Ухвала суду № 13957659, 26.01.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2011 р.Справа № 2-а-8768/08/2170 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року по справі за позовом ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон»звернувся до суду з адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.08.2008 р. №0003662301/0, від 05.09.2008 р. №0003662301/1, від 12.11.2008 р. №0003662301/2, та про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.06.2008 р. №0002962301/0, від 05.09.2008 р. №0002962301/1.

Зазначені справи ухвалою суду були обєднані в одне провадження для їх спільного розгляду та вирішення по суті.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та пояснив, що оскаржуваними повідомленнями-рішеннями позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 6930 грн. та 13304,5 грн. Зазначені рішення були прийняті на підставі актів позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон»від 13.06.2008 р. №1914/23-2/22759872 та від 01.08.2008 р. №2293/23-2/22759872. За актами перевірок причинами, за якими зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ були названі ті обставини, що ДПІ у ході зустрічних перевірок не змогла підтвердити сплату податку на додану вартість субєктами підприємницької діяльності, що були постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача.

Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1999 р. №168/97-ВР позивач вважає, що рішення про зменшення бюджетного відшкодування відповідачем прийняте з порушенням вимог податкового законодавства. При проведенні перевірки фахівцям ДПІ не встановлено порушень з боку позивача щодо порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку податку на додану вартість, не встановлено порушень щодо заповнення первинних податкових документів та порядку складання декларації з ПДВ.

Представник відповідача заперечувала проти позову вказуючи, що у липні 2007 року одним із основних постачальників позивача було ПП «Фірма «Бізнес Мережа», яка не є виробником товару, за другим ланцюгом постачальником товару є ПП «Фірма «Стандарти Плюс», яка не знаходиться за юридичною адресою, а тому підтвердити факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету немає можливості. Іншим постачальником за другим ланцюгом був фізична особа-підприємець ОСОБА_2, який за вказаною ним у реєстраційних документах адресою не проживає, на виклик до ДПІ не зявився, в звязку з чим підтвердити сплату ним податку до бюджету неможливо.

У червні 2007 року одним із основних постачальників позивача був ПП ОСОБА_3, який не є виробником товару, за другим ланцюгом постачальником товару є ПВКФ «Південьпостач», яке знаходиться у стані ліквідаційної процедури за рішенням суду.

Таким чином, оскільки неможливо провести зустрічні перевірки і підтвердити факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по даним постачальникам, то відсутні і підстави для повернення сум надмірно сплаченого податку позивачу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року позовні вимоги ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон»були задоволені, були визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м Херсоні від 06.08.2008 р. №0003662301/0, від 05.09.2008 р. №0003662301/1, від 12.11.2008 р. №0003662301/2, від 16.06.2008 р. №0002962301/0, від 05.09.2008 р. №0002962301/1.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні з таким рішенням суду не погодилась та звернулася з апеляційною скаргою на вказану постанову від 28.04.2009 року, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції була дана неправильна оцінка обставинам справи, а висновки суду суперечать дійсним обставинам справи, постанова була винесена з порушенням норм матеріального права, в звязку з чим підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищезазначених положень та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Згідно Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом Закону платник податків має право на податковий кредит по сумам податку на додану вартість, підтвердженими податковими накладними, що оформлені належним чином. Право на бюджетне відшкодування з ПДВ виникає при наявності належним чином оформлених податкових накладних, Декларацій з ПДВ, що підтверджені відповідними розрахунками.

Апелянт вказує, що підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Податкові накладні, виписані підприємствами-постачальниками позивача, що не знаходяться за юридичною адресою, оформлені неналежним чином, так як містять недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємства. При цьому Законом передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити, зокрема, місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Судова колегія не приймає до уваги зазначені доводи апелянта, так як під час перевірки не було зроблено зауважень щодо оформлення податкових накладних, правильності складання Декларації з ПДВ та розрахунків до неї, а лише зроблено висновок щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ у звязку з неможливістю підтвердити сплату ПДВ до бюджету субєктами підприємницької діяльності, що були контрагентами постачальників товарів позивачу.

Судова колегія критично ставиться та не приймає до уваги посилання апелянта на те, що виписані податкові накладні підприємства, що не знаходяться за юридичною адресою, є недійсними і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Висновки суду першої інстанції стосовно того, що Законом України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та іншими нормативно-правовими актами України не передбачена система контролю платника податку на додану вартість за законністю виписки податкової накладної а також сплати ПДВ до бюджету його контрагентами, судова колегія вважає вірними. Цей обовязок покладено саме на податковий орган.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ДПІ у м. Херсоні як субєкт владних повноважень в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ та переклала свій обовязок по доказуванню на позивача. Відповідачем, не маючи доказів несплати ПДВ до бюджету контрагентами постачальників ТОВ «СА «Посейдон»в звязку з неможливістю здійснити перевірку такої сплати, було зроблено висновок про неперерахування ними податку та поставлено це у вину позивача.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 31.01.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький