Ухвала суду № 13958141, 09.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 р.Справа № 2-а-11559/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейта Сістем» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000862350/0 від 09.09.2009р., -

В С Т А Н О В И Л А:

30 вересня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейта Сістем»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000862350/0 від 09.09.2009р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року адміністративний позов ТОВ «Дейта Сістем»задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000862350/0 від 09.09.2009р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси 06 серпня 2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року, прийняти нове рішення, яким залишити адміністративний позов ТОВ «Дейта Сістем» без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 18.08.2009р. по 25.08.2009р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Бурячком С.В., згідно з п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення на перевірку від 14.08.2009р. №001123/1274 та наказу про її проведення від 14.08.2009р. №1104, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ „Дейта Сістем" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Рєалорт" за період лютий 2009р. Перевірку проведено з відома та в присутності директора ОСОБА_2 (направлення та копія наказу органу ДПС вручені йому під розписку 18.08.09 р.), та головного бухгалтера ОСОБА_3

За результатами даної перевірки складено Акт «Про результати документальної виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Рєалорт" за період лютий 2009р.»№10966/23-513/355004060 від 31.08.2009р. У висновку до акту зазначено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями ТОВ „Дейта Сістем" завищено суму дозволеного податкового кредиту у лютому 2009 р. в розмірі 31 360 грн.

При проведенні співставлення між задекларованими податковими зобов'язаннями вказаного контрагента та задекларованим податковим кредитом ТОВ „Дейта Сістем" виявлено, що у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 року підприємство ПП „Рєалорт" не відобразило у складі податкових зобов'язань взаємовідносини з ТОВ „Дейта Сістем".

У ході проведення виїзної документальної перевірки була використана довідка ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 27.07.2009 р. № 9408/23-512/36155632/26, згідно якої у ПП „Рєалорт" обсяги поставки товарів (послуг) не можуть бути ідентифіковані як база оподаткування відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), чим не підтверджується показники податкових зобов'язань по рядку 9 декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р.

За таких обставин, відповідач під час проведеної перевірки прийшов до висновку, що діяльність ТОВ „Дейта Сістем" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань, та угода, укладена між позивачем та ПП «Рєалорт»є нікчемною, оскільки спрямована на незаконне заволодіння майном держави, суперечить її інтересам і моральним засадам суспільства, і тому порушує публічний порядок.

В подальшому ж, на підставі акту перевірки №10966/23-513/355004060 від 31.08.2009р., ДПІ у Приморському районі м. Одеси 09.09.2009р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000862350/0, яким, відповідно до пп.6 пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47 040,00 грн., у тому числі за основним платежем - 31360,00 грн. та штрафних санкцій 15 680,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного ТОВ «Дейта Сістем»податкового повідомлення - рішення №0000862350/0 від 09.09.2009р.

Судова колегія цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари(послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Так, уважно дослідивши та ретельно вивчивши всі матеріали справи, судова колегія встановила, що 01.12.2008 року між ТОВ «Дейта Сістем»та ТОВ «Лукойл Технолоджи Сервісиз Україна»було укладено договір №08/06, відповідно до умов якого, позивач взяв на себе обов'язки виконати роботи з розробки та створення додаткових інтерфейсів та звітів на платформі «1С: Підприємство»8.0 автоматизованої системи оперативного, бухгалтерського, податкового та управлінського обліку підприємства».

Відповідно до п. 2.2.1 цього договору №08/06, виконавець (т.б. ТОВ «Дейта Сістем») мав право залучати сторонніх спеціалістів для виконання робіт за цим договором.

Виконуючи вказаний вище договір №08/06, позивач 05 грудня 2008 року уклав з ПП «Рєалорт»договір № 01-5/12, у відповідності до умов якого, приватне підприємство «Рєалорт»взяло на себе обов'язки виконати роботи з розробки та створення додаткових інтерфейсів та звітів на платформі «1С: Підприємство 8.0»автоматизованої системи оперативного, бухгалтерського, податкового та управлінського обліку підприємства», а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та сплати роботи у відповідності з умовами даного договору.

При чому, з матеріалів справи та пояснень представника позивача видно, що на момент укладення договору №01-5/12, ПП «Рєалорт»було надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №506429, довідку про взяття на облік платника податків по формі 4-ОПП, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та довідку ГУ статистики в Одеській області та витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

В процесі розгляду апеляційної скарги, судовою колегією також було встановлено, що умови договору від 05.12.2008 року №01-5/12 були виконані ПП «Рєалорт»в повному обсязі, про що свідчить акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.02.2009 року та розроблена технічна документація-інструкція користувача за додатково розробленими інтерфейсами з оброблення в системі 1С Підприємство, що підписана сторонами договору та мається в матеріалах справи.

Позивачем же, в свою чергу, було здійснено оплату виконаних робіт контрагентом (ПП «Рєалорт») 09.02.2009 року та отримано податкову накладну (№9 /02 від 09.02.2009 року) та банківську виписку від 26.02.2009р.

В подальшому ж, як вбачається з матеріалів справи, результати робіт були передані позивачем ТОВу «Лукойл Технолоджі Сервісиз Україна», про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 11.02.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ст.215 Цивільного кодексу України також визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При чому, положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовується лише з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину судом не вимагається.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судова колегія також погоджується із висновками суду 1-ї інстанції про те, що твердження ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо того, що у результаті порушення контрагентом ТОВ „Дейта сістем" - ПП „Рєалорт" своїх податкових зобов'язань, угода, укладена між ТОВ „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт" має протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ „Дейта сістем", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, відповідно до ч. чергу відповідно до ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - є лише тільки припущенням відповідача, яке до того ж, в свою чергу, взагалі не підтверджується будь-якими належними і беззаперечними доказами.

Окрім того, в даному випадку, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що такого роду обґрунтування (припущення) є не припустимими у офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, оскільки, по-перше, згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України, чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад цього порушення, зазначивши, у якій саме події воно полягає і якими самими фактичними даними (доказами) це підтверджується, а не робити припущення про порушення законодавства без наявних доказів. По-друге ж, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у встановленому законом порядку.

Водночас, суд 2-ї інстанції також вважає за необхідне вказати і на те, що діючим податковим законодавством передбачено, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку (ПДВ) до бюджету або його належним чином не відобразив у своїх звітах (деклараціях), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи (т.б. до цього контрагента). Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ або формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також слід зазначити, що невиконання своїх податкових зобов'язань ПП «Рєалорт»не може свідчити про протиправність укладеної між ТОВ „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»угоди, та про спрямованість з боку позивача на заволодіння державним майном і порушення публічного порядку.

До того ж, як встановлено по справі, укладення договору між ТОВ „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»було здійснено на виконання підприємницької діяльності ТОВ «Дейта Сістем» та мало на меті одержання прибутку, що повною мірою відповідає статутним завданням ТОВ „Дейта сістем".

На час укладення договору між ТОВ „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»від 05.12.2008 року №01-5/12 (за яким податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП „Рєалорт»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Укладання угоди між ТОВ „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»від 05.12.2008 року №01-5/12 та її подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи з розробки та створення додаткових інтерфейсів та звітів на платформі «1С: Підприємство 8.0»автоматизованої системи оперативного, бухгалтерського, податкового та управлінського обліку підприємства», а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.02.2009 року та розробленою технічною документацією - інструкцією користувача за додатково розробленими інтерфейсами з оброблення в системі 1С Підприємство, що підписана сторонами договору, податковою накладною №9/02 від 09.02.2009 року, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказом сплати виконавцю вартості виконаних робіт з ПДВ.

Таким чином, судова колегія вважає, що Актом перевірки № 10966/23-513/355004060 від 31.08.2009р. беззаперечно не встановлено, що ця угода була укладена всупереч інтересам держави та суспільства з умислом обох сторін цієї угоди на настання негативних наслідків для держави.

Колегія суддів також вважає за необхідне зробити акцент і на факті існування в матеріалах даної справи копії Довідки від 27.07.2009року №9408/23-512/36155632/26 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Європа-А 2012»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Неолайн Технолоджікс»за період: грудень 2008 року, січень лютий 2009р.(а.с.177), яка була використана перевіряючими при проведенні вищезазначеної перевірки та фактично на підставі якої, ДПІ було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представником ДПІ у Приморському районі м.Одеси не було надано жодних пояснень щодо того, з якою метою була надана зазначена вище довідка, оскільки підприємства, щодо яких проводилась невиїзна перевірка, зазначені в довідці, не мають ніякого відношення до податкового повідомлення рішення, оскаржуваного ТОВ «Дейта Сістем», не є контрагентами позивача та взагалі фактично не стосуються предмету даного спору.

Окрім того, колегією суддів з пояснень представника відповідача в судовому засіданні також встановлено, що у ДПІ не має жодних сумнівів щодо товарності, здійсненої позивачем операції та, відповідно, не має ніяких претензій по сплаті ПДВ ні до ТОВ «Дейта Сістем, ні до ПП „Рєалорт», оскільки в матеріалах справи містяться всі докази правомірності дій позивача та здійснення ним всіх необхідних податкових зобовязань.

Також, в даному випадку ще слід зазначити, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2009р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7.07.2010р., дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення 27.07.2009р. перевірки ПП «Європа-2012»та складення вказаної вище довідки від 27.07.2009р. № 9408/23-512/36155632/26 були визнані неправомірними.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються а відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що ТОВ „Дейта сістем" та ПП „Рєалорт»дотримані усі вимоги встановлені ст.203 ЦК України і ці сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До того ж, слід зазначити, що даний договір між цими сторонами, до цього часу ні ким не оскаржений та в судовому порядку недійсним не визнаний.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,207,254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.