Ухвала суду № 13958178, 07.07.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-а-6409/09/2/0170

07.07.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: Маслов Павло Анатолійович, паспорт НОМЕР_1, виданий Судацьким МВ ГУ МВС України в Криму 12.08.2003, довіреність № б/н від 25.01.2010;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Сервіс Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 07.07.09 у справі № 2а-6409/09/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Сервіс Плюс" (вул. Монтажна, 10-Г; м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000,

вул. Глинки/Ж. Дерюгіної, 57в/2а м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

доДержавної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки , буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2009 у задоволенні позовних вимог відмовлено (арк.с.65-66).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки № 3825/23-7/34523145, відповідають обставинам справи, зроблені з додержанням норм чинного законодавства України, оскільки на час здійснення розрахунків з нерезидентом за надані послуги по акту здачі - приймання робіт від 10.09.2008 довідка про те, що нерезидент є резидентом Туреччини, не була оформлена та не подавалась до органів державної податкової служби.

Не погодившись з рішенням суду позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Сервіс Плюс", звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою позов задовольнити (арк.с.69,71-73).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач надав державній податковій інспекції довідку, що нерезидент є резидентом іншої країни в 2009 році, після її витребування відповідачем, що є підставою для звільнення від оподаткування в 2008 році з посиланням на пункт 6 Порядку №470.

Судове засідання відкладалось в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 07.07.2010 представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 07.07.2010 не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.96-99), про причини неявки не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 31.03.2009 по 16.04.2009 на підставі направлення №716/23-7 від 30.03.2009 державними податковими інспекторами Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2008 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено Акт №3825/23-7/34523145 від 14.04.2009 (арк.с.11-34).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 13.2. статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” неутримано та несплачено до бюджету податок доходів, які сплачені нерезиденту з джерелом його походження з України від провадження господарський діяльності за ставкою 15% у розмірі 4719,83 грн.

Відповідачем 08.05.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402200/0, яким донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 14159,49 грн., в тому числі 4719,83 грн. основного платежу та 9439,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій (арк.с.35).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2008 між позивачем та нерезидентом AT ITHALAT VE PAZARLAMA А.S.»(Туречинна) укладений Контракт №2 на поставку на умовах СІР Алушта обладнання для виробництва бетону Guris GMP 105. Загальна сума контракту 315000,00 євро (арк.с.39-43).

Відповідно до Додатку №1 від 04.02.2008 до вказаного Контракту вартість товару узгоджена сторонами в розмірі 311000,00 євро, включаючи вартість тари, пакування, маркування та технічної документації (арк.с.44-47).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем в період часу, який перевірявся, позивач отримав від нерезидента ITHALAT VE PAZARLAMA А.S.» (Туреччина) обладнання на загальну суму 311000,00 євро та здійснив роботи по монтажу та введенню в експлуатацію комплексу обладнання для виробництва бетону Guris GMP 105 та розрахувався за вказані товар та роботи у повному обсязі в 2008 році.

Довідка, яка підтверджує, що нерезидент «IHRACAT ITHALAT VE PAZARLAMA А.S.»є резидентом Туреччини, оформлена 28.04.2009 та надіслана позивачем до податкового органу 06.05.2009 (арк.с.37-38,60-61).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000, Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16.04.1991, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 (далі Закон №334/94), Закону України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно»№37/98 ВР від 16.01.1998 (далі - Угода), Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування»№470 від 06.05.2001 (далі - Порядок).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з пунктом 13.2 зазначеної статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Положення пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Законом України №37/98 ВР ратифікована Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход та майно. Згідно з пунктом 1 статті 7 вказаної Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надмірно сплачених на території України визначає Порядок, відповідно до пункту 4 якого підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

повну назву або прізвище нерезидента;

підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, доводи позивача про те, що він правомірно не утримав з нерезидента податок з доходів за ставкою 15 % у звязку з тим, що йому в 2009 році надана довідка про те, що нерезидент є резидентом Туреччини не відповідають чинному законодавству.

Посилання позивача на пункт 6 Порядку, відповідно до якого особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у раз подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній податковий період (рік) може застосовувати положення міжнародного договору, зокрема звільнення (зменшення) від оподаткування у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року, не має правових підстав, оскільки вказаний пункт застосовується тільки при наявності довідок за попередній та послідуючий періоди (в даному випадку за 2007 та 2009 роки), позивачем в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції не надані належні та допустимі докази, які підтверджують наявність довідок за 2007, 2008 роки.

Пунктом 8 Порядку №470 передбачено, що у разі неподання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до статті 1 якого, податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Доводи, мотиви, посилання позивача спростовуються матеріалами справи, жодного доказу в підтвердження своїх доводів позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, так як довідка від 28.04.2009 поширює свою дію тільки на 2009 рік і звільняє від оподаткування в 2009 році.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Сервіс Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.09 у справі № 2а-6409/09/2/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.09 у справі № 2а-6409/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 липня 2010 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна