Ухвала суду № 13958411, 30.11.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3435/10/15/0170

30.11.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Санакоєвої М.А. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства " Кримський Титан"- Єсіпова Ольга Петрівна, довіреність № 01-02 від 29.12.09р.

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- Гайдамака Олена Олегівна, довіреність № 38/10 від 09.09.10р.

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 25.05.10 у справі № 2а-3435/10/15/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства " Кримський Титан" (Північна промзона, Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь, АР Крим, 95000) Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 року позов Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим та Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000122340/0 від 30.12.2009р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000122340/1 від 25.03.2010р. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся за апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

У судовому засіданні представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з мотивів, викладених в ній.

У судове засідання представник Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою Красноперекопській обєднаної державної податковою інспекцією в Автономної Республіки Крим проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ “Кримський ТИТАН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні, травні, червні 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2009 року № 1624/23-4/32785994/202, за висновками якого встановлено, що в порушення підпункту 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2. статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2, пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) ЗАТ “Кримський ТИТАН” завищено суму ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 8587,00 гривень по причині включення підприємством до складу податкового кредиту за червень 2009 року сум ПДВ по податковим накладним №1110000369 від 02.06.2009 року на суму ПДВ 98,00 гривень, №1110000378 від 03.06.2009 року на суму ПДВ 7214,67 гривень, №1110000380 від 04.06.2009 року на суму ПДВ 392,00 гривень, №1110000384 від 05.06.2009 року на суму ПДВ 882,00 гривень, виписаним ТОВ ВТФ “Авіас”.

30 грудня 2009 року Красноперекопською ОДПІ в АР Крим винесено податкове повідомлення - рішення № 00000122340/0 у якому вказано, що позивачем порушенні підпункти 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2. статті 7, підпункти 7.5.1 пункту 7.5, підпункти 7.7.2, пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: ЗАТ “Кримський ТИТАН” завищено суму ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за липень 2009 року, на суму 8587,00 гривень.

25.03.2010 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі винесла податкове повідомлення - рішення №00000122340/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 8587,00 гривен.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинен керуватися податковий орган.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту зазначених вище норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає сплата сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які, як встановлено судом, відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2008 року філія “Вільногірський гірничо - металургійний комбінат” ЗАТ “Кримський ТИТАН” співпрацювала з ТОВ ВТФ “Авіас” на підставі договору від 29.09.2008 року 329/44, згідно умов якого ТОВ ВТФ “Авіас” - Постачальник зобов'язалось постачати Замовнику паливно-мастильний матеріали та Павлівни картки, в яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або довіреній особі Замовника на підставі наявних карток, а Замовник зобовязується приймати та оплачувати надані Постачальнику Павлівні картки та ПММ. Відповідно до п. 7.2. Договору від 29.09.2008 року 329/44 даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну договору, письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах. Представниками відповідачів не надано доказів розірвання договору.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судовою колегією встановлено, що ТОВ ВТФ “Авіас” у період, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва №04196645 від 19 серпня 2003 року було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується також актом від 17.12.2009 року № 1624/23-4/32785994/202, відповідно до якого ТОВ ВТФ “Авіас” є основним платником до кінця року, не заперечував проти цього у судовому засіданні і представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі.

Таким чином, на момент складання податкових накладних ТОВ ВТФ “Авіас” було юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ у червні 2009 року: № 1110000369 від 02.06.2009 року на суму ПДВ 98,00 гривень, №1110000378 від 03.06.2009 року на суму ПДВ 7214,67 гривень, №1110000380 від 04.06.2009 року на суму ПДВ 392,00 гривень, №1110000384 від 05.06.2009 року на суму ПДВ 882,00 гривень, виписані ТОВ ВТФ “Авіас” на підставі та на виконання умов договору № 329\44 від 29.09.2008 року за отриманій у червні 2009 року товар відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”.

Фактичне отримання товару для подальшого використання у господарської діяльності підприємства підтверджується видатковою накладною №111000000000254 від 30 червня 2009 року, актом про результати документальної невиїзної перевірки позивача від 17.12.2009 року № 1624/23-4/32785994/202, в якому зазначено, що на підставі виконання умов договору ЗАТ “Кримський ТИТАН” отримало в червні 2009 року від ТОВ ВТФ “Авіа” паливо у цілях подальшого використання його в оподаткованих операціях в межах своєї господарської діяльності як платника податку, не заперечував проти цього у судовому засіданні і представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі.

Матеріали справи свідчать про те, що за отриманий товар філія “Вільногірський гірничо - металургійний комбінат” ЗАТ “Кримський ТИТАН” сплатила ТОВ ВТФ “Авіас” грошові кошти у розмірі 42933,33 гривень, ПДВ 8586,67 гривень, що підтверджується копіями а доручень: № 002105 від 02.06.2009 року на суму 558,00 гривень, ПДВ 98,00 гривень, №002239 від 05.06.2009 року на суму 5292,00 гривень, ПДВ 882,00 гривень, №002141 від 04.06.2009 року на суму 2352,00 гривень, ПДВ 392,00 гривень, № 002124 на суму 43288,00 гривень, ПДВ 7214,66 гривень, копіями рахунків фактури від 29 травня 2009 року № 111000000000405, № 111000000000414 від 1 червня 2009 року, № 111000000000426 від 4 червня 2009 року, № 111000000000425 від 4 червня 2009 року.

Колегією суддів встановлено, що суми податку на додану вартість, були фактично сплачені філією “Вільногірський гірничо - металургійний комбінат” ЗАТ “Кримський ТИТАН”ТОВ ВТФ “Авіас” у червні 2009 року, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг та були перераховані на розрахунковій рахунок продавця ТОВ ВТФ “Авіас”.

Цей факт підтверджується договором, рахунками, податковими накладними, платіжними дорученнями між філією позивача та постачальником, сума та сплата ПДВ не заперечується представником відповідача.

Таким чином, факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками податкового органу під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

В матеріалах справи є копія податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВТФ “Авіас” за червень 2009 року, де відносно контрагента ЗАТ “Кримський ТИТАН” зазначеній обсяг поставки без ПДВ у сумі 53765,00 гривень, ПДВ 10753,00 гривень, яка підтверджує наявність податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ ВТФ “Авіас” відносно контрагента - ЗАТ “Кримський ТИТАН” та спростовує висновки, викладені в акті від 17.12.2009 року № 1624/23-4/32785994/202.

Посилання заявника апеляційної скарги на ту обставину, що ця декларація не була взята до уваги, у звязку з тим що на час отримання відповіді по зустрічної перевірки, вона була відсутня у податкового органу, не підтверджує правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу. Крім того, представником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі не надано суду доказів на підтвердження відсутності податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ ВТФ “Авіас” відносно ЗАТ “Кримський ТИТАН” у червні 2009 року.

Відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість” відсутність податкових зобовязань у постачальника товарів (послуг) за цій період ні є перешкодою та не позбавляє права покупця товарів (послуг) на бюджетне відшкодування сум ПДВ за умови виконання вимог Закону щодо порядку отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Позивачем були виконані всі ці вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” щодо отримання сум бюджетного відшкодування, в матеріалах справи є податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2009 року вх. № 5561 від 20.08.2009 року, відповідно до якої у Рядку 25 декларації зазначена сума у розмірі 9789038,00 гривень до якої входить сума 8587,00 гривень (що підтверджується актом від 17.12.2009 року №1624/23-4/32785994/202), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у липні 2009 року (Рядок 25.1. декларації), розрахунок суми бюджетного відшкодування додаток 3 до декларації - зазначена сума у розмірі 9789038,00, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Судова колегія зазначає, що відповідно до п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування якщо:

а) особа:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального, встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати";

З матеріалів справи вбачається, що позивач до осіб, зазначених у п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону не відноситься.

Судовою колегією встановлено, що відємне значення по ПДВ в сумі 8587,00 гривень за липень 2009 року обґрунтовано віднесено позивачем до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачеві відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не надано належних, допустимих доказів, що позивач та ТОВ ВТФ “Авіас” діяли узгоджено протиправно, суми податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету за господарськими операціями, були фіктивними, що ТОВ ВТФ “Авіас” систематично не сплачує ПДВ до бюджету, що діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, не надані докази протиправного характеру договору.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що у відповідачів не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивачу ПДВ за липень 2009 року на суму 8587,00 гривень, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення рішення №0000122340/0 від 30.12.2009 року, №0000122340/1 від 25.03.2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, відповідач помилково зробив висновок у акті перевірки від 22.09.2009 року №1213/23-04/32785994/202 о про те, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

В силу викладеного відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 року у справі №2-а-3435/10/15/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 грудня 2010 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді М.А.Санакоєва О.Е.Єланська