Ухвала суду № 139581251, 31.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/24914/24

Провадження №4-с/752/126/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Голосіївського районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Шененка В.В.,

приватного виконавця Кісельової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність приватного виконавця Кисельової Віталіни Володимирівни щодо накладення арешту на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2026 ОСОБА_1 звернулися до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на рішення та бездіяльність приватного виконавця Кісельової Віталіни Володимирівни щодо накладення арешту на нерухоме майно.

В обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової Віталіни Володимирівни перебуває виконавче провадження №81131904, відкрите 29.05.2026 на підставі виконавчого листа у справі №752/24914/24.

10.07.2026 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на нерухоме майно - 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яку приватний виконавець в оскаржуваній постанові вважає належною боржнику, у межах суми звернення стягнення 361 380,10 грн.

Оскаржувана постанова не містить: дати та номера запиту приватного виконавця до БТІ; дати, номера та повного змісту відповіді БТІ; відомостей про документ, на підставі якого виникло відповідне право; номера реєстрового запису або реєстраційної справи; відомостей про перевірку актуальності інформації БТІ; відомостей про перевірку інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; відомостей, які дозволяють перевірити однозначну ідентифікацію власника та об`єкта; індивідуального обґрунтування необхідності накладення окремого арешту саме на конкретний об`єкт житлової нерухомості; результатів перевірки коштів, доходів та іншого майна боржника; мотивів, з яких застосовані раніше заходи примусового виконання визнано недостатніми.

Копію постанови від 10.07.2026 приватний виконавець йому не вручав та в установленому законом порядку не надсилав.

Про існування постанови він дізнався внаслідок самостійної перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження 14.07.2026.

На випадок, якщо суд дійде іншого висновку щодо початку або закінчення строку, прошу поновити строк на подання скарги. Поважними причинами для його поновлення є: не направлення приватним виконавцем копії постанови; відсутність будь-якого повідомлення про її винесення; самостійне виявлення документа лише в АСВП; відсутність у доступному інтерфейсі АСВП інформації про точний час першого відкриття; невідкладне подання скаржником 16.07.2026 клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження.

Наявність оскаржуваної постанови в АСВП сама по собі не підтверджує належного виконання приватним виконавцем обов`язку з її направлення стороні та не замінює доказів такого направлення.

Без дослідження відповіді БТІ, запиту приватного виконавця; правовстановлюючого документу, реєстраційних відомостей, документів, які підтверджують ідентифікацію власника, інформації з Державного реєстру речових прав, доказів перевірки актуальності інформації БТІ неможливо встановити, чи було належно та достовірно підтверджено належність боржнику саме того об`єкта і саме в тому розмірі частки, які зазначені в оскаржуваній постанові.

02.06.2026 приватний виконавець уже виніс постанову про арешт усього рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику, у межах суми 365 885,50 грн. Отже, станом на 10.07.2026 вже існував загальний арешт майна боржника, спрямований на забезпечення виконання судового рішення та запобігання відчуженню майна.

Окремий арешт конкретного об`єкта житлової нерухомості є самостійним виконавчим рішенням, яке істотно обмежує майнові права та створює передумови для подальших виконавчих дій щодо цього об`єкта. Постанова від 02.06.2026 про загальний арешт була винесена в межах суми 365 885,50 грн. Оскаржувана постанова від 10.07.2026 винесена в межах суми 361 380,10 грн. Різниця становить 4 505,40 грн та відповідає сумі фактично стягнутих у межах виконавчого провадження коштів. Отже, стягнення за рахунок коштів уже здійснювалося та мало фактичний результат.

Просив:

на випадок, якщо суд дійде висновку про пропуск строку, поновити строк на подання скарги, враховуючи не направлення приватним виконавцем копії постанови, самостійне виявлення документа в АСВП та невідкладне подання скаржником 16.07.2026 клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження;

визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Кісельової Віталіни Володимирівни, яка полягає у не направленні та неналежному доведенні до відома боржника постанови про арешт майна від 10.07.2026 у виконавчому провадженні № 81131904;

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Кісельової Віталіни Володимирівни від 10.07.2026 про арешт майна боржника в частині накладення арешту на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 ;

зобов`язати приватного виконавця Кісельову Віталіну Володимирівну усунути наслідки неправомірного рішення, зокрема вчинити передбачені законом дії для припинення відповідного обтяження та направити необхідні документи органам і установам, яким була направлена постанова від 10.07.2026.

Приватний виконавець Кісельова В.В. надала заперечення проти скарги, в яких зазначила, що оскаржувана постанова є законною, винесена з урахуванням відомостей, наданих БТІ щодо власника нерухомого майна, на яке накладений арешт. Копія постанови про арешт майна боржника в день її винесення 10.07.2026 була направлена останньому за місцем проживання. Арешт на частину квартири, належної боржнику, був накладений з урахуванням ч.7 ст.48 Закону країни «Про виконавче провадження».

Просила відмовити в задоволенні скарги.

Боржник в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи наведене, суд розглядає скаргу без участі боржника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

22.05.2025 ухвалено рішення, згідно з яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-324331 від 14.07.2021 в загальній сумі 327271 (триста двадцять сім тисяч двісті сімдесят одна) грн. 42 коп. та судові витрати в розмірі 4909 (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн. 04 коп. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

29.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. відкрито виконавче провадження № 81131904 щодо примусового виконання виконавчого листа №752/24914/24, виданого 18.05.2026 Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-324331 від 14.07.2021 в загальній сумі 327271 (триста двадцять сім тисяч двісті сімдесят одна) грн. 42 коп. та судових витрат в розмірі 4909 (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн. 04 коп.

29.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в розмірі 33218,04 грн. та постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 487 грн.

29.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. накладений арешт на грошові кошти боржника у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 365885,50 грн.

02.06.2026 у виконавчому провадженні № 81131904 накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 365885,50 грн.

Згідно з інформаційною довідкою від 02.06.2026 №479981371 за боржником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні відомості про реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

02.06.2026 приватний виконавець зареєструвала обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови від 02.06.2026, що підтверджується індексним витягом з Державного реєстру речових прав від 02.06.2026 №479998673.

02.06.2026 приватний виконавець направила запит №31667 до КП «Київське міське БТІ» про надання інформації щодо реєстрації за боржником ОСОБА_1 на праві власності квартири чи її частки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

КП «Київське міське БТІ» на запит надало відповідь від 08.07.2026 №062/14-14289, згідно з якою за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.10.1997, з наданням його копії.

10.07.2026 приватний виконавець отримала відповідь КП «Київське міське БТІ» на запит від 08.07.2026 №062/14-14289 та цього ж дня винесла постанову про накладення арешту на частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та яка належить боржнику, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 361380,10 грн.

10.07.2026 приватний виконавець зареєструвала обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови від 10.07.2026, що підтверджується індексним витягом з Державного реєстру речових прав від 10.07.2026 №485338954.

Згідно даних АСВП копія цієї постанови була направлена за місцем проживання боржника 10.07.2026.

Згідно даних АСВП в процесі примусового виконання судового рішення приватним виконавцем стягнуто з боржника кошти в розмірі 4505,40 грн., з яких 487 грн. погашення мінімальних витрат виконавчого провадження,, 3653,09 грн. кошти на користь стягувача за виконавчим документом, 365,31 грн. погашення основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Вивчивши матеріали скарги, було встановлено, що вона була подана з додержанням строку, встановленого п. а) ч.1 ст. 449 ЦПК України.

Зі змісту вимог, заявлених у скарзі, вбачається, що оскаржується постанова про арешт майна від 10.07.2026, про винесення якої боржнику стало відомо 14.07.2026.

Докази, які б спростовували зазначену обставину, відсутні.

Боржник звернувся до суду зі скаргою 23.07.2026, тобто в межах встановленого строку, а тому відсутні підстави для його поновлення.

Щодо решти вимог скарги суд відзначає наступне.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 .Конституції України).

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частинами 1, 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2, 5-7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Частинами 1-3, 10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діє на день розгляду справи судом) встановлені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п.1 р. VIII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі Інструкція), виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону.

На майнові права, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності арешт накладається шляхом винесення постанови про арешт майна боржника. Опис та арешт такого майна не проводяться.

Суд відзначає, що рішення, ухвалені судами України, є обов`язковим до виконання. Проте примусове виконання рішень повинно проводитись лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про арешт майна від 10.07.2026 була направлена боржнику в день її винесення засобами поштового зв`язку. Також зазначена постанова міститься в АСВП. Вчинення таких дій приватним виконавцем відповідає вищенаведеним приписам ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, наведене спростовує доводи боржника про те, що приватний виконавець допустив неправомірну бездіяльність, яка полягає у не направленні та неналежному доведенні до відома боржника постанови про арешт майна від 10.07.2026 у виконавчому провадженні №81131904, а тому відсутні підстави для задоволення скарги в цій частині.

Також встановлено та підтверджено матеріалами виконавчого провадження, що 02.06.2026 у виконавчому провадженні № 81131904 накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 365885,50 грн., а 10.07.2026 накладений арешт на частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та яка належить боржнику, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 361380,10 грн.

З боржника в процесі примусового виконання судового рішення приватним виконавцем стягнуті кошти в розмірі 4505,40 грн., з яких 487 грн. погашення мінімальних витрат виконавчого провадження,, 3653,09 грн. кошти на користь стягувача за виконавчим документом, 365,31 грн. погашення основної винагороди приватного виконавця, що свідчить про те, що судове рішення виконане часткове.

Відомості про наявність у боржника грошових коштів або інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, відсутні, а тому правомірним є звернення на належне боржнику інше майно.

За таких обставин, накладення арешту на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , для задоволення вимог стягувача та стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 361380,10 грн., є правомірним та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому винесення постанови про арешт майна від 10.07.2026 передувала проведена приватним виконавцем перевірка наявності у боржника нерухомого майна, належного йому на праві власності. Після отримання від КП «Київське міське БТІ» відомостей та копії документу, яка підтверджує право власності боржника на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , нею був накладений арешт.

При накладенні арешту на частку у житлі боржника приватним виконавцем дотримані вимоги ч. 10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже накладення арешту було здійснено з дотриманням вимог законодавства та є правомірним. При цьому винесення постанови від 02.06.2026 у виконавчому провадженні № 81131904, якою накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, та постанови від 10.07.2026, якою накладений арешт на частку конкретної квартири, не є порушенням.

Суд повторно зауважує, що за при приписами ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» допускається винесення приватним виконавцем постанова про арешт майна (коштів) боржника під час відкриття виконавчого провадження, а також не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Вищенаведене дає підстави для висновку про необґрунтованість доводів скарги в частині визнання неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Кісельової Віталіни Володимирівни від 10.07.2026 про арешт майна боржника в частині накладення арешту на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , а тому відмовляє в задоволенні її вимог і в цій частині.

Оскільки судне встановив обґрунтованості скарги боржника, то відсутні підстави покладати на приватного виконавця Кісельову В.В. зобов`язання вчиняти дії для припинення відповідного арешту майна.

Керуючись ст.4, 258, 260-261, 447, 448 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність приватного виконавця Кісельової Віталіни Володимирівни щодо накладення арешту на нерухоме майно залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена 31.08.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова