Ухвала суду № 139588893, 09.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/319/25 (909/965/26)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.09.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" від 07.09.2026 (вх.№8118/26 від 07.09.2026) про забезпечення позову у справі

за позовом: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"

76018, вул. Є. Петрушевича, буд. 1, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"

76018, урочище Центр, буд 5Г, с. Бистриця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.

про стягнення 2 578 934 грн 15 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області в межах справи про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з позовом до ТОВ "ПБС" про стягнення 2 578 934 грн 15 коп. заборгованості, з яких: 1 236 143 грн 03 коп. - основний борг; 91 888 грн 36 коп. - 3% річних; 305 830 грн 57 коп. - інфляційні втрати та 945 072 грн 19 коп. - пеня.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2026, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

07.09.2026 через систему "Електронний суд" від ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до суду надійшла заява від 07.09.2026 (вх.№8118/26 від 07.09.2026) про забезпечення позову.

В цій заяві заявник також заявив клопотання про відстрочення сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у справі №909/319/25 (909/968/26) до ухвалення судового рішення.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору мотивовано тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/319/25 від 06.05.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Зазначив, що наявні у нього кошти спрямовуються на погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство №909/319/25 віднесених до першої черги задоволення вимог кредиторів, зокрема, вимог щодо виплати заборгованості із заробітної плати та пов`язаних із нею страхових внесків, у зв`язку з чим у банкрута не має можливості сплатити визначений законом розмір судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За змістом ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як визначено ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2026 рік, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3 328 гривні.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів або позову складає 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір).

Відтак, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп. (3 328 грн 00 коп. х 0,5 х 0,8).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Враховуючи те, що заявником в цій справі є ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство №909/319/25, яка перебуває на стадії розпорядження майном, у суду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", наявні підстави для задоволення клопотання заявника (боржника у справі про банкрутство) про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі №909/319/25(909/967/26).

У заяві про забезпечення позову ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - ТОВ "ПБС", які містяться на всіх його рахунках, відкритих у банківських чи інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти, що надійдуть на вказані рахунки у майбутньому, - у межах ціни позову в розмірі 2 578 934 грн 15 коп.

В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в зв`язку з тим, що відповідач вчиняє активні дії щодо ухилення від виконання зобов`язання за договором.

Заявник зазначає, що після відкриття провадження у справі йому стало відомо про наявність щодо ТОВ "ПБС" великої кількості майнових спорів про стягнення значних сум та понад 100 виконавчих проваджень, а також кримінальних проваджень, пов`язаних із діяльністю посадових осіб відповідача, у межах яких розслідуються обставини можливого заволодіння бюджетними коштами та службового підроблення під час виконання дорожньо-будівельних робіт. На думку заявника, зазначені обставини свідчать про нестабільний фінансовий стан відповідача та значний обсяг його невиконаних майнових зобов`язань перед іншими особами, що створює ризик зменшення обсягу його ліквідних активів та недостатності коштів для виконання можливого рішення у цій справі.

Крім того, заявник посилається на те, що відповідач не здійснив розрахунок за спірним зобов`язанням навіть після отримання письмової вимоги про погашення заборгованості.

Заявник стверджує, що вказані обставини дають об`єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована імовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, у випадку своєчасного невжиття відповідних заходів, що свідчить про необхідність забезпечення подальшого реального та фактичного виконання судового рішення шляхом вжиття співмірного, розумного та адекватного заходу забезпечення позову, яким заявник вважає накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявленого позову.

Господарський суд, розглянувши заяву ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Так, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" від 17.07.2008 Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливого порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. В силу ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.137 ГПК України).

З системного аналізу вищевказаних процесуальних норм слідує, що вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент розгляду справи та подальшого виконання рішення.

Так, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку оцінює їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23).

Так, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Оскільки грошові кошти є засобом платежу і відповідач, здійснюючи господарську діяльність, в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а сума боргу є значною, виконання судового рішення у даній справі, у випадку ухвалення його на користь позивача, може бути суттєво утруднено. При цьому, відповідна обставина право відповідача у будь-який час розпорядитись своїм майном грошовими коштами є очевидною, а тому вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїми коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін, тому не потребує доведенню позивачем.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 2 578 934 грн 15 коп. заборгованості, з яких: 1 236 143 грн 03 коп. - сума основного боргу за орендну плату, за договором оренди майна №10/01/23 від 10.01.2023; 91 888 грн 36 коп. - 3% річних від простроченої суми; 305 830 грн 57 коп. - інфляційні втрати, пов`язані із простроченням виконання грошового зобов`язання та 945 072 грн 19 коп. - пеня за невчасне виконання зобов`язань за договором оренди майна №10/01/23 від 10.01.2023.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми основного боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, є співмірним заходом із заявленими позивачем вимогами, вжиття якого сприятиме запобіганню порушень прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

При цьому, накладення арешту на грошові кошти відповідача дозволить виконати рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідні кошти будуть акумулюватись на рахунку та дозволять уникнути процедури звернення стягнення на майно, у разі їх достатності.

Водночас, враховуючи, що пеня за своєю правовою природою не є грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафних санкцій, які сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов`язання та відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України її розмір може бути зменшений за рішенням суду за наявності на те підстав, вжиття заходів до забезпечення позову в цій частині позовних вимог суд не вбачає.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

За приписами ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

Відстрочити сплату судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп. до ухвалення судового рішення у справі №909/319/25(909/965/26).

Заяву Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" від 07.09.2026 (вх.№8118/26 від 07.09.2026) про забезпечення позову у справі №909/319/25(909/965/26) задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ПБС" (76018, урочище Центр, буд. 5Г, с. Бистриця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 32872788), які містяться на всіх його рахунках, відкритих у банківських чи інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти, що надійдуть на вказані рахунки у майбутньому, - у межах ціни позову в розмірі 1 633 861 (одного мільйона шістсот тридцяти трьох тисяч вісімсот шістдесяти однієї) грн 96 коп.

В решті вимог заяви відмовити.

Стягувач: Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"

76018, вул. Є. Петрушевича, буд. 1, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 31790584

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС"

76018, урочище Центр, буд. 5Г, с. Бистриця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 32872788

Строк пред`явлення ухвали до виконання з 10.09.2026 до 10.09.2029.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 09.09.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ця ухвала відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який може бути пред`явлений до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Суддя О.В. Рочняк