Рішення № 139579287, 08.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1454/26

2/709/1125/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Петраш Т.М.,

розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.04.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» (далі Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 102536138, згідно з умовами якого відповідач отримав 18 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Пунктом 7.1. кредитного договору № 102536138 від 10.04.2024 визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

Зазначає, що Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет. Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт) за допомогою одноразового ідентифікатора із кодом. Тобто, договір укладений у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

29.08.2024 між Первісним кредитором та позивачем, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024, відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 102536138 від 10.04.2024.

Сума заборгованості Відповідача становить 171 380,4 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка, з якої:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 17 924,05 грн;

- прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 1 980 грн;

- прострочена заборгованість за відсотками 142 476,35 грн;

- заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання 9 000 грн;

Посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом у сумі 171 380.4 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн

20.08.2026 до суду представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Шелудько О.О. поданий відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги відповідач заперечує та просить відмовити. Відзив обґрунтований тим, що наданий Позивачем Паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит № 102536138 від 10.04.2024 не є належним доказом укладення цього договору, оскільки інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою); паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору; ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. У вказаному Паспорті споживчого кредиту вказано що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Відповідач не погоджується з твердженням Позивача стосовно укладення договору №102536138 від 10.04.2024 в електронній формі. Наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Так, із пункту 10 кредитного договору, який має назву «реквізити», вбачається відсутність електронного підпису Відповідача одноразовим ідентифікатором. Договір про споживчий кредит № 102536138 від 10.04.2024 (індивідуальна частина), як і графік платежів до Договору про споживчий кредит № 102536138 від 10.04.2024 та Заява на отримання кредиту №102536138 не містять підпису Відповідача. Докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні. Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів Відповідачем. У даному випаду це лише текст, який складений Позивачем одноособово, а тому, в розрізі процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитного договору.

Також неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів, однак Позивачем вони до суду не надані. Позивачем до позовної заяви не долучено жодних належних доказів на підтвердження достовірності, цілісності та незмінюваності Договору про споживчий кредит № 102536138 від 10.04.2024, у зв`язку із чим відсутня можливість встановити чи саме ці відсотки погодили сторони, як і перевірити правильність їх нарахування.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання відповідачу електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, яка начебто підтверджує ідентифікацію відповідача при начебто укладені Договору про споживчий кредит № 102536138 від 10.04.2024. Проте, надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем - ТОВ «Мілоан» і не може вважатись безспірним доказом проведення ідентифікації відповідача при укладенні договору.

Фактично, зазначене є лише твердженням Позивача, оскільки підтверджується створеними останнім доказами, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним доказом не створеним самим Позивачем.

Відповідач не погоджується із розміром нарахованих процентів. Вказує про те, що нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту є таким, що порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідач не погоджується з підставами нарахування комісії, вказуючи про те, що наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Умовами пункту 1.5.1. договору № 102536138 від 10.04.2024, як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 2 070,00 грн., одноразово. Аналіз цього пункту договору свідчить про те, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору. Зважаючи на викладене, положення пункту 1.5.1. договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними.

Відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій у розмірі 9 000,00 грн., посилаючись, зокрема, на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

У відзиві відповідач не погоджується з відступленням права грошової вимоги до відповідача первісним кредитором на користь позивача. Вказує, що Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 не містить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містить даних про особу боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.

Долучений «витяг» з Реєстру Боржників до договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 не є належним доказом. Позивач не надав суду належним чином засвідчений витяг з оригінального Реєстру Боржників, де зазначено інформацію про Відповідача ОСОБА_1 . Самим договором відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 передбачено передачу документів, які є в наявності у Кредитора та засвідчують права, що передаються, зокрема правила кредитування, що діяли на момент видачі кредиту, Детальний розрахунок простроченої заборгованості та всіх інших платежів Боржника по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування, докази перерахування коштів на рахунок Боржника, платіжні документи про виконання грошових зобов`язань (або їх частини) Боржника за кредитним договором. Перелічені документи до позовної заяви долучені не були. Таким чином, Позивачем належним чином не підтверджено факт відступлення права вимоги до нього за кредитним договором №102536138 від 10.04.2024

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу зазначає, що її вартість - 8 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання процесуального документу є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Подані Позивачем документи не містять унікальної чи надмірно складної правової аргументації, а їх зміст значною мірою ґрунтується на типовій судовій практиці та стандартних правових конструкціях. Відшкодування заявлених представником Позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

Вважаючи, що позивач не довів позовні вимоги, сторона відповідача просить суд відмовити у позові.

26.08.2026 представником позивача до суду подана відповідь на відзив, у якій сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, навівши на їх обґрунтування доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано від Монобанку письмові докази.

