Ухвала суду № 13957679, 08.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2011 р.Справа № 2-а-1373/10/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Конопляній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське підприємство з експорту обладнання» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське підприємство з експорту обладнання»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2010 № 0003340700/0.

В обґрунтування позову зазначалося, що відповідачем необґрунтовано та в порушення вимог законодавства зменшено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування в зв'язку з тим, що не було розрахунків саме у грошовій формі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське підприємство з експорту обладнання»задоволений. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 № 0003340700/0, що було складено Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва.

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення, в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.03.2007 позивач стоїть на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Центральному районі м.Миколаєва за № 14039114.

19.11.2009 позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (ар. с. 10-15), в якій зазначив:

усього податкових зобов'язань (рядок 9) -;

усього податкового кредиту (рядок 17) - 1065325 грн.;

від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18 і 19, рядок 21) - 1065325 грн.;

зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2) - 1065325 грн.

17.12.2009 позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року (ар. с. 72-78), в якій зазначив:

значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.1)- 1065325 грн.;

сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1)- 1065325 грн.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009. по 31.10.2009, відповідач 01.02.2010 оформив акт № 134/07/000/34992525

У розділі 3.1.1 (Перевірка правильності визначення податкових зобов'язань за жовтень 2009 року) акта перевірки вказано: «Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 9 Декларації в сумі 0 грн. ... не встановлено заниження податкових задекларованих ТОВ «МПЕО»показників в рядках 1-9 Декларації»(ар. с. 47).

У розділі 3.1.2 (Перевірка правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2009 року) акта перевірки вказано: «Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 17 Декларації за жовтень 2009 року в сумі 1065325 грн. на підставі таких документів: угоди, ВМД, реєстр отриманих податкових накладних, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські та касові документи, журнали-ордери по бухгалтерським рахункам 10, 30, 31, 631, 685, 641 та інших первинних бухгалтерських документів не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ «МПЕО»показників в рядках 10-17 Декларації за жовтень 2009 року»(ар. с. 58).

У розділі 3.2.3 (Перевірка правильності визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у листопаді 2009 року) акта перевірки вказано: «Узагальнена інформація щодо задекларованих та перевірених показників в розділі III «Розрахунки з бюджетом за звітний період»податкової декларації з ПДВ наведена в додатку 4 до акта перевірки. Перевіркою змін не внесено»(ар. с. 61).

У розділі 3.3 (Перевірка достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009 року) акта перевірки вказано, що за даними платника (позивача) частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), складає 1065325 грн., за даними перевірки (відповідача) - 0 грн. Відповідно, за даними позивача сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 1065325 грн., за даними відповідача - 0 грн.

У розділі 4 (Висновок) акта перевірки вказано: «На порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями ТОВ «МПЕО»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на 1065325 грн.».

На підставі акта перевірки 10.02.2010 відповідач склав податкове повідомлення- рішення № 0003340700/0, яким, з посиланням на підпункт б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1065325 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача про те, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ є помилковими.

Колегія суддів погоджується з вище зазначеними висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при вирішенні спірного питання, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (комітент) і Державним підприємством «Укроборонсервіс»(комісіонер), був укладений договору комісії від 21.06.2007р. №Д29-7.4/465А, розділами 4, 5, 6 якого передбачалось, що комісіонер перераховує комітенту отриману ним від покупця суму (ціну товару, переданого комітентом для продажу) не в повному обсязі, а за вирахуванням сум, що належать комісіонеру як комісійна плата та компенсація його витрат. В ході перевірки позивачем був наданий «Акт щодо виконання умов та документальну звірку розрахунків станом на 19.10.09р. по вище зазначеному договору комісії. Як вказано в акті, сума ПДВ на комісійну винагороду комісіонера склала 199673,58 грн., сума ПДВ на витрати, що були понесені комісіонером і які мав компенсувати позивач, склала 865082,31 грн. Загальна сума ПДВ - 1064755,89 грн. Згідно з цим актом, заборгованість комітента (позивача) перед комісіонером за надані останнім послуги відсутня, тобто підтверджено, що сторони провели належним чином розрахунки за договором.

У зв'язку з виконанням договору комісії у комітента (позивача) перед комісіонером (ДП «Укроборонсервіс») виникло грошове зобов'язання (комісійна плата та відшкодування витрат комітента). В той же час, у комітента виникло грошове зобов'язання (ціна проданого товару, що був переданий комітентом комісіонеру для продажу). Погодивши порядок розрахунків (розділ 6 договору), сторони тим самим визначили, що зустрічні грошові зобов'язання припиняються шляхом зарахування.

Пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни (п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) склала 0, про що було зроблено висновок в акті перевірки на підставі якого складено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, розрахунки з постачальником послуг були проведені позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті якого не передбачається зарахування коштів на рахунок постачальника для компенсації вартості таких послуг, а спеціальне законодавство не містить такої умови для відшкодування ПДВ як оплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) тільки грошовими коштами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу не є таким, що ґрунтується на законі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 лютого 2011 року.

Головуючий:

Судді: