Ухвала суду № 13957630, 02.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 р.Справа № 6/109/09/5016 Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ЗАТ "Миколаївський ремонтно-монтажний комбінат" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ДПІ у Ленінському районі звернулось з вищевказаним адміністративним позовом посилаючись на порушення порядку проведення перевірки і неправомірність рішення.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 року позовні вимоги були задоволені.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.02.09 р. № 0000212303.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.01.09 ДПА у Миколаївській області була проведена планова перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт № 0026/14/00/23/02132540 від 21.01.09.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було прийнято рішення від 02.02.09 № 0000212303 про застосування, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, штрафних (фінансових) санкцій на суму 592056,80 грн.

Підставою для застосування фінансових санкцій став висновок щодо порушення підприємством п. 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

В обґрунтування застосованих штрафних (фінансових) санкцій в акті перевірки було зазначено, що оскільки підприємство серед зареєстрованих видів діяльності за КВЕД має вид діяльності 51.90.0 «Інші види оптової торгівлі»та 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», а також оскільки підприємство здійснювало систематичну торгову діяльність воно відноситься до підприємств торгівлі, а, отже, повинно було провести через РРО операції з надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню обладнання на загальну суму 118411,36 грн. за період з 09.01.08 по 19.01.09.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було враховано посилання підприємства на частину 1 статті 9 Закону про РРО, відповідно до якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Також судом першої інстанції зазначено, що в акті перевірки належним чином не обґрунтовано віднесення підприємства позивача до підприємств галузі торгівлі. Один лише факт реєстрації підприємством в ЄДРПОУ видів діяльності, які стосуються оптової та/або роздрібної торгівлі та здійснення окремих торгівельних операцій в незначних обсягах у порівнянні з іншими видами діяльності не є достатньою підставою для віднесення підприємства до галузі торгівлі, оскільки вирішальне значення має питома вага обсягу торгівлі у загальному обсягу господарської діяльності підприємства.

Крім того суд першої інстанції виходив із законодавчо визначених критеріїв віднесення підприємств до різних галузей господарства.

Так, частиною 1 статті 258 Господарського кодексу України передбачено, що особливості правового регулювання господарських відносин визначаються, зокрема, залежно від особливостей галузі господарювання, та від виду господарської діяльності.

Також в частинах 3, 4, та 5 статті 259 ГК зазначено, що для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

Частиною 4 ст.259 ГК України зазначено, що з метою забезпечення системи державного управління народним господарством …, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації

Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту.

Згідно Розділу 3 КВЕД основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Основним видом діяльності підприємства Позивача є вид діяльності під кодом 29.12.2 «Ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем». Це підтверджується даними фінансової звітності підприємства, а саме:

Згідно «Відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2008 р.»питома вага обсягу реалізованої продукції в загальному обсязі від оптової та роздрібної торгівлі складає відповідно 6% та 4,4% - тобто загалом 10,4%. В той час коли питома вага обсягу наданих послуг за видами діяльності:

- 29.23. «Монтаж, технічне обслуговування та ремонт промислового холодильного та вентиляційного устаткування», - 45,5% та

- 72.50.Ремонт і технічне обслуговування офісної електронно-обчислювальної техніки 44,1 %

тобто загалом 89,6%.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що основна мета та направленість діяльності підприємство не торгівля, а монтаж та ремонт обладнання тобто сфера послуг.

Також було встановлено, що підприємством повністю дотримано вимоги пункту 1 статті 3 Закону про РРО усі операції з продажу товарів були належним чином проведені через РРО і це підтверджується актом перевірки в розділі 2.2.14 акту зазначено, що здійснення торгівельних операцій підтверджується контрольними стрічками РРО. Контрольна закупка 52-х рулонів контрольної стрічки РРО, яка була проведена під час перевірки, також була проведена через РРО фіскальний чек був доданий до матеріалів перевірки.

Стосовно операцій з надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню обладнання, суд першої інстанції виходив, що товариство правомірно керувалося нормами пункту 1 статті 9 Закону про РРО, яка дозволяє не використовувати РРО при наданні послуг власного виробництва (власними силами), проводячи розрахунки за надані послуги через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.

Таким чином суд першої інстанції з огляду на викладене, дійшов висновку, що податковою службою не доведено, що позивач є підприємством торгівлі, що і призвело до прийняття неправомірного рішення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Посилання скаржника на приписи ч. 4 статті 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не сприймаються колегією суддів з огляду на таке.

Адже здійснене апелянтом тлумачення наведеної норми, відповідно до якої на його думку якщо у позивача є зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, то всі розрахункові операції на повну суму купівлі (надання послуг) повинні проводитись через реєстратор розрахункових операцій, не ґрунтується на змісті цієї норми.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 року у справі № 6/109/09/5016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі 07 лютого 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян