Ухвала суду № 13958166, 01.06.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6951/09/2/0170

01.06.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" - Куткова Наталя Михайлівна, довіреність б/н від 10.03.10,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"- Долгова Наталя Анатоліївна, довіреність б/н від 10.03.10,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим - Говоруха Анастасія Володимирівна, довіреність № 1437/9 від 14.08.09,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим ( Яковлєв С.В. ) від 23.09.09 у справі № 2а-6951/09/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (В.Хромих, 21-А,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

доДержавної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті № 000712301/0 від 25.12.2008 р. та №0007182301/0 від 25.12.2008 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща»(м. Алушта вул. В. Хромих, 21 А п/р 260090230054 в Алуштинському відділенні ЗАТ «СБЕРБАНК РОССІЇ»МФО 320627, код ЕДРПОУ 31395454) 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2007 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2007 по 30.06.2008. В результаті перевірки було складено від акт 11.12.2008 був №1522/23/31395454.

На підставі акту перевірки відповідачем 25.12.2008 було прийнято податкові повідомлення-рішення №0007182301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 26385 грн., в тому числі 17590 грн. - за основним платежем, 8795 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0007172301/0, згідно з яким позивачу було визначено податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 87912грн., в тому числі основного платежу в сумі 58608 грн., фінансових санкцій в сумі 29304 грн.

Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Згідно з п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону.

Статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) , з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку ( далі працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін ( крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування ).

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом. Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону. У п. 7.3. цієї статті закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача працівники податкового органу визначили порушення ним п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в наслідок того, що підприємство неправомірно зарахувало до складу валових витрат вартість списаної Дихлорізоціанової кислоти в гранулах СТХ-200/GR, використаної для обробки води в басейнах аквапарку. Під час розгляду справи представники відповідача пояснили, що за норми витрати зазначеного препарату були прийняті до уваги обсяги, зазначені в інструкції виробника.

З матеріалів справи вбачається, що суду першої інстанції позивачем по справі надані документи, яки свідчать про те, що використання препарату СТХ-200/GR відбувалось з урахування погодних умов, кількості відвідувачів для підтримання санітарних норм чистоти води в басейнах. До матеріалів справи надані документи, яки свідчать про те, що вказаний препарат був списаний на підставі укладених працівниками платника податків, згідно з рекомендаціями органів СЕС.

Працівники податкового органу під час проведення перевірки позивача встановили завищення у рідку 04.3 Декларації «витрати на оплату праці»у сумі 255899грн. в наслідок нібито необґрунтованого віднесення позивачем до складу його валових витрат суми нарахованої заробітної плати працівникам в розмірі вартості харчування , збільшеної на спеціальний коефіцієнт «1,176471». .

Колегія суддів встановила, що на підставі колективних договорів ТОВ «Міндальна роща»на 2005-2007 р.р. встановлений обовязок останнього здійснювати виплати на здешевлення вартості харчування в комунальній їдальні. Відповідно до умов колективних договорів ці витрати віднесені до інших заохочувальних та компенсаційних витрат, які відносяться до фонду оплати праці.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено необґрунтоване зменшення сум валових витрат позивача у період часу який перевірявся, на вартість списаної ним Дихлорізоціанової кислоти в гранулах СТХ-200/GR , яка була використана для обробки води в басейнах аквапарку, та сум сплачених ним своїм працівникам коштів у вигляді часткової компенсацію вартості харчування в комунальній їдальні, що призвело до неправомірного нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток та по податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.09 у справі № 2а-6951/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 червня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко