Ухвала суду № 13957960, 11.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2011 р.Справа № 2-а-6985/10/1570 Категорія: 8.2.9Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНАЛ»ЛТД до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0003532300/0 від 15.02.2010р. та податкового повідомлення - рішення №0003532300/1 від 23.04.2010р, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0003532300/0 від 15.02.2010р. та податкового повідомлення - рішення №0003532300/1 від 23.04.2010р.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області №0003532300/1 від 23.04.2010р.

Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.01.2010р. по 28.01.2010р. Відповідачем проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «Зенал»з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на землю за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р. За результатами перевірки складено акт №132/23/22479121 від 01.02.2010р.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач самостійно, на підставі визначеної в договорі купівлі - продажу грошовій оцінці сплачував земельний податок. Згідно акту перевірки, з метою визначення грошової оцінки земельної ділянки, якою користується Позивач, Відповідач направив запит до відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської

області. Згідно отриманої відповіді нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 4733 413,09 грн. з урахуванням добутку коефіцієнтів індексації 1.18. У зв'язку з вищезазначеним, Відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХП від 03.07.1992р., в результаті чого занижено суму земельного податку у розмірі 58 013,97 грн. Не погодившись з інформацією, яку отримав Відповідач від відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області Позивач звернувся із запитом до відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області та отримав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.05.2010р. наданий Відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, згідно якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 1 290 614,88 гри.

На підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке після адміністративного оскаржування має реквізити: №0003532300/1 від 23.04.2010р.

Відповідно до статті 2 Закон України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-ХП (надалі по тексту Закон № 2535-ХП ), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону № 2535-ХП встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХП, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 14 Закону № 2535-ХП зазначеного Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 27 Закону № 2535-ХП, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач прийшов до своїх висновків на підставі листа Відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області від 15.12.2009р., згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 733 413,09 грн. з урахуванням добутку коефіцієнтів індексації 1.18, але суд не може погодитись з такими висновками Відповідача, оскільки лист Відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області не є належним документом.

В той же час, представником позивача надано до суду витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.05.2010р. наданий Відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, згідно якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 1 290 614,88 грн., що підтверджує висновки суду про недопустимість такого доказу, як лист при встановленні грошової оцінки земельної ділянки.

Суд першої інстанції вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача,

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс законне та обґрунтоване рішення. Оскільки в діях позивача не вбачається порушення чинного законодавства а саме Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-ХП.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб., що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНАЛ»ЛТД до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0003532300/0 від 15.02.2010р. та податкового повідомлення - рішення №0003532300/1 від 23.04.2010р, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан