Рішення № 139588530, 09.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/3871/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, смт. Наркевичі, Хмельницький район, Хмельницька обл.

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

про стягнення заборгованості 141 750,00 грн

Без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Наркевицька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю №2908 від 24.01.2022 у сумі 141 750,00 грн.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/3871/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 02.07.2026 зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 02.07.2026 була отримана відповідачем 02.07.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ".

Станом на 08.09.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 08.09.2026 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2022 року між позивачем - Наркевицькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг», код ЄДРПОУ: 41449359, було укладено Договір про закупівлю № 2908 (далі - Договір), предметом якого є поставка товару ДК 021:2015, код 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Бензин А 92, бензин А 95, дизельне паливо), а саме: бензин А 92 у кількості 3 500 літрів за ціною 30,00 гривень за одиницю, на суму 105 000,.00 (сто п`ять тисяч) гривень та дизельне паливо у кількості 12 000 літрів за ціною 30,00 гривень за одиницю, на суму 360 000,00 (триста шістдесят тисяч) гривень.

Відповідно до розділу 1 вищевказаного Договору Відповідач (Постачальник за Договором), прийняв на себе зобов`язання поставляти протягом 2022 року Позивачу (Замовник за Договором) товари найменування та кількість яких зазначені в Специфікації (Додатку № 1), а Позивач зобов`язався прийняти і оплатити вказані товари.

Згідно розділу ІІІ Договору визначена загальна вартість становить: 465 000,00 (чотириста шістдесят п`ять тисяч) гривень.

Згідно пункту 5.1. Договору строк поставки товару: до 31.12.2022.

Відповідно до пункту 5.3. Договору Постачальник передає Замовнику талони на пальне після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на товар та Акту приймання-передачі талонів на пальне.

Дотримуючись взятих на себе зобов`язань, визначених пунктом 4.1. Договору: розрахунки за Товар (партію Товару) Замовник здійснює протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної та пункті 6.1.1. Договору: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, Позивач здійснив 100% оплату за товар: бензин А 92 у кількості 3 500 літрів на суму 105 000,00 (сто п`ять тисяч) гривень та дизельне паливо у кількості 12 000 літрів а суму 360 000,00 (триста шістдесят тисяч) гривень підтвердженням чого є отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» паливні картки/талони, видаткова накладна: №0152/0000336 від 24.01.2022 та платіжні доручення №№ 1, 2, 12 від 25.01.2022.

Згідно пункту 5.4. Договору товар вважається переданим на зберігання Замовником Постачальнику з дати підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на товар та Акту приймання-передачі талонів на пальне. Товар повертається (видається) Замовнику зі зберігання лише на підставі та в обмін на талони на пальне, виданих Учасником Замовнику на умовах, передбачених п. 5.3. даного Договору. Талони на пальне є товарно-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) Товару за місцем його зберігання (АЗС). Талони на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання Товару зі зберігання (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС талони на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талонів на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) Товару відповідної марки та кількості. При видачі Товару, талони на пальне залишаються у оператора, що є підтвердженням факту отримання Замовником Товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Правил торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС).

Згідно з пункту 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку.

Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).

Згідно з пункту 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у підпункті 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Отже, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Водночас, талон (скретч-карта) не підтверджує право власності на куплене пальне, а свідчить про попередню оплату певної кількості пального певного оператора АЗС, у зв`язку з чим підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і на підставі наданих Замовником талонів (скретч-карток).

Відповідачем було передано талони на пальне на підставі видаткової накладної №0152/0000336 від 24.01.2022. Акт приймання-передачі талонів на пальне сторони у даному спорі не складали та не підписували.

На отриманих скретч-картках не вказано терміну їх дії, тому термін дії скретч-карток на товар слід вважати безстроковим і дійсним до моменту отримання товару (Бензину А92 та дизельного палива) на АЗС. Безстроковість паливної скретч-карти «Авіас» - довірчого документу, що підтверджує право його власника на отримання вказаного на карті кількості і виду палива на АЗС «Авіас» і партнерів, підтверджується інформацією зазначеною на офіційному сайті «Авіас» за посиланням: https://avias.ua/palivni-proekti/skretch-karta/.

З початку 2025 року відпуск пального на мережі автозаправних станцій (АЗС) Відповідача та його партнерів (у тому числі мережі автозаправних станцій «АВІАС») зазначених у Переліку, доданого у якості додатка до Договору, припинився через відсутність на АЗС товару (дизпалива Energy та Бензин А-92 Energy), відтак Позивач позбавлений можливості отримати попередньо оплачений товар на загальну суму 141 750,00 (сто сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень, з яких: 53 550,00 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот п`ять) гривень - сума за 1 785 літрів оплаченого, але не поставленого бензину А 92 та 88 200,00 (вісімдесят вісім тисяч двісті) гривень - сума за 2 940 літрів оплаченого, але не поставленого дизельного палива.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Ліван Торг» зобов`язання з передачі товару на підставі Договору, Наркевицька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області позбавлена можливості реалізувати право на отримання свого, уже оплаченого товару за договором поставки, а саме:

бензину А-92 в об`ємі 1785 літрів номіналом: 20 л у кількості 19 шт.; 15 л у кількості 25 шт.; 10 л у кількості 103 шт. скретч-карткок на суму 53 550,00 грн;

дизельного палива в об`ємі 2940 літрів номіналом: 30 л у кількості 8 шт.; 20 л у кількості 100 шт.; 10 л у кількості 1 шт. скретч-карткок (копії додаються) на суму 88 200,00 грн.

Під час розгляду справи Відповідач доказів повернення грошових коштів не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Як вже було встановлено судом, Позивачем оплачено 100 відсотків вартості товару за Договором про закупівлю № 2908 від 24 січня 2022 року, однак Відповідач визначений договором товар покупцю в повному обсязі не передав.

Згідно з с т. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 3 ст 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна серед іншого зобов`язаний: вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.

Відсутність заперечень розпорядника майна щодо суми заборгованості також вказує на обґрунтованість вимог позивача.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дана правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 по справі №904/6870/25 (904/17/26), від 22.04.2026 по справі №904/6870/25 (904/4778/25), від 28.04.2026 по справі №904/6870/25 (924/1297/25), від 23.06.2026 по справам №904/6870/25 (904/7186/25), №904/6870/25 (904/228/26), №904/6870/25 (904/337/26).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" заборгованості за Договором про закупівлю №2908 від 24.01.2022 в розмірі 141 750,00 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (31260, Хмельницька обл., Хмельницький район, смт. Наркевичі, вул. Незалежності 2, код ЄДРПРОУ 04403444) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення заборгованості 141 750,00 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (31260, Хмельницька обл., Хмельницький район, смт. Наркевичі, вул. Незалежності 2, код ЄДРПРОУ 04403444) 141 750,00 грн заборгованості за Договором про закупівлю № 2908 від 24.01.2022 та 3 328,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 09.09.2026.

Суддя А.Є. Соловйова