 грн, №823 від 18.05.2026 на суму 130000,00 грн, №824 від 18.05.2026 на суму 31000,00 грн, №937 від 05.06.2026 на суму 120000,00 грн, №961 від 09.06.2026 на суму 100000,00 грн, №1008 від 12.06.2026 на суму 140000,00 грн, №1031 від 16.06.2026 на суму 23000,00 грн, №1190 від 30.06.2026 на суму 1350000,00 грн та №1259 від 06.07.2026 на суму 10000,00 грн.

Враховуючи вищевказане, відповідач-1 просив відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Кредобанк" про забезпечення позову у справі №914/2804/26.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Щодо твердження позивача про те, що відповідач не виконує зобов`язань за кредитним договором і про те, що він ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором суд зазначає, що наявність чи відсутність заборгованості буде досліджуватися судом на підставі поданих сторонами доказів під час вирішення спору по суті.

Щодо твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду, оскільки відповідач-1 має можливість у будь який час розпорядитися грошовими коштами на рахунках, вивести їх з рахунків, переказати третім особам або іншим чином зменшити обсяг активів суд зазначає, що такі доводи про можливі дії є лише припущенням позивача, що не підтверджені доказами.

Суд звертає увагу позивача, що фактичні причини виникнення простроченої заборгованості, наявність чи відсутність недобросовісних дій відповідача у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості може бути встановлено лише під час розгляду справи по суті, однак на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує та не розглядає справу по суті.

Необхідно зазначити, що доводи заявника фактично зводяться до того, що сам факт пред`явлення позову про стягнення грошових коштів в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки у відповідача-1 є можливість в будь який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках. Отже заявник лише припускає можливу модель поведінки відповідача-1 в майбутньому у разі задоволення позову.

Згідно з правовою позицією, що наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що наявність можливості у відповідача-1 розпорядитися коштами не свідчить про те, що він має намір вчиняти такі дії. Докази, на підставі яких можна було б зробити висновок про те, що відповідачем-1 вчиняються чи будуть вчинятися певні дії щодо ухилення від виконання судового рішення в поданих матеріалах відсутні.

Також судом береться до уваги заперечення відповідача-1, зокрема та обставина, що між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісла сервіс" існують правовідносини на підставі іншого договору (№16610/2025-ГД від 11.07.2025), на виконання якого позичальник неодноразово здійснював платежі. Вказана обставина додатково не дає підстав вважати, що відповідачем-1 вчиняються чи будуть вчинятися дії для ухилення від виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Крім того, на переконання суду, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів є неспівмірним.

Так, суд бере до уваги доводи відповідача з приводу специфіки його господарської діяльності, яка вимагає оперувати коштами на поточних рахунках з метою здійснення оплати паливно-мастильних матеріалів, заробітної плати, тощо, однак у разі вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти в розмірі суми позовних вимог призведе до блокування господарської діяльності відповідача, оскільки він не зможе у повній мірі здійснювати свій основний вид діяльності, а відповідно отримувати прибутки, які, зокрема, спрямовуватимуться на погашення кредитних зобов`язань перед позивачем.

Разом з тим необхідно зазначити, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти не лише відповідача-1, але й на грошові кошти відповідача-2 та відповідача-3. Однак при цьому позивач не наводить жодного обґрунтування щодо необхідності накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 та відповідача-3. Докази, на підставі яких можна було би зробити висновок про необхідність забезпечення позову щодо відповідача-2 та відповідача-3 в матеріалах справи також відсутні.

Частиною 1 статті 73 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані заявником матеріали, судом не встановлено наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та подані заявником докази, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. У задоволенні заяви (вх.№4098/26 від 03.09.2026) Акціонерного товариства "Кредобанк" про забезпечення позову у справі №914/2804/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.