20.08.2026 до суду представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Шелудько О.О. поданий відзив на позовну заяву

26.08.2026 представником позивача до суду подана відповідь на відзив.

Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Частиною 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виник спір у сфері споживчого кредитування щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Суд установив, що 10.04.2024 відповідач за допомогою інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан» звернувся до первісного кредитора із заявою № 02536138. про отримання кредиту. За змістом зазначеної заяви відповідач просив надати йому кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 18 000 грн строком на 345 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом: протягом першого розрахункового періоду за процентною ставкою 547,5 % річних, протягом решти строку кредитування 912,5 % річних, а також комісії за надання кредиту у розмірі 11,5 % від суми кредиту. У заяві відповідачем також зазначено його персональні дані: ідентифікаційний номер, дата народження, серія та номер паспорта громадянина України, місце реєстрації, номер телефону, а також реквізити платіжної картки, на яку мав бути перерахований кредит: MASTERCARD DEBIT НОМЕР_1 , банк, що випустив картку: НОМЕР_2 .

Цього ж дня, 10.04.2024 між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений Договір про споживчий кредит №102536138.

Згідно з пунктами 1.1-1.4 даного договору Кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк 345 дні, з 10.04.2024, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 18 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом - 21.03.2025.

У пункті 1.5.1 сторони договору передбачили комісію за надання кредиту за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту, що становить 2 070.00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 547.50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912.50 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 121365.00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно з п. 2.3 договору п Пролонгація та право Позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю сторін.

У п. 4.1, 4.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів. У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів), Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 1825 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо Кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

У розділі 6 «Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника» договору сторони домовилися про те, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Підписання договору з боку відповідача як позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про його згоду з визначеними умовами.

Крім цього, відповідачем було підписано «Паспорт споживчого кредиту №102536138. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». Відповідно до цього Паспорту споживчого кредиту, відповідач був проінформований про основні умови кредитування: суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом.

Згідно з довідкою з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс від 02.06.2026 товариство підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 для підписання договору про споживчий кредит №102536138 від 10.04.2024 Товариством 10.04.2024 о 14:40 було надіслано одноразовий ідентифікатор у формі смс «559671» на номер телефону НОМЕР_4 .

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При наданні правової оцінки наданим позивачем доказам щодо укладення між між ТОВ «Мілоан» та відповідачем Договору про споживчий кредит №102536138 від 10.04.204, суд урахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно яких закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Урахувавши вказані правові норми, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем Договору про споживчий кредит №102536138 від 10.04.204. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний. Також відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені у договорі його істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання сторонами договору.

Доводи відповідача про те, що він не укладав цього договору, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки укладення №102536138 від 10.04.204 підтверджується, власне, наявними у матеріалах справи доказами. Досліджений судом договір містить повні анкетні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, РНОКПП, серію і номер паспорта, адресу зареєстрованого місця проживання, а також номер контактного телефону. Зазначені відомості є персональними даними з обмеженим доступом та не можуть бути отримані чи використані сторонньою особою без волевиявлення їх носія або без фактичної участі такої особи у правовідносинах. Відповідачем не надано жодних послідовних, логічних та належних пояснень щодо того, яким чином його анкетні та паспортні дані були відображені у спірному договорі, а також не наведено доказів на підтвердження версії про можливе незаконне використання таких даних третіми особами. Водночас відсутні і будь-які звернення відповідача до правоохоронних органів чи інших компетентних установ із заявами про втрату документів, неправомірне використання його персональних даних. Вимоги щодо визнання договору №102536138 від 10.04.204 недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі та строк.

Відповідачу слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст. 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

За таких обставин суд виходить з того, що наявність у договорі достовірних та повних персональних даних відповідача у сукупності з відсутністю обґрунтованих заперечень та належних доказів з його боку спростовує доводи про неукладення договору та свідчить про реальне волевиявлення відповідача на вступ у відповідні договірні правовідносини. Вказане, у поєднанні з іншими дослідженими у справі доказами, підтверджує факт укладення договору №102536138 від 10.04.2024 та виникнення між сторонами відповідних прав та обов`язків.

На підтвердження надання відповідачу коштів на умовах, передбачених договором, до позовної заяви долучено платіжне доручення № 86659634 від 10.04.2024, за змістом якого 10.04.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 18 000,00 грн (маска карти НОМЕР_1 ).

Окрім того, зарахування на розрахункоовий рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 18 000,00 грн підтверджується витребуваною судом інформацією АТ «Універсал Банк». Так, згідно листа банку від 04.09.2026 № БТ/У-38658, станом на 10.04.2024 на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 , на картковий рахунок вказаної картки був зарахований платіж у сумі 18 000,00 грн від ТОВ «Мілоан» у період із 10.04.2024 по 17.04.2024.

Відповідачем не подано доказів звернення до банківських чи правоохоронних органів із заявами про незаконне відкриття рахунку, неправомірне зарахування на нього коштів чи використання його персональних даних третіми особами, що свідчило б про відсутність його участі у спірних правовідносинах.

Суд вважає доведеним виконання ТОВ «Мілоан» зобов`язань за Договором та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 18 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів про належне виконання відповідачем умов договору, внаслідок чого наявна заборгованість по договору №102536138 від 10.04.2024.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем, суд вважає їх вірними в частині визначення розміру заборгованості по тілу кредиту 17 924,05 грн та розміру нарахованих відсотків 142 476,35 грн, а також такими, що проведені на підставі укладеного між сторонами договору.

Разом з цим, відповідачем не наданий контррозрахунок розміру нарахованої заборгованості. Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено. Як видно зі змісту позову, відповідач не виконує своїх зобов`язань по кредитному договору, заборгованість добровільно у повній мірі не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що умови договору щодо порядку, підстав та розміру нарахування процентів є несправедливими. Представницею та відповідачем не надано доказів, що позичальник звертався до кредитора з вимогою надання роз`яснень та незрозумілості умов кредитного договору. Укладаючи договір, сторони мали можливість надати належну оцінку його умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у кредитні правовідносини, що передбачають для позичальника - отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов`язку щодо повернення таких коштів та сплату відсотків за їх тимчасове використання, а також покладення відповідальності за своєчасне невиконання таких обов`язків.

Вирішуючи спір щодо підстав та розміру нарахованої позивачем комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 1 980 грн, то суд керувався таким.

Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.

Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця/, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом. Але, слід звернути увагу на те, що у кредитному договорі має бути визначено перелік послуг та дій, за які встановлено нарахування комісії

У пункті 1.5.1 договору №102536138 від 10.04.2024 його сторони передбачили комісію за надання кредиту за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту, що становить 2 070.00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Суд урахував, що Кредитний договір укладений в електронній формі, тобто про його умови відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами та сплати комісії за надання кредиту. При цьому, відповідач ознайомившись із умовами договору, мав реальну можливість відмовитися від його укладення та на момент підписання не звертався до кредитодавця ТОВ «Мілоан» із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма його умовами.

За цих обставин первісний кредитор мав право нараховувати комісію за надання кредиту.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 9 000,00 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України як неустойку.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Приймаючи до уваги те, що заборгованість по пені, штрафу за кредитним договором нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов`язок зі сплати неустойки в сумі 9 000,00 грн.

Щодо набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за Договором №102536138 від 10.04.2024, то суд дійшов про доведеність цієї обставини, виходячи з наступного.

29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» як кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал`як новим кредитором був укладений Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024. згідно з цим договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором. Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля. Заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Новий Кредитор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Кредитора за цим Договором, але не раніше оплати Прав Вимоги, які підлягають відступленню згідно цього Договору, до кожного окремого Боржника.

На підтвердження здійснення оплати по Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т позивачем надано платіжне доручення

Згідно з витягом з Реєстру боржників № 2 від 10.09.2025 від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 102536138 від 10.04.2024 на загальну суму 79 968,00 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача, оскільки таке право підтверджено Договором відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 та витягом з Реєстру боржників № 2 від 10.09.2025. Матеріали справи не містять доказів про визнання цих правочинів недійсними і таких вимог стороною відповідач не заявлялося.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 83 092,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 17 924,05 грн; заборгованість за нарахованими процентами 142 476,35 грн; заборгованість за комісією 1 980 грн, а всього 162 380,40 грн. Разом з тим, у стягненні заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання 9 000 грн суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (94,7 % від ціни позову), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційному задоволених вимог 2 521,29 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2024; копію акту наданих послуг № Д/28534 від15.07.2024, згідно якого вартість наданих послуг становить 8 000,00 грн; копію детального опису наданих послуг до акту № Д/28534 від 15.07.2024 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2024, згідно якого адвокатом надані послуги у виді: усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання та подання до суджу позовної заяви.

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд малозначних справ проводиться в порядку спрощеного позовного провадження на виконання вимог, визначених ч. 4 ст. 19 ЦПК України, так як ця категорія справ потребує швидкого вирішення в силу закону.

Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, судом встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи, ціни позову 171 380,40 грн, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу позивача підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 205, 207, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 8, 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 81, 82, 141, 178, 258260, 263265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №102536138 від 10.04.2024 у сумі 162 380,40 грн, судовий збір у розмірі 2 521,29 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, а всього 168 901 (сто шістдесят вісім тисяч дев`ятсот одна) гривня 69 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая